Бізнес на мінному полі: хто і як страхує українську економіку від ракет і збитків

Відсутність страхування воєнних ризиків блокує розвиток української економіки – 69% підприємців вважають це основним фактором для інвестицій. За чотири роки війни в країні з’явилися міжнародні програми та державні ініціативи, проте єдиної системи досі немає. Які механізми вже працюють, чому їх недостатньо й що потрібно для створення повноцінного захисту бізнесу, аналізував GMK Center.

Чому страхування важливе

З початком повномасштабної агресії українська економіка зіткнулася з безпрецедентними воєнними ризиками. Пошкодження і знищення виробництв та інфраструктури, перебої в логістиці й постачанні енергоресурсів створили вкрай нестабільне середовище для здійснення економічної діяльності й інвестицій.

Відсутність страхового покриття воєнних ризиків стало одним із головних бар’єрів для розвитку української економіки та залучення інвестицій у період війни. За даними опитування Офісу бізнес-омбудсмена, воєнні ризики є основним чинником під час ухвалення інвестиційних рішень для 69% підприємців. Згідно з дослідженням компанії KPMG в Україні, 82% українських CEO називають прозорість правової системи, захист капіталу і страхування воєнних ризиків основними умовами для залучення іноземних інвестицій.

До війни й у 2022–2023 роках жодних програм страхування воєнних ризиків в Україні не існувало. Український бізнес був змушений або самостійно брати на себе ризики втрати майна, або заморожувати інвестиційні проєкти. За таких умов новий іноземний капітал практично не надходив.

Відсутність страхування воєнних ризиків не лише стримує економічну активність і перешкоджає притоку інвестицій, а й знижує кредитоспроможність українських компаній, підвищує ризики для іноземних інвесторів. У країнах зі сталою системою страхування ризиків інвестори охоче вкладають кошти навіть у нестабільних регіонах, знаючи, що їхній капітал захищено.

Наявні програми

Попри складну ситуацію, в Україні поступово формується система страхування воєнних ризиків за підтримки міжнародних партнерів і держави. Першим успішним прикладом стала програма Unity Facility, створена в листопаді 2023 року за участю іноземних страхових компаній та українських держбанків. Спочатку програма допомогла вдвічі знизити страхові ставки при експорті зернових із чорноморських портів, а в березні 2024 року поширилася на всі невійськові вантажі.

Сьогодні механізм страхування воєнних ризиків в Україні є поєднанням державних/міжнародних ініціатив і комерційних страхових продуктів:

1. Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (MIGA). Станом на липень 2025 року MIGA видало гарантії страхування політичних ризиків для України на суму $448 млн. Лише незначна частка була спрямована на реальний сектор економіки, а не на фінансовий. Мінімальний обсяг страхування – $5 млн, вартість – 2% від суми контракту.
2. Корпорація фінансування розвитку США (DFC). Запущено кілька програм страхування на сотні мільйонів доларів. DFC пропонує покриття до $1 млрд строком від 3 років. Мінімальний розмір страхування – $10 млн, вартість – 2% від суми контракту.
3. Програма ЄБРР-Aon. Програма обсягом €110 млн, запущена наприкінці 2024 року, передбачає, що Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надає гарантії міжнародним перестраховикам для покриття збитків за конкретними воєнними ризиками, що дає можливість місцевим страховим компаніям знову пропонувати комерційне страхування.
4. Міжнародні кредитно-експортні агентства. Приблизно 15 агентств різних країн пропонують страхування від воєнних ризиків для своїх компаній, які планують виходити на український ринок. Вони страхують як короткострокові експортні контракти, так і довгострокові контракти й інвестиції. Ставки за таким страхуванням вищі, ніж у MIGA та DFC.
5. Експортно-кредитне агентство України (ЕКА). З січня 2024 року ЕКА страхує інвестиції від воєнних і політичних ризиків. Агентство пропонує два основні продукти: страхування прямих інвестицій для інвесторів (від 0,5% до 8,05% від суми договору) і страхування інвестиційних кредитів для банків (від 0,95% до 4,05%). Агентство покриває проєкти вартістю до 200 млн грн ($5 млн).
6. Приватні страховики. Хоча більшість українських страхових компаній тією чи іншою мірою страхують воєнні ризики для приватних клієнтів, лише обмежена їх кількість готова покривати збитки для бізнесу.

