Ринок сталі Балтії зміг подолати постковідний спад швидше, ніж у Німеччині, Італії та інших країнах Євросоюзу. Зростання у 2025 році було досягнуто завдяки збільшенню виробництва в машинобудуванні та будівельній галузі – основних споживачах плоского та сортового прокату. Прогнози на поточний рік також позитивні, що свідчить про стійкість змін, не пов’язаних із ситуативним відскоком від низької порівняльної бази 2023–2024 років.
Єдиний у регіоні виробник, електросталеплавильний завод Liepājas metalurgs, остаточно припинив роботу у 2016 році. Потребу Естонії, Латвії та Литви у готовій сталі повністю покриває імпорт. За його обсягом можна оцінювати місткість місцевого ринку.
У всіх трьох балтійських країнах у 2021 році спостерігалося різке зростання попиту на сталь, що було зумовлено програмами постковідного економічного стимулювання. Після скорочення фінансування інфраструктурних проєктів показники знову почали знижуватися. Схожу динаміку можна побачити і в інших країнах – членах Євросоюзу.
Зростання імпорту сталі у грошовому вираженні у 2021–2022 роках було викликано не лише фізичними обсягами, а й ціновим ралі на ринку. У 2025 році європейські ціни на готовий прокат стабілізувалися, тож покращення показників відображає реальний попит з боку промислових підприємств і будівельних компаній.
До 2022 року значна частка балтійського імпорту, особливо арматури та листового прокату, припадала на РФ і Білорусь. Згодом відбулася переорієнтація на нових партнерів – переважно це сталевиробники з Польщі та Німеччини. Українські підприємства залишаються важливими постачальниками труб та окремих видів сортового прокату. Окремі відвантаження до Риги й Таллінна з Південної Кореї та В’єтнаму фіксувалися у 2025 році, однак основну роль зберігають європейські металургійні компанії.
У структурі імпорту сталі є певні відмінності. Латвійські споживачі купують переважно арматуру, основний постачальник – CMC Poland. У Латвії попит на сталь генерує здебільшого будівельна галузь. Згідно з митними даними, у 2025 році Латвія імпортувала майже стільки само арматури, як і Литва, – на $210 млн проти $215 млн, хоча латвійська економіка значно менша за литовську.
Литва й Естонія переважно імпортують плоский прокат. У Литві, найбільш індустріально розвиненій економіці Балтії, найбільше затребуваними є холоднокатаний та оцинкований лист для приладобудування й автопрому.
Естонський імпорт вирізняється акцентом на прокат із покриттями преміум-сегменту, зокрема з неіржавної сталі. Основні постачальники – шведська SSAB і фінська Outokumpu. За обсягами імпорту лідирує Литва, проте найдорожчу сталь купують саме естонські компанії.
Машинобудування у країнах Балтії пройшло крізь кризу деіндустріалізації, пов’язану з розпадом СРСР і розривом колишніх коопераційних зв’язків. З найменшими втратами з неї вийшла Естонія, частка цієї галузі у ВВП якої у 2015 році була найвищою. З 2022 року регіональне лідерство перейшло до Литви, де у вільних економічних зонах Клайпеди та Каунаса з’явилися нові машинобудівні заводи.
Більшість нових машинобудівних підприємств у країнах Балтії випускають високотехнологічну продукцію з дуже низькою металоємністю. Це потрібно враховувати, аналізуючи ситуацію в балтійському машинобудуванні. Його важливою особливістю є експортна орієнтація.
Частка закордонних замовлень у портфелі місцевих підприємств становить 66–85%. Вони майже не залежать від внутрішнього попиту. Ключова перевага – якість, яка не поступається німецьким і шведським аналогам, але витрати на 15–20% нижчі. Це дає змогу успішно конкурувати на зовнішніх ринках.
У 2025 році переробна промисловість у Литві, Латвії та Естонії зросла на 5,5%, 3,6% і 3,1%, що підтвердило адаптацію до нових умов. Частка машинобудування у переробній промисловості цих країн становить 25–28%.
