Exclusive Світові сировинні ринки у 2026 році очікують період низьких цін і надлишкової пропозиції

За таких умов Україну очікують як економічні здобутки, так і втрати експортної виручки

Світові сировинні ринки у 2026 році зіткнуться з надлишковою пропозицією і слабким попитом. Аналітики найбільших фінансових інституцій прогнозують стагнацію або зниження цін на основні товари – від нафти й газу до сталі та залізної руди. Головні чинники тиску: уповільнення глобальної економіки, геополітична невизначеність і нарощування виробничих потужностей за умов обмеженого попиту.

Загальний огляд

Аналітики не прогнозують суттєвого зростання цін на сировинні метали. За прогнозами Світового банку, індекс цін на метали й мінерали залишиться практично незмінним (+0,3% р./р.) після зростання на 3% р./р. у 2025 році. Зростання попиту, пов’язане з інвестиціями у відновлювану енергетику, електромобілі й енергетичну інфраструктуру, частково компенсує негативний вплив низької виробничої активності та геополітичної невизначеності.

Очікується, що ціни на кольорові метали зростуть менше ніж на 1% р./р. після прогнозованого підвищення на 5% р./р. у 2025 році. Ціни на мідь та олово, які мають основне значення для чистої енергетики, за прогнозами, сягнуть нових рекордних рівнів.

Світовий банк очікує, що ціни на більшість промислових товарів у 2026 році знизяться до допандемічного рівня завдяки розширенню пропозиції та уповільненню глобального економічного зростання.

Ризики для базових прогнозів цін на сировинні товари більше орієнтовані на зниження. Уповільнення глобального економічного зростання або найбільших економік, а також посилення торговельної напруженості можуть негативно вплинути на й без того слабкий розвиток світової економіки.

Існують і ризики зростання цін на сировинні товари у разі появи нових центрів геополітичної чи торговельної напруженості, посилення санкцій або екстремальних погодних явищ, які можуть порушити ланцюги постачання.

Нафта

Через зростання профіциту світового ринку нафти Morgan Stanley знизив прогнози цін на нафту. Очікується, що середня ціна на нафту марки Brent у перших трьох кварталах 2026 року становитиме $57,5, $55 і $57,5 за барель порівняно з $60 за барель у попередньому прогнозі на ці періоди. Прогноз на IV квартал 2026 року та перше півріччя 2027 року залишається на рівні $60 за барель.

Аналітики JPMorgan прогнозують середні ціни на нафту Brent і WTI на 2026 рік на рівні $58 і $54 за барель. Темпи зростання пропозиції будуть утричі вищі, ніж зростання попиту. Нарощувати видобуток планують як ОПЕК+, так і виробники з інших країн, зокрема Північної та Південної Америки. Майже половину зростання постачання забезпечать країни поза ОПЕК+. Зростання профіциту може сягнути піку вже в середині 2026 року.

Не можна відкидати впливу геополітичних факторів на ціни на нафту, проте вони можуть мати стійкий вплив на котирування лише за умови реальних виробничих втрат, що трапляється дуже рідко.

Природний газ

JPMorgan і Goldman Sachs прогнозують зниження середньої ціни на газ на хабі TTF у 2026 році до рівня €28,75/МВт·год і €30/МВт·год, що за поточним курсом означає $349–364 за 1000 куб. м. Усю першу половину 2025 року ціни на газ на TTF трималися на рівні €35–40/МВт·год (із максимумом у €58/МВт·год у лютому), знизившись до €27/МВт·год у пік зимового сезону у грудні.

Очікування зниження цін пов’язане із суттєвим зростанням пропозиції. Після тривалого періоду обмеженої пропозиції галузь зрідженого природного газу (LNG) цього року увійде у фазу значного нарощування нових потужностей. Очікується, що світове виробництво LNG збільшиться на 7%, або на 40 млрд куб. м, що стане найвищим показником із 2019 року.

Основними драйверами зростання будуть США та Канада, які забезпечать левову частку нових потужностей (приблизно по половині обсягу приросту). За попередніми даними, експорт LNG зі США у 2025 році становив 111 млн т (понад 153 млрд куб. м після регазифікації). Головним ринком збуту була Європа. За інформацією S&P Global Energy CERA, у 2025 році постачання зі США становили 77,5% європейського імпорту газу порівняно з 57,6% у 2024 році.

Найближчим часом очікується введення в експлуатацію нових потужностей у Катарі, Австралії та інших країнах. Зростання пропозиції може спричинити зниження волатильності цін і посилення конкуренції між основними експортерами за споживача.

