7-й тиждень: країни Затоки запроваджують захисні заходи проти імпорту сталі — Статті

Аналіз впливу новин за 15-19 лютого 2021 року на глобальний гірничо-металургійний комплекс від GMK Center

«Інтерпайп» переживає непростий період. Спочатку заборона на поставки залізничних коліс до країн ЄАЕС. Тепер у країнах Перської затоки запровадять захисні заходи. Це може негативно позначитися на обсязі поставок до регіону. Усе це створює ризики для компанії у 2021 році. Але результати 2020 року мають бути позитивними. Чекаємо звітність за 4-й квартал. Для «Метінвесту» він був більш ніж сприятливим.

Парадоксально, але зростання цін може негативно впливати на M&A-активність у галузі. ThyssenKrupp відмовився від угоди з Liberty. Тепер буде розвиватися самостійно.

У країнах Затоки запровадять захисні заходи проти імпорту сталі

Рада співробітництва країн Перської затоки (Бахрейн, Оман, Катар, Кувейт, ОАЕ і Саудівська Аравія) завершила захисне розслідування щодо шкоди для місцевої сталевої галузі від імпорту сталі з рекомендацією запровадити захисні заходи. Формат можливих заходів і строки запровадження в рішенні не вказані.

Розслідування було розпочато ще в жовтні 2019 року, до його периметру не входили напівфабрикати. Відтоді до публічної площини жодної інформації про хід розслідування не надходило. Хіба лише в липні 2020 року. СОТ випустила повідомлення про результати розслідування з констатацією істотної шкоди від імпорту для місцевої промисловості. Тепер же, через півтора року, розслідування завершено. Важливим результатом розслідування стало те, що з можливих захисних заходів виключили г/к прокат.

Україна постачає до країн Затоки понад 1 млн т сталевої продукції. З них левова частка припадає на напівфабрикати (0,75 млн т) та г/к прокат (0,24 млн т). Тобто заходи, що запроваджуються, незначною мірою зачеплять експорт з України.

Під удар потрапить лише трубна продукція. Україна експортувала до країн Затоки близько 60 тис. т безшовних труб у 2020 році. Слідом за забороною експорту залізничних коліс до країн ЄАЕС «Інтерпайп» отримав ще один удар – імовірність запровадження заходів на одному з основних ринків для трубної продукції.

Продовження поставок залежатиме від формату захисних заходів. Спочатку в ЗМІ циркулювали чутки про те, що будуть запроваджені тарифні квоти. У цьому випадку потенціал зростання на вказаних ринках буде обмежений, але поставки продовжаться. Набагато більш негативний варіант – якщо формат заходів передбачатиме мита. Також потрібно враховувати негативний вплив цих заходів на рівень конкуренції на інших ринках, ще відкритих для імпорту. Донедавна країни MENA були єдиним регіоном, вільним від імпортних обмежень.

«Метінвест» покращив EBITDA у 2020 році на 82%

Ралі цін в 4-м кварталі як на готову металопродукцію, так і на сировину забезпечило компанії хороші фінансові результати. У 4-му кварталі рентабельність металургійного дивізіону становила 17,4%, а за весь 2020 рік – 10,8%.

Сумарно показник EBITDA компанії за підсумками 2020 року зріс на 82% – до $2,2 млрд. Особливо успішним був грудень, коли вдалося заробити $321 млн. Фінансові результатами грудня відображають ринкову ситуацію жовтня-листопада. З огляду на той факт, що в грудні ціни зросли на 20% м./м., а в січні ще на 11% м./м., то результати 1-го кварталу цього року мають перевершити успішний 4-й квартал 2020 року. До кінця 2021 року очікується зниження цін і маржинальності, але як мінімум перша його половина буде для «Метінвесту» успішною.

Компанія скоротила капітальні інвестиції у 2020 році на 37% – до $663 млн. Після початку кризи «Метінвест» оголосив про те, що інвестиційна програма міститиме лише необхідні проєкти підтримки та екологічні проєкти. Тому 28% із суми інвестицій припали на проєкти підтримки. Цього року «Метінвест» планує наростити CAPEX на 20-30% – до $800-850 млн.

Також у презентації «Метінвест» відзначив зниження внутрішнього споживання прокату в Україні на 2,3% до 5,5 млн т, не включаючи труби. За нашими оцінками, в 4-му кварталі споживання прокату в Україні повністю відновився до докризових показників. Опосередковано про це свідчить і те, як відновився рівень ВВП – у 4-м кварталі падіння відносно аналогічного періоду 2019 року становило лише 0,7%.

