Exclusive Висока ціна на електроенергію змушує металургів ЄС згортати виробництво

Витрати на електроенергію для промислових споживачів ЄС удвічі перевищують американські й на 50 % – китайські

Європейська металургійна галузь переживає системну кризу, зумовлену високою вартістю електроенергії. Внаслідок цього відбулися масові зупинки виробничих потужностей, відмова від мільярдних проектів декарбонізації та скорочення десятків тисяч робочих місць. Ключова причина – неспроможність урядів європейських країн забезпечити конкурентоспроможні ціни на електроенергію для металургії. 

Причини високих цін на електроенергію в ЄС

Ціни на електроенергію для європейських промислових споживачів різко зросли після початку війни в Україні, але й нині залишаються високими з низки внутрішньоєвропейських причин:

1. Висока частка дорогих джерел енергії. Європа активно відходить від вугілля та газу на користь відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Оскільки вітрова та сонячна генерація характеризуються нестабільністю, необхідне резервування газовими станціями та значні інвестиції в мережеву інфраструктуру, витрати на яку перекладаються на кінцевого споживача.
2. Залежність від імпорту газу. Після скорочення постачань російського газу ЄС закуповує скраплений природний газ (СПГ), переважно зі США та Катару, який дорожчий за трубопровідний. Крім того, Європа конкурує за СПГ з азійськими країнами, що в періоди високого попиту (зима, перебої в постачаннях) призводить до різкого зростання цін.
3. Модель ціноутворення «marginal pricing». Ціна формується за найдорожчою електростанцією, необхідною для покриття попиту. Навіть зі зростанням частки ВДЕ дорогий газ «підтягує» ціну для всіх учасників ринку.
4. Податки та акцизи. У ЄС значна частина вартості електроенергії припадає на податки, акцизи та обов’язкові платежі на розвиток ВДЕ, модернізацію мереж та підтримку кліматичної політики.
5. Екологічні регуляції та політика. Генеруючі підприємства сплачують за викиди CO₂. Ціна квот у 2023–2024 роках коливалася в межах €60–90 за тонну CO₂, що напряму здорожчує електроенергію з вугільних та газових електростанцій. Крім того, Німеччина недалекоглядно відмовляється від відновлення роботи своїх атомних електростанцій, що дозволило б знизити ціни на електроенергію.

У результаті промисловість в ЄС платить за електроенергію значно дорожче, ніж у інших країнах. За даними IEA, за підсумками 2024 року середні ціни на е/е для енергоємних промислових споживачів блоку були приблизно вдвічі вищими, ніж у США, і на 50 % більше, ніж у Китаї.

«Конкуренція з компаніями, які мають значно нижчі ціни на енергоносії, означає, що у наших європейських підприємств немає рівних умов. І це ставить під загрозу наше економічне зростання та добробут, що відбивається на робочих місцях і місцевих громадах», – підкреслює Дан Йергенсен, єврокомісар з питань енергетики.

Це неминуче впливає на собівартість виплавки сталі. Вартість електроенергії становить у середньому 7–12 % від собівартості виробництва сталі в ЄС. При цьому існують відмінності за технологіями виплавки:

• електросталеплавильне виробництво (EAF) – до 20–25 % від собівартості;
• доменний процес (BF-BOF) – 5–7 %.

Європейські вимоги

З початку поточного року металургійні компанії та асоціації з Німеччини, Франції, Великобританії, Чехії, Польщі, Італії та інших країн, включаючи європейську асоціацію EUROFER, вимагають вирішення проблеми високих цін на електроенергію шляхом посилення державної підтримки. Високі енерговитрати суттєво знижують конкурентоспроможність європейських металургів на тлі неефективного захисту від дешевого імпорту та низького попиту на металопродукцію.

Наприклад, витрати на передачу електроенергії в Німеччині зросли на 130 % з 2023 року, що додало галузі €300 млн щорічних витрат. Подібна ситуація спостерігається і в інших країнах ЄС: в Іспанії скасування 80-відсоткової знижки на плату за е/е додало сталеливарним підприємствам €40 млн щорічних витрат, а у Великобританії промисловість платить за електроенергію суттєво більше за європейських конкурентів.