На кінець 2022 року сумарна потужність балтійських ВЕС становила 1,2 ГВт. Переломним моментом став 2023 рік, коли литовська влада спростила законодавство. Це дозволило вже у 2024 р. ввести в експлуатацію 0,513 ГВт нових потужностей. Литва стала регіональним лідером. У 2025 році темпи знизилися, приріст становив 0,3 ГВт після запуску ВЕС Kelme I та II.
Естонія у 2025 році почала активно вводити нові потужності після багаторічних пауз, пов’язаних із висотними обмеженнями вітрових веж. У Латвії з’явилися нові ВЕС поблизу Талсі та Вентспілса. Завдяки цьому на початок 2026 року загальна встановлена потужність ВЕС у Балтії сягнула 3,337 ГВт. З них у Литві – 2,5 ГВт, в Естонії – 0,7 ГВт, у Латвії – 0,137 ГВт.
Зберегти лідерство за обсягом споживання металу Литві вдалося не лише завдяки позитивній динаміці в машинобудуванні, а й завдяки випереджальним темпам розвитку вітроенергетики.
Максимального розвитку будівельна галузь країн Балтії досягла у 2019 році. Саме на цей період припав пік введення в експлуатацію житла, офісів і торговельних центрів, а також нових промислових підприємств.
За підсумками 2025 року повернутися до доковідних обсягів будівництва, а відповідно й попиту на довгий прокат, змогла лише Литва. Це стало можливим завдяки внеску житлового сектору, який в Естонії й особливо в Латвії досі залишається слабким.
Тут можна говорити про негативний вплив високих відсоткових ставок за іпотечними кредитами на галузь, але вартість іпотеки у всіх країнах Балтії приблизно однакова. Литва впевнено лідирує за обсягами введення нового житла, адже саме в найпотужнішої регіональної економіки найвища купівельна спроможність домогосподарств. Литовські девелопери завдяки близькості до Польщі швидше перепрофілювали закупівлі будматеріалів, які раніше імпортувалися з РФ і Білорусі.
У 2025 році кількість житлових транзакцій у Литві перевищила 50 тис. з урахуванням вторинного житла. Це третій за величиною історичний показник. Більше було лише у 2005 та 2021 роках.
В Естонії підсумкову статистику 2025 року дещо зіпсувало скорочення обсягів закордонного будівництва місцевими компаніями – на 12%. На думку керівника Invego Кристіана-Тора Вяхі, підстави для ділового оптимізму на ринку зберігаються.
«Дехто полюбляє стверджувати, що в нас великий запас непроданих квартир і що купівельний інтерес сьогодні нижчий, ніж хотілося б. Насправді ж це був у всіх сенсах вдалий рік. Так, ми ще дуже далекі від колись досягнутого пікового рівня кількості продажів, але після нещодавнього спаду ми добре відновилися», – підкреслив Вяхі.
Перш за все галузь витягнув сектор комерційного будівництва. У 2025 році в Естонії було зведено рекордну кількість нових офісних площ (майже 100 тис. м²).
«Настільки плідного року в цьому секторі в Естонії ще не було. Таку велику кількість сучасних комерційних площ Таллінн востаннє отримав одночасно, можливо, 45 років тому, напередодні Олімпійських ігор 1980 року», – зазначив керівник одного з найбільших забудовників Естонії.
Головним драйвером інфраструктурного будівництва в усіх країнах Балтії є спільний проєкт Rail Baltica. Він передбачає створення високошвидкісної (до 249 км/год) залізничної лінії «Таллінн – Рига – Каунас – кордон із Польщею» (з відгалуженням на Вільнюс) завдовжки 870 км. Загальну вартість робіт оцінюють у €23,8 млрд, 85% суми надає Євросоюз. Цей мегапроєкт виводить у плюс будівельну галузь балтійських держав і зараз перебуває на стадії активної реалізації.
Продовження «Індустріалізації 2.0» у Балтії впирається в демографічну проблему. У Латвії, згідно з даними уряду, 20% зареєстрованих громадян офіційно проживають поза межами республіки. Аналогічна ситуація і в Естонії, і в Литві. Створюючи там нові заводи, інвестори стикаються з дефіцитом робочої сили.