Переваги та недоліки

Кожна програма має сильні та слабкі сторони. Переваги міжнародних програм охоплюють високу надійність гарантій від авторитетних організацій, залучення міжнародного перестрахування, значні обсяги покриття та використання наявної інфраструктури українського місцевого страхового ринку. Програми MIGA та DFC особливо привабливі для великих іноземних інвесторів і призначені для підтримки фінансової стійкості капіталу нерезидентів в Україні.

До їхніх недоліків належать:

1. Висока вартість страхування. Високі ризики, характерні для умов війни, впливають на ціну страхових послуг, а рейтинги України, наближені до дефолтного рівня, лише підсилюють загальний негатив.
2. Повільні процедури (перевірка компанії може тривати від 6 місяців).
3. Складність отримання покриття для українських компаній. MIGA працює лише з іноземними інвесторами, а в інших програмах від українських компаній потрібен повністю прозорий бізнес і значний ліквідний заставний внесок.
4. Високий поріг входу. Мінімальний розмір страхування у розмірі $5–10 млн автоматично закриває доступ для значної частини малого та середнього бізнесу.
5. Фокус програми ЄБРР лише на певних типах активів (вантажі, автотранспорт, залізнична техніка).

«Чинні програми страхування зараз мають низку обмежень. Наприклад, багато з них орієнтовані переважно на іноземних інвесторів, мають високі страхові премії, обмежені ліміти покриття і складні процедури доступу. Це знижує їхню практичну доступність для широкого кола українських компаній, особливо малого та середнього бізнесу», – зазначила в коментарі GMK Center Вікторія Куликова, керівниця департаменту комітетів Європейської Бізнес Асоціації.

ЕКА має перевагу у вигляді доступності для українського бізнесу та відносно швидкого процесу оформлення. Програма обмежена максимальною сумою покриття у розмірі орієнтовно $5 млн, чого недостатньо для великих інвестиційних проєктів. Статистика роботи ЕКА (за 2024 рік агентство уклало 69 страхових угод на суму понад 1 млрд грн) свідчить про те, що агентство не видало жодної значної інвестиційної гарантії. Це вказує на обмежений попит або складності у реалізації.

Українські приватні страховики забезпечують швидкий доступ до послуг і гнучкість, але мають критично низькі ліміти покриття (до 20–30 млн грн), а відсутність можливості перестрахування на міжнародних ринках обмежує їхні можливості. Для багатьох компаній, особливо МСП, вартість місцевих страхових продуктів виявляється занадто високою (у середньому від 1,5% до 5% від суми), а вимоги страховиків – надто суворими.

«Міжнародний досвід страхування воєнних ризиків свідчить про те, що такий поліс для бізнесу має коштувати в середньому 1–3% річних від обсягу інвестицій. Власники зазвичай розраховують на компенсацію до 90% збитків проєкту, пов’язаних із війною», – говорить Дмитро Кисилевський, заступник голови комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку.

Існує кілька проблем, пов’язаних не стільки із самими програмами, скільки із загальним середовищем. Обсяги наявних програм не відповідають реальним потребам економіки в умовах війни. Основна проблема ринку – його неспроможність взяти на себе більше ризиків через відсутність міжнародного перестрахування.

Після початку повномасштабної агресії західні перестраховики відмовилися працювати з Україною і досі не повернулися на ринок. Українські страхові компанії втратили можливість диверсифікувати ризики на міжнародних ринках, що різко скоротило їхню спроможність пропонувати покриття воєнних ризиків.

«На четвертий рік війни ми досі не маємо масового страхування від воєнних ризиків, а лише поодинокі випадки й переважно страхування іноземного бізнесу. Нам потрібне таке страхування. Не лише для прямих збитків, як від влучання ракет, а й страхування непрямих збитків. Наприклад, компенсація часу простою, як це є в Ізраїлі», – говорить Данило Гетманцев, голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики.

Наявні програми є розрізненими ініціативами, кожна з яких має власні вимоги, обмеження і процедури. Єдиної системи з чіткими правилами наразі не існує. Національний банк України у першому кварталі 2026 року планує презентувати комплексний законопроєкт «Про систему страхування воєнних ризиків» після неприйняття попередньої версії у парламенті. Причинами цього стали підміна ідеї забезпечення доступності страхування обов’язковістю страхування банківських застав, а також пропозиція створити Державне агентство зі страхування воєнних ризиків, яке, будучи і регулятором, і комерційним АО, мало б монопольно здійснювати таке страхування. Поки невідомо, як майбутній законопроєкт змінить наявну систему страхування воєнних ризиків.