Асоціація EUROFER заявляє, що конкурентоспроможність європейської сталі падає через дорогу електроенергію та торговий тиск.

«Малоймовірно, що в економіці ЄС відбудеться прискорення зростання у другій половині 2025 року., оскільки економічні перспективи залишаються досить невизначеними, а нестабільне зростання зумовлене низкою несприятливих факторів. Серед них – ціни на енергоносії, невизначеність, викликана війною в Україні та на Близькому Сході, введенням мит США та пов’язаними із цим перебоями у торгівлі», – йдеться у вересневому звіті асоціації.

Національні галузеві асоціації вимагають більш активного державного втручання. Німецька WV Stahl закликає до довгострокової держпідтримки для зниження витрат на передачу електроенергії та забезпечення конкурентоспроможності. Хоча уряд Німеччини виділив дотацію у розмірі €6,5 млрд на 2026 рік для компенсації зростання тарифу на передачу, що дозволить зменшити витрати підприємств приблизно удвічі, строк в один рік є вкрай недостатнім.

«Ми закликаємо забезпечити зниження мережевих витрат і після 2026 р. Щорічні рішення створюють невизначеність, а це згубно для інвестицій. Сьогодні компаніям необхідна довгострокова передбачуваність, щоб залишатися конкурентоспроможними та досягати кліматичних цілей», – заявила Керстін Марія Ріппель, генеральний директор WV Stahl.

Зі свого боку, іспанська асоціація Unesid закликає підтримати металургію країни більш амбітною європейською промисловою політикою, передбачуваними цінами на енергоносії, справедливішою регуляторною базою та ефективним захистом європейського ринку.

Президент італійської асоціації виробників сталі Federacciai Антоніо Гоцці констатував несприятливий європейський контекст щодо витрат на енергоресурси для компаній, які інвестують у «зелений» перехід, а також закликав змінити європейську промислову політику.

Металургійні компанії також висувають свої вимоги щодо зниження енерговитрат та/або компенсації витрат на е/е. Так, в ArcelorMittal Poland заявляють про готовність перейти на електродугові печі лише за наявності гарантій конкурентоспроможних цін на електроенергію.

Австрійська voestalpine вимагає відновлення механізму компенсації вартості електроенергії, який діє у більшості країн ЄС вже понад десятиліття.

«Для таких компаній, як voestalpine, компенсація цін на електроенергію є важливим чинником конкурентоспроможності та інвестицій, що дозволяє нам і надалі зберігати 23 600 робочих місць в Австрії. Ми хочемо бути впевнені, що політики забезпечать надійну основу для нашої конкурентоспроможності у майбутньому», – підкреслює генеральний директор компанії Герберт Айбенштайнер.

Чеські виробники закликають уряд та ЄС зберегти конкурентоспроможність металургії, на яку тиснуть високі ціни на енергоресурси та посилення імпорту з третіх країн.

«Цей енергоємний сектор необхідно взяти під державний захист. Потрібно коригувати кліматичні цілі й надати допомогу в переході на «зелені» технології», – заявив голова профспілки KOVO Роман Дурчо.

Металургійні компанії та асоціації наполягають, що без негайного вирішення проблеми енерговитрат, скорочення бюрократії, ефективного захисту від недобросовісного імпорту й амбітної європейської промислової політики стратегічна автономія ЄС у ключових секторах опиниться під загрозою.

Крім того, за нинішніх умов виробники сталі не в змозі самостійно покрити витрати на перехід до низьковуглецевих технологій. За даними дослідження GMK Center, саме ціна на електроенергію визначає конкурентоспроможність «зеленої» сталі.

Про масштаби кризи в європейській металургії свідчить той факт, що 1 жовтня було скликано екстрений саміт з питань сталі. На цьому заході представники галузі вимагали термінових заходів для вирішення проблем недобросовісної торгової практики й високих цін на енергоносії, оскільки сталеливарна промисловість ЄС перебуває на межі краху.

