У світі різко погіршується попит на сталь, зокрема в Китаї. Падають ціни на сировину й готову продукцію. При цьому IREPAS зберігає помірний оптимізм щодо перспектив 2022 року. У США виробники намагаються забезпечити себе брухтом. В ЄС наступного тижня може бути прийнято доленосне рішення про заборону експорту брухту.
У США знову здійснена транзакція на ринку операторів брухтозаготівлі. Австралійська компанія BlueScope, яка володіє в США електросталеплавильний заводом North Star, купила за $240 млн брухтозаготівельну компанію MelalX. Цією угодою BlueScope прагне забезпечити себе ресурсами брухту для роботи свого заводу, на якому планується розширення потужностей.
Це вже друга така угода за останні місяці в США. У середині жовтня Cleveland Cliffs купив за $775 млн компанію Ferrous Processing and Trading Company (FPT). Забезпечуючи збір і переробку 3 млн т брухту на рік, FPT заробляє $100 млн EBITDA на рік. Тобто мультиплікатори до EBITDA на рівні більше 7,0 у заготівельників брухту набагато вищі за середні мультиплікатор у виробників сталі – 5,0.
Кейс із MelalX цікавий ще й тим, що продавці – якась сім’я американських бізнесменів з прізвищем Ріфкін. Вони заснували MelalX з нуля в 2012 році на гроші, отримані від продажу точно такого ж бізнесу по брухтозаготівлі OmniSource Corp великої сталеплавильної компанії Steel Dynamics за $1 млрд. Тобто брухтозаготівельних бізнес дуже затребуваний у США: виробники сталі активно входять в upstream для забезпечення себе сировиною, а підприємці навіть знайшли для себе модель бізнесу, придатну для реплікування та масштабування.
За даними американських ЗМІ, поряд з планами щодо зниження викидів і розширення виробництва електросталі, в країні спостерігається підвищений попит на активи із заготівлі брухту. У середини 2020 року Steel Dynamics уклала ще одну угоду з купівлі брухтозаготівельної компанії в Мексиці – Zimmer, яка переробляє 500 тис. т брухту на рік. Активні M&A процеси відбуваються всередині галузі заготовки між операторами.
З одного боку, це природно, що зараз найбільш доступним способом знизити викиди є збільшення використання брухту і стимулювання такого виробничого шляху призводить до того, що сталеві компанії прагнуть забезпечити вертикальну інтеграцію і зайти на ринок брухту.
Чому ж раптом виробники сталі в США так турбуються про забезпечення своїх активів брухтом? Імовірно, виробники бачать для себе ризики, пов’язані з можливим зростанням цін на брухт, його дефіцитом. Наприклад, у Китаї за підсумками півріччя 2021 року споживання брухту зросло на 47% р./р. Тобто у США, регіоні, який є одним з найбільших експортерів брухту, виробники сталі побоюються можливих труднощів із сировиною. Активність спрямована не на покупку активів ЗРС або вугільних активів. Саме брухт стає центральним об’єктом злиттів-поглинань.
Важливий наслідок цієї тенденції: чим більшу роль сталеві компанії відіграватимуть на ринку брухту, тим менше брухту буде пропонуватися на зовнішні ринки. Виробники сталі зацікавлені передусім у забезпеченні сировиною самих себе, меншою мірою – в продажах на вільний ринок і на експорт. Тобто посилення концентрації та вихід сталевих компаній на ринок брухту в довгостроковому періоді призведе до скорочення світової торгівлі брухтом. Зараз така тенденція характерна для США, але вона проявиться і в інших регіонах.
Січневі ф’ючерси на залізорудну сировину на Даляньській біржі в п’ятницю показали подальше зниження – $85,6 за тонну й мінус 2,6% в порівнянні з попереднім тижнем. Ф’ючерси на коксівне вугілля також знизилися за тиждень до $345, або на 8,7%. Таким чином, обсяги виробництва сталі в Китаї можуть показати подальше зниження в першому кварталі 2022 року.