Зростання промислового виробництва в країнах Балтії прогнозується лише на 2–3%. Це припущення ґрунтується на очікуванні подальшого зниження облікової ставки Європейського центробанку. Це має пожвавити попит у країнах ЄС – споживачах продукції машинобудівних заводів Латвії, Литви й Естонії.
Машинобудування в цих країнах може ще більше наростити використання сталі завдяки військовим контрактам. У 2025 році низка місцевих підприємств сільгоспмашу освоїла виробництво компонентів подвійного призначення (наприклад, платформ для перевезення вантажів). Замовлення фінансуються з бюджету НАТО і не враховуються в офіційній статистиці.
Вітроенергетика також зробить внесок у зростання споживання металу. Драйвером її розвитку стала синхронізація енергосистеми балтійських країн із європейською ENTSO-E, яка завершилася 9 лютого 2025 році. Тепер виробники вітрової електроенергії у Литві, Латвії та Естонії можуть експортувати надлишки до Польщі. Вони з’являться після запуску нових проєктів.
Створення цих об’єктів розпочнеться у 2027 році, а виготовлення потрібних металоконструкцій заплановано на поточний рік. У межах підготовки у 2026 році в портах Клайпеди та Риги проведуть масштабну реконструкцію портових терміналів для перевалки сталевих лопатей довжиною понад 100 м. Ці роботи потребуватимуть додаткових обсягів сталевого прокату.
Rail Baltica й надалі генеруватиме попит на довгомірний прокат і залізничні метизи в країнах Балтії. Зараз у Литві триває укладання рейок на ділянці від польського кордону до Паневежиса, у Латвії будують транспортний залізничний вузол у Ризі, в Естонії зводять мостові переходи для майбутньої залізничної лінії, проте за цим проєктом залишається фактор невизначеності.
Генеральний секретар Міністерства клімату Естонії Мартен Кокк на початку лютого заявив, що Латвія відстає на кілька років у реалізації своєї частини робіт. За його словами, на поточний рік уряд Естонії виділяє на цей проєкт €500 млн, тоді як у Латвії – лише €250 млн.
Основну частину витрат тут несе Європейський Союз. Як зазначив голова правління асоціації «Латвійське об’єднання будівельників» (LBA) Едійс Купчс, є невирішені питання щодо перерозподілу коштів із фондів ЄС між секторами. Це може затягнути строки виконання робіт і підвищити їхню вартість. За оцінками, поточне недофінансування проєкту у його латвійській частині становить €3–4 млрд.
У 2026 році LBA очікує уповільнення темпів зростання будівельної галузі Латвії до 3–4% порівняно з 6–8% у 2025 році.
У Литві позитивну динаміку й надалі підтримуватиме житловий сектор завдяки збільшенню купівельної спроможності домогосподарств. За розрахунками уряду, середня зарплата у 2026 році зросте на 8,5%, тоді як ціни на житло – на 7–7,5%, за оцінками компанії Ober-Haus. Зростання наявних доходів випереджатиме подорожчання пропозицій від девелоперів.
В Естонії у 2026 році додатковий попит на довгомірний прокат може забезпечити житлове будівництво. Основним позитивним сигналом для галузі стало подвоєння кількості дозволів на будівництво нового житла в січні-вересні 2025 року – до 2215 одиниць. Це найвищий показник із кінця 2021 року та гарний трамплін для нарощування обсягів у 2026 році.
Поточний фінансовий стан «Укрзалізниці» є критичним: компанія оголосила технічний дефолт і зазнала рекордних збитків. Задля…
Попит на сталь в Ісландії покривається імпортом на 100%. Тут немає не лише власного виробництва…
Туреччина є важливим геополітичним та економічним партнером України: посередником у переговорах, великим ринком збуту, постачальником…
Динаміка сталевих продажів у Данії слабо корелює з процесами в її економіці. Масштабні державні інвестиції…
Внутрішній ринок стикається з безпрецедентним випробуванням на стійкість. Поєднання повномасштабної війни, стрімкого зростання цін на…
Норвезький сталевий ринок стійкий до зовнішніх шоків. Його структура споживання відрізняється від традиційної загальноєвропейської. Перебудова…