«Європейському союзу необхідно діяти зараз і рішуче, перш ніж у значній частині сталеливарної промисловості ЄС і її ланцюгах створення вартості все згасне. Сьогодні, як ніколи раніше, нам потрібні нові ефективні заходи ЄС щодо торгівлі сталлю, конкурентоспроможні ціни на енергоносії та положення про часткову участь ЄС, щоб забезпечити життєздатність і трансформацію європейської сталеливарної галузі», – наголосив Хенрік Адам, президент EUROFER.

Вже не прогрози

Через зростання енергетичних витрат європейські металургійні компанії змушені скорочувати виробництво та відмовлятися від планів декарбонізації. Такі масштабні кроки почалися ще у 2024 році. Зокрема, наприкінці минулого року німецький концерн ThyssenKrupp анонсував скорочення 40 % наявних робочих місць, тобто 11 тис. працівників, у своєму сталеливарному підрозділі.

Вже у 2025 році німецький виробник сталі Salzgitter вирішив відкласти на три роки реалізацію масштабного «зеленого» проєкту Salcos, спрямованого на скорочення викидів CO₂ у сталеливарному виробництві шляхом використання водню.

«Економічне середовище не готове. Ми досі чекаємо на ті зміни у регулюванні, які політики давно обіцяли, але яких досі немає», – зазначив генеральний директор Salzgitter Гуннар Греблер.

Як повідомляв Reuters, ArcelorMittal скасував інвестиції в проєкти «зеленої» сталі в Німеччині через надто високі й нестабільні ціни на електроенергію. З цієї ж причини компанія відмовилася від урядової субсидії розміром €1,3 млрд.

Додатковими причинами відмови від інвестиційних планів і скорочення виробництва є високі ціни на газ і «зелений» водень, слабкий попит на металопродукцію та значний приплив дешевого імпорту.

На тлі проблем ArcelorMittal у Європі уряди країн починають розглядати заходи щодо збереження національних металургійних активів. У Польщі профспілки вимагають єдиного тарифу €60/МВт·год для всіх енергоємних виробництв ЄС і оголосили про намір активізувати протестні дії через відсутність реальної підтримки галузі з боку уряду. Варто відзначити, що саме недостатня підтримка з боку національних урядів частково є причиною скорочення планів ArcelorMittal у різних країнах.

Висновки для України

Криза європейської металургії, зумовлена високими цінами на електроенергію, демонструє критичну залежність промислової конкурентоспроможності від вартості енергоносіїв. З одного боку, в умовах війни Україна опинилася у катастрофічній ситуації, маючи одні з найвищих цін на електроенергію в Європі.

У вересні поточного року середньозважена ціна купівлі-продажу електроенергії на РДН в Україні, за інформацією «Оператора ринку», становила 4521,85 грн/МВт·год, або €93,3/МВт·год (за середнім місячним курсом гривні до євро).

Українська металургія перебуває ще у більш вразливому становищі, ніж європейські виробники. Високі тарифи на електроенергію в умовах війни, зруйнованої генерації та необхідності післявоєнного відновлення ставлять під загрозу майбутнє галузі, яка традиційно була основою економіки.

Без системного вирішення проблеми високих енерговитрат українська металургія ризикує повторити долю європейської – масові зупинки виробництва та втрата позицій на світовому ринку. Тому Україні варто було б розглянути можливість підтримки власної енергоємної промисловості шляхом запровадження компенсаційних і регуляторних механізмів.

«Ми маємо уважно подивитися на ці приклади й усвідомити, що не живемо у власній бульбашці. Європейські уряди діють дуже послідовно, щоб захистити свою металургію у цей складний період, коли ціни коливаються, і надають допомогу зокрема через тарифи. Я хочу, щоб ми зрозуміли: підтримувати тарифами на електроенергію – це абсолютно європейська модель», – зазначив директор із взаємодії з органами державної влади «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олег Крикавський.