Большой цикл: как долго могут расти мировые цены на сырье(c) shutterstock

Швидке відновлення світової економіки та зростання цін на сировину вселяє економістам надмірний оптимізм

Бадьорі темпи відновлення світової економіки після кризи 2020 року і дефіцит багатьох видів сировини змусив деяких доволі впливових економістів заговорити про початок нового суперциклу. Йдеться про тривалий період, протягом якого відбуваються значні структурні зміни економіки, а ціни на сировинні товари – продукцію АПК, нафта, газ та ін. – зростають упродовж років або навіть десятиліть. За минулі 100 років і світі було чотири таких суперцикли. Фаза зростання останнього з них спостерігалася в 1996-2008 рр.

До прихильників цього бачення можна віднести аналітиків інвестбанків Goldman Sachs і JPMorgan, а також низки інших структур. Вони вважають, що нинішній сировинний бум може змагатися з останнім суперциклом початку 2000-х років. Тоді він був пов’язаний зі стрімким розвитком економіки Китаю, а також Бразилії, Росії та Індії.

На думку прихильників ідеї суперциклу, його причини полягають у підтримці попиту за допомогою перерозподілу ресурсів, кліматичних ініціативах і зміні в ланцюжках поставок. На фінансовому рівні структурним змінам сприятимуть м’яка грошово-кредитна й податково-бюджетна політики, ослаблення американського долара й прискорення інфляції.

Складно не погодитися з тезою про прийдешні структурні зміни на тлі всіх «чорних лебедів» 2020-2021 рр. і початку зеленої трансформації. Правоту прихильників ідеї суперциклу підтверджує й динаміка індексу Bloomberg Commodity Index. Він зріс на 6,8% з початку року і на 34,3% за останній рік.

Динаміка Bloomberg Commodity Index за рік (березень 2020 – березень 2021)

Джерело даних: Bloomberg

«Ми можемо спостерігати передумови для нового сировинного суперциклу. Це, зокрема, яскраво показав минулорічний стрибок цін на залізну руду. У той час, коли весь світ входив у другу хвилю коронавірусу, в січні 2021 року ціни на залізну руду почали стрімко зростати й сягнули свого історичного показника 2014 року – $170 за тонну. Таке зростання пов’язане з високим попитом, передусім на китайському ринку. Там завдяки державному стимулюванню відновилися інфраструктурні проекти у сфері будівництва житла та доріг, які потребують великої кількості сталі», – зазначає Ксенія Оринчак, виконавчий директор Національної асоціації добувної промисловості України (НАДПУ).

Хорошим базисом для таких очікувань стало стрімке відновлення фондових ринків після весняного обвалу та вихід на максимуми в другій половині року. Багатомільярдні антикризові вливання урядів багатьох країн світу вже стимулювали зростання цін на сировину.

На підході й другий за рік пакет стимулювання економіки США на $3 трлн, які Джо Байден має намір спрямувати на розвиток інфраструктури, мереж 5G і скорочення викидів.

Циклічна критика

Противники ідеї суперциклу вважають, що одночасне зростання цін на різні види сировини протягом тривалого часу малоймовірне. На їхню думку, для масштабного зростання попиту на сировину немає передумов у вигляді якогось глобального економічного драйвера на кшталт бурхливої індустріалізації Китаю і ознак швидкого зростання світової економіки (швидке відновлення не тотожне швидкому зростанню).

Різкий вихід з локдауну і розбалансованість всієї світової економіки у 2020 році призвели до дефіциту сировини та значного додаткового попиту, який неможливо було швидко задовольнити. Це явно не є довгостроковим чинником. Передбачається, що ціни на значну частину сировинних товарів сягнуть піку у 2021 році, оскільки пропозиція відновитися після глобального закінчення пандемії.

Крім того, складно розраховувати на значне зростання вартості нафти (крім як під час якихось катаклізмів і форс-мажорів) на тлі різкого збільшення виробництва та продажів електромобілів і переходу на відновлювані джерела енергії. Тому очевидними є ознаки зниження споживання нафти в довгостроковій перспективі.

Ще одним аргументом проти ідеї суперциклу є певна залежність між зростанням цін і рівнем стимулювання владою Китаю своєї економіки. Наприкінці минулого року загальний держборг Піднебесної сягнув 285% від ВВП. І от з’являються перші передумови, що Китай робитиме ставку на не економічний ріст за всяку ціну, а на недопущення збільшення держборгу. Економічне стимулювання знизиться, що ставить під сумнів саму можливість суперциклу.

Зростання цін на метали – важливий критерій наявності суперциклу. Однак ситуативний і навіть форс-мажорний сплеск попиту на залізну руду та сталь і так само тимчасовий дефіцит металопродукції у 2020 році – слабка основа для суперциклу, якщо йдеться про продукцію гірничо-металургійного комплексу. Адже ціни на продукцію ГМК і без того на локальних максимумах.

Даєш метали

В умовах структурних змін світової економіки неминуче виникатиме дефіцит певних металів, які задіяні у виробництві електромобілів і технологій альтернативної енергетики. Пропозиція не встигатиме за попитом. Причому зростання попиту й цін на нікель, кобальт, літій, мідь і рідкоземельні метали почалося задовго до коронакризи.

«Людство переживає нову енергетичну революцію. Це, своєю чергою, формує попит на кобальт, мідь, літій, нікель тощо. Ці так звані батарейні метали будуть своєрідним драйвером на ринку сировини. Крім того, що вони формують високий попит, вони ще є критичними, і, відповідно, ними цікавляться багато країн, передусім ЄС і США. За оцінками різних експертів, попит на них у 2030 році зросте втричі. Мінімум на стільки ж очікується і зростання цін», – каже Ксенія Оринчак.