«Прифронтове» страхування

Проблема страхування воєнних ризиків особливо гостро постала у прифронтових регіонах. Підприємства там вимушені працювати обмежено або повністю припиняти діяльність через численні труднощі. Про розвиток на прифронтових територіях не йдеться. Ці регіони практично не отримують банківських кредитів через відсутність ліквідного застрахованого майна та високі ризики.

З 1 січня 2026 року в Україні запрацював новий механізм страхування майна від воєнних ризиків, який адмініструє ЕКА. У держбюджеті-2026 на його реалізацію передбачено 1 млрд грн.

«Бізнес вимагав цей інструмент із перших місяців повномасштабної війни. Без страхування воєнних ризиків неможливо планувати роботу та відновлення. Лише за останній рік кількість атак на об’єкти бізнесу зросла більше ніж утричі – фінансові гарантії критично потрібні», – зазначає Прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.

Програма має два компоненти. Перший – пряма компенсація збитків для підприємств у прифронтових регіонах (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Харківська, Херсонська та Чернігівська області). Бізнес може отримати до 10 млн грн компенсації за знищене або пошкоджене майно внаслідок ракетних і дронових ударів, падіння уламків засобів ППО, виникнення пожеж, вибухів та ударної хвилі. Ставка страхування становить 0,5%.

Другий компонент – часткова компенсація страхових премій для бізнесу по всій території країни. Держава компенсує частину страхового тарифу, що перевищує 1%, у сумі до 1 млн грн за кожним договором на рік. Наприклад, якщо підприємство у Тернопільській області страхує майно на 50 млн грн за ставкою 3%, держава компенсує 2%, але не більше ніж 1 млн грн. Для участі у програмі компанії сплачують внесок у розмірі 5 тис. грн під час подання кожної заявки.

Позитивні сторони цієї програми очевидні. Це перше системне рішення, яке робить страхування воєнних ризиків доступним для МСБ, що особливо важливо у прифронтових регіонах, де бізнес зазнає найбільших ризиків. Навіть незначне зменшення фінансового навантаження на бізнес позитивно вплине на його діяльність.

Програма має суттєві обмеження. Найбільша проблема – недостатній обсяг фінансування за величезної потреби, особливо на прифронтових територіях.

«У бюджеті закладено лише 1 млрд грн. Це крапля в морі, якщо станом на 1 січня 2025 року, за оцінкою RDNA4, прямі збитки сягнули $172 млрд. Приймання заявок на компенсацію припиняється, коли їхній обсяг перевищить передбачені в бюджеті 1 млрд грн. Тобто, якщо у перший день нового року надійде всього 100 заявок на компенсацію по 10 млн грн, на цьому програма буде поставлена на паузу», – зазначає Данило Гетманцев.

Український бізнес сподівається, що уряд знайде додаткове фінансування для програми. Міністерство економіки пообіцяло шукати кошти, однак це буде складно зробити, оскільки у держбюджеті-2026 уже закладено 300-мільярдну «діру» на пріоритетні оборонні потреби.

«Основним викликом залишається відносно невеликий обсяг фінансування програми, що може обмежити кількість компаній, які зможуть скористатися цим інструментом. Європейська Бізнес Асоціація очікує, що уряд у подальшому розгляне можливість додаткового фінансування цієї ініціативи, а також її масштабування у поєднанні з міжнародними механізмами перестрахування», – підкреслює Вікторія Куликова.

Обмеження компенсації до 10 млн грн для прифронтових регіонів і до 1 млн грн субсидій на страхові премії для інших регіонів може бути недостатнім не лише для середніх і великих підприємств, а навіть для значної частини малих. Також важливо, що дія програми поширюється лише на нові страхові випадки, тобто збитки від війни у 2022–2025 роках залишаються проблемою власників активів.

Висновки

Страхування воєнних ризиків в Україні в умовах війни – один із найважливіших елементів стійкості економіки й українського бізнесу. Відсутність надійних механізмів страхування блокує іноземні та внутрішні інвестиції, стримує кредитування і створює несправедливі умови, за яких прифронтові території не мають доступу до найважливіших фінансових продуктів.

Незважаючи на міжнародні гарантії, появу комерційних продуктів і державні ініціативи, система покриття ризиків ще перебуває на стадії становлення. Кожна з наявних програм робить свій внесок, але жодна не забезпечує комплексного вирішення, що неможливо без створення законодавчої бази.

Для створення справді ефективної системи страхування воєнних ризиків Україні потрібне поєднання кількох елементів: розширення доступності страхових продуктів із прийнятними тарифами, залучення міжнародних донорів для формування пулу покриття ризиків, повернення на український ринок західних перестрахувальників і створення єдиної законодавчої бази.