Сталева продукція

WorldSteel очікує, що глобальний попит на сталь зросте на 1,3%, до 1,77 млрд т. Аналітики не прогнозують суттєвого покращення цінової ситуації на світовому ринку сталі – максимум незначне відновлення, яке буде нерівномірним із географічного погляду.

Причин для таких прогнозів кілька: геополітична нестабільність, низькі темпи глобального економічного зростання, високий рівень експорту металопродукції з Китаю, тарифні війни та зростання протекціонізму. Це стримує потенціал зростання цін на сталь і попиту на сталь на багатьох регіональних ринках, створюючи тиск на місцевих виробників (за межами Китаю).

«Ринок сталі залишиться слабким упродовж 2026 року, оскільки ціни загалом низькі, а пропозиція достатня. Винятками є лише електротехнічна сталь і нішеві марки авіаційної сталі. Можливості для подальшого зниження цін обмежені, оскільки в багатьох регіонах вони наближені до собівартості продукції або навіть нижчі за неї. Можливості для зростання цін також обмежені, адже покупці не можуть або не хочуть сплачувати за підвищення вартості», – зазначили у S&P Global.

Певне покращення ситуації на світовому ринку сталі можливе за умови геополітичної стабільності й реалізації Китаєм планів щодо обмеження введення нових потужностей і виробництва сталевої продукції, а також посилення контролю за експортом. Можливе поліпшення на низці азійських ринків і в Європі в разі ускладнення доступу імпорту та під впливом розвитку ОПК. Асоціація EUROFER очікує, що видиме споживання сталі в ЄС у 2026 році почне відновлюватися, збільшившись на 3%.

Українські аналітики очікують незначного відновлення цін на металопродукцію. За оцінками НБУ, прогнозні ціни на сталеву заготовку на 2026 і 2027 роки становлять $490,3/т (+5,1% р./р.) і $501,1/т (+2,2% р./р.) відповідно (на умовах FOB Ukraine).

Залізна руда

Тенденція цін на залізну руду чітко спрямована вниз. Попит на сталь у Китаї і далі стагнуватиме, а запуск масштабного проєкту Simandou у Гвінеї, як очікується, збільшить пропозицію на ринку Китаю на 20 млн т уже у 2026 році. З січня в Китаї вводитимуть адміністративні обмеження експорту. Якщо виробництво чавуну і сталі в країні скоротиться, це позбавить ринок залізної руди – фактора підтримки, який спрацював у 2025 році.

Консенсус-прогноз цін на залізну руду в Китаї, який систематизував GMK Center, свідчить про зниження середньорічної ціни до $94. Ситуація може бути відносно сприятливою у першій половині року («золотий сезон» березня-травня) та різко негативною для українського експорту у другій половині, коли ціни можуть знизитися до $90.

У грудні минулого року Fitch Ratings підвищило прогноз середньої ціни на залізну руду в поточному році на $5 – до $90/т. Очікується, що попит залишиться незмінним протягом наступних двох років, в пропозиція зросте на 50–75 млн т.

Коксівне вугілля

Середньорічні ціни на коксівне вугілля у 2025 році на австралійському та китайському ринках знизилися на 21% і 27%, що свідчить про слабку кон’юнктуру і зменшення попиту з боку споживачів, які посилили тиск на постачальників.

Fitch Ratings очікує, що середні ціни на коксівне вугілля в поточному році будуть на рівні $180/т і залишатимуться стабільними до 2028 року. Хоча поява нових потужностей із виробництва сталі у доменних печах Індії та Південно-Східної Азії може надати певну підтримку цінам, цього недостатньо, щоб компенсувати спад на ринку нерухомості в Китаї.

Висновки для української економіки

Очікуваний у 2026 році період низьких цін і профіциту на глобальних сировинних ринках матиме для України подвійний ефект. Здешевлення нафти й газу зменшить витрати на імпорт енергоресурсів, послабить інфляційний тиск, покращить зовнішньоторговельний баланс і підтримає конкурентоспроможність української промисловості. Слабка цінова кон’юнктура на сталь і залізну руду обмежить зростання експортної виручки ГМК.

Якщо зважити плюси й мінуси такої ситуації, можна припустити, що втрати ГМК будуть суто віртуальними, оскільки галузь отримає переваги від поліпшення конкурентоспроможності внаслідок зменшення цін на енергоресурси. Виграш ГМК навряд чи буде суттєвим на тлі загальних воєнних ризиків у країні.