Бізнес закликає внести правки до законопроєкту про відходи видобувної галузі

Ці пропозиції раніше вже були напрацьовані бізнесом, але не увійшли до зареєстрованого у Раді документу

Комітет з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради 4 грудня попередньо схвалив законопроєкт №12180 від 05.11.2024 р. «Про управління відходами видобувної промисловості». Цей документ має стати важливим доповненням до рамкового закону «Про управління відходами», який парламент ухвалив 20 червня 2022 року.

Разом із тим, законопроєкт був зареєстрований у парламенті після проходження через Кабмін у версії, яка не містила правок, що були раніше напрацьовані робочою групою з бізнесу та асоціацій.

Саме тому українські профільні та бізнес-асоціації вказують на численні дискусійні та неоднозначні норми в тексті документу, які у разі ігнорування можуть мати суттєвий негативний вплив на розвиток як гірничо-добувної галузі, так і української економіки в цілому. 

Дискусія про законопроєкт

Під час круглого столу «Надрокористування без краваток: відходи добувної галузі», який 11 грудня організувала НАДПУ, найбільш обговорюваними питаннями, які стосуються саме ГМК, стали визначення термінів, через які трапляються проблеми у видобувних підприємств, необхідність ясності у визначенні «змішування» відходів, а також високі штрафи за порушення строку подачі звітності.

Під час круглого столу йшла мова про необхідність визначення у законопроєкті термінів «некондиційна мінеральна сировина» і «нефракційний відсів». На думку представника Марганецького ГЗК, не можна визначати відходами те, що ще можна переробити за допомогою сучасних технологій, а вважати сировиною для повторної переробки, а зараз згідно законодавства навіть не дозволяється зберігання відходів разом з сировиною.

Зі свого боку Ірина Баннікова, головний спеціаліст відділу екологічної та хімічної безпеки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, вважає, що ці два визначення повинні бути внесені в Кодекс про надра, тоді вони не будуть підпадати під регулювання відходів, а ці матеріали будуть визначені побічними продуктами виробництва. Вона зазначила, що у законопроєкті пропонується вивчення вже накопичених відходів на предмет подальшого використання і надання пільг (спецдозвіл на видобуток корисних копалин на цьому родовищі видається без проведення аукціону і без стягнення плати за користування надрами) компаніям, які проводять такі дослідження.

В свою чергу Юрій Кацер, директор, керівник напряму юридичних послуг KPMG в Україні, нагадав, що надрокористувачі можуть провести геолого-економічну оцінку потенційних запасів у накопичених відходах без отримання спецдозволу на користування надрами в рамках існуючих дозволів, які отримують на роботи, пов’язані з відходами.

Результати цієї оцінки необхідно подати в Державну комісію запасів. І якщо та приймає рішення, що обсяг корисних копалин в накопичених відходах має промислове значення, то з моменту, коли воно включається в Державний реєстр родовищ як техногенне, воно втрачає статус відходів видобувної промисловості і стає об’єктом регулювання законодавства про надрокористування.

«А щодо визначення вищезгаданих термінів, то в законопроєкті закріплено наступне: якщо продукт видобутку по ознаках, які закріплені в рамковому законі про управління відходами, буде відповідати поняттю побічного продукту, то його слід кваліфікувати як побічний продукт, а не відходи», – зазначив Юрій Кацер.

Хоча вищезазначені пропозиції можуть здатися несуттєвими, але саме подібні деталі визначають здатність добувних підприємств працювати. Наприклад, минулого року Нацполіція звинуватила керівництво Полтавського ГЗК у продажу відходів (щебню) від видобутку залізної руди і нанесенні державі збитків у розмірі 157 млрд грн. Правоохоронці вважали відходи корисними копалинами, які повинні зберігатись у сховищах, а підприємство не мало ліцензії на них. У Ferrexpo називали такі звинувачення безпідставними.

«Принциповим питанням, яке потрібно чітко прописати є встановлення права власника розпоряджатися побічним продуктом. Тому що ані в законопроєкті, ані в законі про управління відходами цього не встановлено. Ми створюємо колізію, що може бути використана для подальшого висунення претензій з боку контролюючих органів до підприємств», – додав Ігор Поцілуйко, фахівець з охорони навколишнього середовища ПрАТ «Полтавський ГЗК».