Очевидно, що ринок сталі в Китаї зараз зазнає серйозних труднощів з попитом. Китай розглядали як важливе джерело попиту на напівфабрикати – після посилення активності влади щодо контролю динаміки виробництва сталі. Однак Китай усіх здивував у жовтні, коли трейдери почали реекспортувати ввезені раніше напівфабрикати до країн Південно-Східної Азії.
Ситуація на китайському ринку нерухомості погіршується, і девелоперам стає дедалі складніше залучати фінансування. Зокрема, за останніми даними, у вересні кількість початих будівництв впала на 13,54% р./р. (зниження шостий місяць поспіль), а обсяг проданої нерухомості (за площею) знизився на 15,8% р./р. (падіння третій місяць поспіль).
Від середини жовтня спостерігається різке зниження цін на готову сталеву продукцію. Арматура впала в ціні на 17%, г/к рулон – на 14%. Тобто до кінця року ситуація з попитом буде погіршуватися.
При цьому ЗРС подешевшала на 21% за останні 30 днів і, на нашу думку, вже наблизилася до свого дна на тлі високих ставок фрахту. Тоді як у вугілля різке падіння ще попереду. Вугілля трималося в ціні через дефіцит пропозиції. Але обвал виробництва сталі в Китаї та за його межами неминуче призведе до швидкого падіння цін на вугілля. Разом з вугіллям буде нова хвиля падіння цін на сталь у всьому світі.
Попит на сталь слабшає в усьому світу. Наприклад, у ЄС трейдери намагаються експортувати г/к рулон до Єгипту, щоб розвантажити свої склади. Коли таке було?
Міжнародна асоціація виробників та експортерів арматури (IREPAS) відзначає збалансованість попиту й пропозиції на світовому ринку довгомірного прокату. Виробники повернулися до звичайного режиму роботи і готові забезпечувати нормальні терміни поставок. Попит у Європі та Північній Америці сильний, складські запаси активно поповнюються після вичерпання. Очікується, що хороший попит збережеться й у 2022 року, оскільки інвестиції зростають.
Угода між ЄС і США про систему квотування імпорту може відкрити нові можливості для європейських виробників. Але водночас складається враження, що європейські заводи не прагнуть експортувати до США, принаймні зараз. Ціни в ЄС перебувають на високому рівні, потужності повністю завантажені, і немає підстав думати, що ситуація зміниться наступного року. До того ж очікується, що квоти для європейських заводів не будуть високими, а умови поставок до США неідеальні для європейських виробників.
Окремий фактор, який стримує міжнародну торгівлю, – високі ставки фрахту. Кожен контракт, укладений у другому кварталі, зараз має високі транспортні витрати, які зводять прибуток нанівець. З огляду на цей факт та зростання цін на брухт можна очікувати, що ціни на довгомірний прокат на ринку США залишатимуться високими й у першому кварталі наступного року.
Китай, схоже, має намір виконати обіцянку й обмежити виробництво сталі на рівні минулого року. Здається, центр впливу на ринок перемістився з азіатського регіону. Протекціонізм зміцнюється й з урахуванням угоди ЄС–США набуває нових форм. Можна очікувати великих обмежень, у тому числі стосовно продукції більш високої переробки.
Прогноз IREPAS щодо ситуації в наступному кварталі – стабільний. На листопад і грудень заплановано багато простоїв, пов’язаних з ремонтними роботами. У 2022 році на ринку з’являться нові виробничі потужності. Буде цікаво спостерігати за тим, як вони будуть знаходити споживачів в умовах посилення торгових обмежень.
Детальніше про головні тренди і події галузі читайте в наступних випусках щотижневого моніторингу. А також на нашому порталі.
Після початку російської військової агресії Чехія стала важливим партнером України в частині постачань товарів військового…
Дванадцятий пакет санкцій ЄС фактично забезпечив Російській Федерації додатковий дохід на суму 8,8 млрд дол…
Війна стала великим випробуванням для економіки України. Експортери постраждали найбільше, оскільки основні шляхи для постачань…
В умовах війни Словаччина стала важливим партнером України – елементом диверсифікації експортних маршрутів, а також…
На європейських ринках середньомісячні оптові ціни на добу наперед у березні 2024 року демонстрували різні…
Наприкінці березня та першій половині квітня РФ завдала ракетних ударів приблизно по десятку українських ТЕС…