Аналіз впливу новин за 17-21 лютого на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

Подія тижня – закриття мартена на «АрселорМіттал Кривий Ріг». Реалізація великих інвестиційних проектів на підприємстві дає результати. Хоча досягти цього можна було і швидше, якби силові органи не заважали компанії вести роботу на МБЛЗ.

Європейські металурги продовжують випробовувати проблеми і тиснуть на місцеву владу. Їх мета – посилити умови імпорту продукції. Хоча причина їхніх бід не в імпорті.

АМКР закриє мартенівське виробництво

У березні 2020 року «АрселорМіттал Кривий Ріг» зупинить роботу двохванного сталеплавильного агрегату №6 (ДСПА №6). Це стало можливим завдяки будівництву двох МБЛЗ потужністю 2,8 млн т на рік. Ще одна 6-струмкова МБЛЗ дає змогу розливати 1,2 млн т.

У 2018 році за мартенівською технологією АМКР виробив близько 1 млн т сталі, або більше 20%. Завантаження потужностей агрегату становило 70%. За підсумками 9 місяців важкого 2019 року вироблено 800 тис. т, завантаження – 74%.

Завдяки закриттю мартена виробнича потужність з випуску сталі знизиться до потужності конвертерного цеху – 6,5 млн т на рік. АМКР заявляє, що обсяги виробництва збережуться на рівні 5,5 млн т. Це передбачає підвищення завантаження конвертерів до 85%.

У 2019 році обсяг виробництва сталі на АМКР становив 5,3 млн т. Це на 11,8% більше, ніж попереднього року.

  • Першим в Україні свій мартенівський цех зупинив Макіївський метзавод у квітні 2009 року. Підприємство продовжило свою роботу виключно як прокатне (із заготовки ЄМЗ).
  • У 2010 році зупинили останній агрегат в мартенівському цеху Алчевського МК. На підприємстві побудовали конвертерний цех.
  • У травні 2011 року від мартенів на користь конвертерів відмовилася «Азовсталь» зі зниженням потужності.
  • За рік – у квітні 2012 року – мартен зупинили на «Донецьксталь-МЗ», де планували замінити його електросталеплавильний виробництвом.
  • Також у 2012 році відмовилися від мартена на «Інтерпайп НТЗ». Мартени замінили електросталеплавильним виробництвом. Інвестиції в будівництво становили $700 млн.
  • На ММК ім. Ілліча мартени закрили в 2015 році. Це призвело до зниження потужності комбінату і обсягів виробництва.

Закриття мартенів – одна з причин зниження обсягів виробництва сталі в Україні. На Макіївському метзаводі та «Донецьксталі» виробництво сталі так і не відновили. На «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча – знизили. Підприємства, які інвестували в будівництво конвертерних цехів, зіткнулися з борговими проблемами («Інтерпайп», ІСД). Саме з цих причин мартенівський цех досі існує на «Запоріжсталі», де конвертерного цеху немає, а його будівництво оцінюється в $1,5 млрд. За даними менеджменту підприємства, тривають переговори з кредиторами, проектні роботи планується завершити до кінця 2020 року.

Кабмін рекомендує збільшити використання шлаків у дорожньому будівництві

19 лютого «Урядовий кур’єр» опублікував розпорядження Кабінету Міністрів України «Про використання відходів виробництва в дорожньому будівництві» від 4 грудня 2019 року №1420-р. Документом рекомендовано під час здійснення державних закупівель робіт з дорожнього будівництва застосовувати неціновий критерій «Заходи щодо захисту довкілля» з питомою вагою не менше 10%. Цей крок дасть можливість розширити використання шлаків і золошлакових матеріалів у будівництві та ремонті автомобільних доріг.

Металургійні шлаки – побічний продукт виробництва, який відповідає вимогам радіаційної безпеки і може використовуватися як замінник природного піску і щебеню. У США на дорожні основи і покриття спрямовують 47% використовуваних доменних шлаків і 42% сталеплавильних (з урахуванням додавання шлаків до асфальтобетону ці частки зростають до 65% і 63% відповідно). У Евросоюзі в дорожньому будівництві використовують 26% доменних і 46% сталеплавильних шлаків (від загального обсягу утилізації), а в Японії – 13% доменних і 35% сталеплавильних шлаків.

В Україні в дорожньому будівництві використовують близько 1 млн т доменних шлаків на рік. Це 24% загального обсягу їх утилізації. З огляду на накопичені шлакові відвали меткомбінатів (понад 160 млн т) і стан автодоріг, Україна має потенціал до збільшення використання шлаків у дорожньому будівництві мінімум у 5 разів.

АМКР у вересні 2018 року збудував тестові ділянки доріг з використанням шлаків. Результати лабораторних випробувань, проведених у квітні 2019 року, показали, що бетон з доменних шлаків на 3% міцніший за класичний важкий бетон, а бетон зі сталеплавильних шлаків – на 9%. Згідно з розрахунками меткомбінату, дорожня основа зі шлаків у 2,5-3 рази дешевша, ніж з гранітного щебеню.

Європейські металурги досі переживають проблеми

ThyssenKrupp має намір закрити завод товстолистового прокату в Хюттенхаймі (Дуйсбург, Німеччина), якщо до 30 червня 2020 року не знайде покупця. На заводі працюють 800 осіб. Компанія визнає, що ймовірність продажу заводу низька, оскільки на європейскому ринку спостерігається надлишок потужностей з виробництва товстого листа.