Його зауваження були дуже доречними, так як кейсів використання двозначності у законах для тиску на доброчесний бізнес в Україні дуже багато і, не дивлячись на війну, їх кількість продовжує збільшуватися.

Пропозиції бізнесу

Якщо агрегувати пропозиції бізнесу – зокрема, Національної асоціації добувної промисловості України (НАДПУ) та Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА), то можна виділити такі основні моменти, які стосуються безпосередньо ГМК та потребують доопрацювання.

1. Подвійне фіскальне навантаження.

Прийняття законопроєкту у його поточній редакції може створити ситуацію подвійного фіскального навантаження. Зокрема, через 6 років з дня набрання чинності законом підприємства видобувної галузі сплачуватимуть як чинний екологічний податок за розміщення відходів, так і запроваджене новим законом фінансове забезпечення за об’єкти, де ці відходи зберігаються. Це призведе до зростання собівартості та кінцевої ціни продукції, а також матиме інші негативні економічні наслідки як: скорочення виробництва через зниження конкурентоздатності продукції або навіть закриття внаслідок збитковості, а також зменшення податкових надходжень до бюджетів.

«Ми пропонуємо повернутись до старої редакції, де була норма про те, що відповідні положення набирають чинності після внесення змін до ПКУ в частині скасування податку за розміщення відходів, та доповнити прикінцеві та перехідні положення тексту законопроєкту положеннями про вступ в дію норм про фінансове забезпечення після внесення змін до ПКУ в частині скасування екологічного податку для відходів видобувної промисловості», – говорять в ЄБА.

2. Невідповідність розміру штрафів характеру порушень.

Для обрахунку розміру штрафу за порушення вимог у законопроєкті пропонується використовувати розмір мінімальної зарплати на момент його накладення замість стандартного у таких випадках неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Такий підхід не містить будь-якого обґрунтування надмірно високих штрафів у розмірі 160-480 тис. грн за кожен факт порушення.

Більше того, такі суми можуть стягуватися навіть за незначні порушення, як, наприклад, несвоєчасне подання звіту (400 тис. грн). Крім того, згідно п.5 цієї ж статті, за повторне правопорушення протягом року після першого накладення штрафу передбачається подвоєння суми до 320-960 тис. грн.

Як зазначають у НАДПУ, такий рівень санкцій може стати корупціоґенним фактором, значно перевищує економічну доцільність і може створювати додатковий фінансовий тиск на підприємства.

«Ми закликаємо повернутися до використання неоподатковуваного мінімуму доходів громадян як бази для обчислення штрафів та забезпечити більш диференційований підхід до визначення розміру санкцій залежно від ступеня тяжкості порушення», – підкреслюють у НАДПУ.

3. Збільшення бюрократії через дублювання процедур.

Законопроєкт встановлює значну кількість дозвільних процедур, що значно ускладнює діяльність операторів через дублювання. Так, пропонується зобов’язати операторів подавати повідомлення про передачу відходів, що виникли в процесі видобутку. Проте у декларації про відходи вже зазначається обсяг передачі і суб’єкт, якому вони передаються. Крім того, шламові амбари не підлягають оцінці впливу на довкілля (ОВД), оскільки вони відсутні у переліку ст. 3 закону України «Про оцінку впливу на довкілля», однак це може змінитися у разі прийняття законопроєкту. ЄБА пропонує прибрати обидва пункти.

4. Уточнення статусу нефракційного відсіву.

НАДПУ пропонує доповнити законопроєкт в частині класифікації нефракційного відсіву як побічного продукту, а не як відходів, які утворюються при виробництві основної продукції та не є метою даного виробництва, але придатні як сировина в іншому виробництві чи для використання як готова продукція. Наприклад нефракційний відсів сухої магнітної сепарації на ГЗК є придатним для використання у дорожньому будівництві.

«Саме тому цей законопроєкт є нагодою врегулювати статус таких речовин для їх повторного використання і при цьому мінімізуючи кількість нових відходів», – зазначають в НАДПУ.

Загалом бізнес розраховує на те, що його пропозиції будуть враховані під час  доопрацювання законопроєкту безпосередньо з членами профільного парламентського комітету.