За оцінками компанії Wood Mackenzie, різке зниження викидів можливе лише в рамках нової технологічної моделі, яка потребує кратного збільшення виробництва алюмінію, міді, нікелю, кобальту й літію. На їх видобуток і виробництво знадобляться інвестиції в розмірі приблизно $1 трлн упродовж найближчих 15 років. Це вдвічі більше, ніж було інвестовано в добувну промисловість і кольорову металургію за останні 15 років.

За підрахунками асоціації EUROFER, перехід на безвуглецеві технології одним лише європейським металургам коштуватиме €144 млрд до 2050 року. Іншими наслідками стануть зростання потреби в електроенергії в сім разів і збільшення собівартості виплавки сталі на 35-100%.

Нова глобальна зелена політика дуже дорого обійдеться всім, хто буде її впроваджувати. Сучасні видобувні технології аж ніяк не можна вважати екологічно чистими. І збільшення видобутку руд і виробництва кольорових металів призведе до зростання викидів. Таким чином, щоб скоротити викиди, доведеться домагатися загального їх зниження по всьому ланцюжку видобутку й переробки.

Інакше кажучи, величезні інвестиції, дефіцит металів, збільшення їхньої вартості, а згодом синхронне зростання собівартості всієї іншої продукції та послуг можуть суттєво ускладнити досягнення кліматичних цілей.

Що зростатиме?

З урахуванням наявності на ринку великої кількості невизначеностей та ситуації, що склалася, можна говорити про те, що передумови для суперциклу є, але вони, найімовірніше, стосуватимуться окремих видів сировинної продукції.

«Сьогодні є передумови для сировинного суперциклу, але не для всіх видів сировини. Наприклад, на ринках сировини для виробництва електричних батарей – так, на ринку викопних видів палива – навряд. На ринку дорогоцінних металів – можливо, оскільки це захист від інфляції. А от на ринку чорних металів – малоймовірно, тому що найближчими роками очікується слабке зростання попиту», – вважає Андрій Тарасенко, головний аналітик GMK Center.

Утім, єдності в думках економістів з приводу того, які метали зростуть в ціні, а які ні, також немає. За оцінками західного ресурсу Оilprice.com, в найближчі рік очікується стрибок цін на нафту, мідь і літій. У свою чергу міжнародний трейдер Glencore збільшуватиме інвестиції в мідь, нікель і кобальт. Тим часом частина міжнародних інвесторів уже відмовилися від операцій і фінансування проєктів у сфері видобутку копалин – нафти, газу й вугілля.

Як писала Financial Times, для досягнення Євросоюзом своїх кліматичних цілей буде потрібно у 18 разів більше літію та в 5 разів більше кобальту вже до 2030 року. До 2050 року «апетити» будуть набагато більшими – потреби в літії зростуть у 60 разів, у кобальті – в 15.

Прогнози цін на сировину в 2021-2024 рр., $ за тонну

 20202021202220232024Довгостроковий прогноз
Нікель1378915 00014 00014 00014 00015 000
Мідь618172006700670067006700
Цинк237625002200210021002100
Алюміній170119501850185019001900
Золото, $ за унцію177116001400120012001200
Коксівне вугілля123135135140140140
Енергетичне вугілля, Австралія617266666663
Залізна руда, Китай10812590807070

Джерело даних: Fitch (прогноз на февраль 2021)

Поки Fitch очікували в поточному році ціни на мідь та нікель на рівні $7,2 тис. та $14 тис., аналітики BofA восени 2020 року прогнозували $7,6 тис. та $13,7 тис. за тонну. Найбільшу перспективу з усіх металів у BofA бачили в ринку міді: кожен електрокар містить в 3-4 рази більше міді, ніж звичайний. Однак уже наприкінці березня поточного року ціни на мідь і нікель сягнули $8,95 тис. та $16,3 тис. за тонну. Тож будь-які очікування зростання цін на важливі метал можуть бути перекреслені реальністю.

У будь-якому разі зелена трансформація принесе великі зміни на ринок металів. Це дуже схоже на новий технологічний етап, на який розвинені країни готові виділити сотні мільярдів доларів. Це приведе до перерозподілу попиту між різними видами сировинних товарів. При цьому важливо робити поправку на форс-мажор. У 2020-2021 рр. світовою економікою правили саме непрогнозовані чинники.

Що Україні?

Усім українським сировинним експортерам хотілося б почути про райдужні перспективи цін на їхню продукцію. Імовірний суперцикл буде на користь Україні, де значна частина експорту належить до сировини або продукції з низьким ступенем обробки.

Саме завдяки високим цінам на залізну руду протягом усього минулого року й на сталеву продукцію наприкінці його показники українського експорту та все, що з ним пов’язано (бюджетні надходження, зовнішньоторговельний і платіжний баланси тощо), опинилися в кращому становищі, ніж могли би. Утім, багато аналітиків давно, але поки «безуспішно» прогнозують падіння цін на залізну руду в довгостроковому періоді.

З іншого боку, Україна залежна від динаміки сировинних ринків і як споживач нафти й газу. Минулого року Україна збільшила імпорт нафти й нафтової сировини на 57,5% – до 1,25 млн т на суму $409,2 млн. При цьому імпорт газу в Україну знизився на 20% – до 9,2 млрд куб. м.

Покращення економічної ситуації у світі зумовить зростання попиту на енергоносії та цін на них, що загрожує погіршенням платіжного балансу країни. З іншого боку, зростання цін на товари українського експорту буде компенсувати втрати економіки від подорожчання енергоносіїв. Таким чином, загальний баланс у 2021 році може істотно не змінитися.