Для ThyssenKrupp закриття заводу товстолистового прокату – це спосіб позбутися збиткового активу і зосередитися на більш вигідних напрямах (зокрема, на виробництві ліфтів). До такого рішення компанію підштовхнули дії європейських антимонопольних регуляторів, які заблокували злиття з Tata Steel.

Voestalpine Tubulars (спільне підприємство Voestalpine і NOV Grant Prideco) прийняла рішення скоротити робочі години: починаючи з березня поточного року до 950 працівників (із 1100 осіб. персоналу) працюватимуть скорочені робочі зміни на протязі 6 міс. Компанія вважає, що це дасть змогу краще адаптуватися до волатильної ринкової кон’юнктури.

Voestalpine Tubulars не вперше скорочує робочий час – ще влітку минулого року компанія перейшла з максимального (чотиризмінного) рівня завантаження на тризмінний. Причини скорочення виробництва пов’язані з митними тарифами США на імпорт сталі. Voestalpine Tubulars намагалася домогтися звільнення від тарифів, однак безуспішно.

Дедалі більше європейських металургійних заводів виявляються неконкурентоспроможними. На внутрішньому ринку Єврокомісія захистила частку європейських виробників, обмеживши імпорт квотами. На зовнішніх ринках європейським заводам складно зберігати обсяги продажів через більш високу собівартість виробництва та протекціонізм інших країн.

Єврокомісія розпочала процес перегляду квот на імпорт сталі

Це другий перегляд правил імпорту сталевої продукції в ЄС за рік існування системи країнових квот.

Система квот показала свою ефективність – імпорт сталі в ЄС у 2019 році знизився на 15% до мінімуму за останні 4 роки. Однак це не підтримало ціни на місцевому ринку, чого, ймовірно, очікували європейські виробники. Тому компанії активно працюють зі сталевою асоціацією EUROFER. Асоціація, своєю чергою, чинить тиск на Єврокомісію, доводячи необхідність подальшого посилення заходів щодо обмеження імпорту. Хоча причина незадовільних цін насправді не в імпорті, а в слабкому попиті. А на фінансові результати тисне зростання витрат на купівлю дозволів на викиди. Напевно, боротися з місцевими екологічними ініціативами складніше, ніж закрити свій ринок.

Востаннє EUROFER зверталася до Єврокомісії в січні, а менше ніж за місяць стартував процес перегляду квот. EUROFER наполягала на їх посиленні:

  • знизити частку поставок однієї країни в рамках глобальних залишкових квот щодо арматури й катанки з 30% до 20%;
  • знизити темп збільшення річних квот. У жовтні темпи індексації вже переглядали з 5% до 3%;
  • скасувати перенесення на наступний квартал невикористаного обсягу глобальних квот на імпорт г/к прокату;
  • переглянути список країн, що розвиваються, на які дія квот не поширюється. Частка поставок для таких країн не повинна перевищувати 3% від загального обсягу імпорту за кожною з товарних груп.

Однак у EUROFER помітили, що загальний обсяг імпорту з країн, що розвиваються стрімко зріс і сягнув 9%. З цим і планують боротися.

Процес перегляду має завершитися до кінця червня.

Залишкову квоту з арматури за лічені дні вибирали постачальники з РФ і Туреччини, тому обмеження частки однієї країни до 20% спрямоване проти них. Україна може отримати з цього навіть певну користь. Однак зниження відсотка індексації обсягу квот є вкрай негативним. По суті, зараз можливості нарощування поставок до ЄС обмежені цими 3%, з червня може бути менше. За даними ЗМІ, є ймовірність, що обсяг квот можуть переглянути заднім числом, коли квоти на перший період їх дії були збільшені на 5%.

Гупта розширює свій сталевий бізнес

Об’єктом купівлі стали два заводи в Індії: Adhunik Metaliks Ltd, виробник сталі потужністю 500 тис. т, і Zion Steel, прокатний завод потужністю 400 тис. т. Сума угоди становила $60 млн.

Дозвіл на купівлю було отримано ще у 2018 році, але угоду завершили лише зараз. Adhunik Metaliks у 2017 році виявився неспроможним обслуговувати борг у розмірі $110 млн. GFG Alliance ще тоді цікавився придбанням підприємства, але на той момент були труднощі з узгодженням плану санації з кредиторами.

GFG Alliance Санджіва Гупти – найбільш активний учасник злиттів-поглинань у галузі за останні 3 роки. Компанія спеціалізується на придбанні «стресових активів». У 2016-2019 рр. GFG придбала британський завод Sheerness Steel, заводи Tata Steel та Dalzell Steel Mill у Шотландії, Tredegar в Уельсі, заводи з виробництва спеціальних сталей у Tata Steel, Caparo Merchant Bar, OneSteel в Австралії, Georgetown Steel у США, заводи Galati, Piombino та Skopje у ArcelorMittal, Bayou Steel у США.

Агресивна політика Гупти скептично оцінюється ринком. Компанія сама може зіткнутися з борговими проблемами. Імперія, що складається з колишніх банкрутів, планує стати вуглецево нейтральною до 2030 року, що передбачає підвищену потребу в інвестиціях.

Згідно з нещодавніми планами, у свої європейські активи GFG інвестує €2 млрд. Однак із залученням коштів можуть бути труднощі. Компанія вже відчула їх під час випуску облігацій для свого австралійського активу – Infrabuild, який не зміг розмістити облігації в повному обсязі, незважаючи на купон у 12%.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.