Законопроєкт №11355 про реформу промзабруднення потребує вдосконалення

Відсутність коректив у документі загрожує високим системним ризиком для промисловості

Враховуючі строки та поточні реалії війни, стан економіки країни, вказані фактори створюють високі ризики неможливості виконання підприємствами відповідних вимог на практиці.

Верховна Рада 20 червня схвалила за основу законопроєкт №11355 «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення». Він передбачає імплементацію в українське законодавство Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди та впровадження у виробництва найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ).

Це вкрай важлива реформа, оскільки цього вимагає Угода про асоціацію з ЄС, Договір про Енергетичне Співтовариство та задекларовані політичні вектори розвитку країни. Також вона згадується серед пунктів плану допомоги Ukraine Facility на €50 млрд. Закон має бути остаточно затверджений у третьому кварталі 2024 року.

Але реформа – це не лише закон, але й багато підзаконних актів і механізми фінансування. Крім того, в тексті законопроєкту є позиції, які створюють суттєві ризики, оскільки необхідно врахувати військовий стан в країні, систематичні обстріли критичної інфраструктури, що призводять до руйнувань інфраструктури та втрат виробничих потужностей українською промисловістю та погіршення загального стану економіки країни.

Пропозиції PAEW щодо законопроєкту №11355 наступні.

1. Необхідне відтермінування строків набрання чинності закону до припинення або скасування воєнного стану. Ніхто не знає, коли закінчиться війна, а норми законопроєкту №11355 передбачають його виконання підприємствами з третього кварталу 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 29 законопроєкту передбачено, що закон набирає чинності через дванадцять місяців з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 9 цієї статті, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього закону.

Згідно з Ukraine Facility, законопроєкт має бути остаточно затверджений у третьому кварталі цього року. Відповідно зобов’язання, передбачені законопроєктом, передбачають його виконання підприємствами з третього кварталу 2025 року. Враховуючі ці строки та поточні реалії війни, стан економіки країни, вказані фактори створюють високі ризики неможливості виконання підприємствами відповідних вимог на практиці.

Враховуючи наявність прямої законодавчої вимоги здійснення господарської діяльності на підставі інтегрованого довкіллєвого дозволу (ч. 8 ст. 3 законопроєкту), країна отримає високий системний ризик – в період повномасштабної війни залишитись без функціонуючої критичної інфраструктури та промисловості. З огляду на це, важливо строки проведення реформи промислового забруднення перенести на післявоєнний період.

2. Потрібне продовження терміну дії наявних дозвільних документів оператора установки на період військового стану та надання достатнього часу для приведення своєї документації у відповідність закону.

Враховуючи вимоги Ukraine Facility та прогнозований строк прийняття законопроєкту №11355, набрання ним чинності (жовтень 2025 року) дозвільні документи втратять чинність в жовтні 2029 року, а оператори установок мають подавати заяву про отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу до жовтня 2028 року. Враховуючи вимоги, передбачені законопроєктом, оператори установок зобов’язані здійснити певні підготовчі дії та профінансувати їх протягом 2027 року. Однак наша країна в стані війни вже третій рік, тобто ніхто не знає дату та умови її припинення, а також спроможність підприємств отримувати інтегрований дозвіл в 2027-2028 рр.

З огляду на військовий стан та стан економіки країни, необхідно продовжити термін дії дозвільних документів та зобов’язання операторів установок подавати заяву про отримання інтегрованого дозволу не пізніше, ніж через чотири роки з дня припинення або скасування воєнного стану.

3. Необхідні виключення вимоги щодо облаштування автоматизованих систем моніторингу (АСМ) на установках, які підлягають виведенню з експлуатації.

Згідно ч. 5 ст. 29 законопроєкту оператори установок, що мають намір вивести установку з експлуатації можуть це зробити у строк, який не може перевищувати 10 років з дня набрання чинності цим Законом (орієнтовно до 2035 року).

У відповідності до ч. 2 ст. 29 законопроєкту висновки НДТМ застосовуються не раніше ніж через чотири роки з дня припинення або скасування воєнного стану, крім установок, що вводяться в експлуатацію вперше, до яких висновки застосовуються з дня набрання ними чинності.

Відповідно для операторів з дня набрання чинності Закону 10-річний строк виведення установки з експлуатації скорочується. В свою чергу встановлення оператором установки АСМ на стаціонарні джерела викидів є досить капіталоємним та тривалим проектом будівництва/реконструкції. Враховуючи загальний стан установки та необхідність її виведення з експлуатації, економічна та екологічна доцільність встановлення АСМ на ній відсутня.

4. Важливим є вилучення із тексту законопроєкту норми (ст. 29 ч. 8 п. 5), якою передбачається внесення змін до Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності» в частині незастосування принципу мовчазної згоди у правовідносинах щодо інтегрованого довкіллєвого дозволу.

Наведена у ст. 29 норма є неприйнятною та потребує вилучення з огляду на те, що інтегрований дозвіл є документом дозвільного характеру, оскільки без його наявності суб’єкт господарювання не може здійснювати господарську діяльність.

Норма щодо «незастосування принципу мовчазної згоди» у правовідносинах, що виникають у процесі видачі дозвільним органом інтегрованого дозволу є порушенням прав суб’єктів господарювання у разі недотримання термінів видачі документів та потребує вилучення.

5. Кошти за видачу інтегрованого довкіллєвого дозволу (внесення змін до нього) повинні зараховуватися до спеціального фонду держбюджету.

Згідно ч. 6 ст. 3 законопроєкту №11355 за видачу інтегрованого довкіллєвого дозволу (внесення змін до нього) справляється плата у розмірі 30 прожиткових мінімумів. Кошти за видачу інтегрованого дозволу (внесення змін до нього) зараховуються до держбюджету.

Плата за видачу інтегрованого дозволу, як один із механізмів реалізації принципу «забруднювач платить» повинна мати цільовий характер і спрямовуватися на екологічні проекти та стимулювання екомодернізації. Доцільно передбачити, щоб кошти за видачу інтегрованого довкіллєвого дозволу зараховувалися до спеціального фонду держбюджету.