ThyssenKrupp відмовився від продажу сталеливарного бізнесу

У жовтні 2020 року Liberty Steel зробила попередню пропозицію ThyssenKrupp про купівлю сталеливарного підрозділу. У січні 2021 року надійшла остаточна тверда пропозиція. За неофіційними даними, сума пропозиції становила кілька мільярдів євро. Інвестиційний банк Jefferies оцінив сталеливарний підрозділ ThyssenKrupp в €1 млрд.

18 лютого 2021 року стало відомо, що сторони припинили переговори. Причинами називають істотні відмінності в підходах до вартості та структури угоди. За інформацією Financial Times, Liberty Steel не вдалося узгодити суму угоди та забезпечити її фінансування. Імовірно, сторони також не змогли затвердити формат транзакції. Акціонери ThyssenKrupp більшою мірою зацікавлені в злитті, тоді як Liberty Steel займається купівлею активів.

ThyssenKrupp має намір надалі розвивати сталеливарний бізнес за рахунок власних коштів. Очевидно, що на рішення компанії вплинула й поточна сприятлива кон’юнктура ринку, яка дала змогу вийти в прибуток, тоді як у попередні роки сталеливарний бізнес ThyssenKrupp був хронічно збитковим. У листопаді 2020 року компанія зверталася за допомогою до німецького уряду, щоб залучити €5 млрд для реалізації планів декарбонізації.

Раніше зірвалася угода ThyssenKrupp із SSAB з продажу нідерландського заводу Ijmuiden. Сума угоди оцінювалася в €2-3 млрд і давала змогу збільшити капіталізацію SSAB удвічі. Каменем спотикання в переговорах була сума зобов’язань ThyssenKrupp за пенсійними контрактами на рівні €4 млрд. Крім того, SSAB порахував, що купівля заводу Ijmuiden завадить виконанню планів щодо переходу до безвуглецевого виробництва сталі.

З огляду на нестабільність кон’юнктури ринку сталі та слабкий попит у Європі в довгостроковій перспективі, не можна виключати, що питання продажу ThyssenKrupp Steel знову актуалізується. При цьому умови потенційної угоди будуть гіршими.

Пряме відновлення заліза воднем – перспективна технологія декарбонізації металургії

Металургійні та залізорудні компанії активно розвивають технологію прямого відновлення заліза воднем. Зокрема, Rio Tinto спільно з SHS-Stahl-Holding-Saar та Paul Wurth S.A. підписали меморандум про взаєморозуміння для подальшого виробництва гарячебрикетованого заліза за допомогою «зеленого» водню.

Проєкт реалізовуватимуть у Канаді. Постачальником окатишів виступить Iron Ore Company of Canada (IOC), контрольний пакет акцій якої належить Rio Tinto. «Зелений» водень вироблятимуть на місцевій гідроелектростанції. До кінця 2021 року сторони мають намір завершити техніко-економічне обґрунтування проєкту.

Японська компанія Kobe Steel має намір знизити викиди СО₂ на 20% за рахунок більшого використання заліза прямого відновлення в доменному виробництві. Зниження викидів буде досягнуто за рахунок меншої витрати коксу. Компанія має намір використовувати технологію Midrex, яка передбачає відновлення заліза природним газом з подальшим брикетуванням. нового Новий підхід успішно протестували в жовтні 2020 року на заводі Kakogawa Works.

Для виробництва заліза прямого відновлення потрібні спеціальні окатиші (DR-окатиші) з підвищеним вмістом заліза (понад 67%). Виробництво таких окатишів налагодила компанія Ferrexpo. Минулого року компанія виробила понад 300 тис. т DR-окатишів, які згодом відправили на завод у Техасі. Ferrexpo стала першим українським виробником, який налагодив виробництво окатишів для отримання заліза прямого відновлення.

Аналогічний проєкт з виробництва DR-окатишів реалізують на Центральному ГЗК. У серпні 2020 року компанія повідомила про старт випуску концентрату із вмістом заліза 70,5%. Такий результат став можливим завдяки проведеній модернізації фабрики збагачення. Випуск преміального концентрату – перший крок до виробництва DR-окатишів.

Для України, яка має великі запаси залізної руди й дефіцит брухту, виробництво заліза прямого відновлення – перспективна технологія для декарбонізації металургії. Водночас традиційно в цій технології використовують природний газ, потребу в якому Україна поки що не може забезпечити за рахунок власного видобутку. Відповідно, вироблена залізорудна продукція не буде конкурентоспроможною.

З іншого боку, використання природного газу є джерелом викидів СО₂. Тому з метою декарбонізації передбачається заміна природного газу воднем, який в перспективі вироблятимуть за допомогою електролізу води й відновлюваних джерел електроенергії. Ця технологія наразі перебуває на стадії пілотних випробувань і не готова до промислового використання.

Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.