© shutterstock.com

Удосконалення нормативної бази – лише один з її компонентів

10 липня неурядова дослідницька організація «Центр економічної стратегії» представила в Києві своє бачення першочергових завдань для нової парламентської коаліції та уряду. У дискусії взяли участь представники більшості партій, що претендують на проходження до парламенту, а також експерти, аналітики та громадські організації.

Запропонований ЦЕС план містить багато корисних і потрібних ініціатив. Зокрема, підтримка збалансованості держбюджету, збереження незалежності НБУ, розвиток ринку капіталу, захист прав власності та прав кредиторів, демонополізація інфраструктурних галузей, розвиток інфраструктури тощо.

Реалізація цих заходів, безумовно, сприятиме прискоренню економічного зростання України. Але, на наш погляд, до списку слід додати ще декілька важливих моментів.

Реальний сектор

Представлений економічний порядок денний орієнтований на стабілізацію фінансового сектора і зміну нормативної бази в частині покращення інвестиційного клімату. Передбачається, що цих кроків буде достатньо для залучення інвестицій та економічного зростання. Водночас залишилася за дужками політика щодо стимулювання розвитку реального сектору економіки, включаючи промисловість.

Розвинені країни, тим часом, активно впроваджують у себе промислові політики. Їхня мета – підтримка високого рівня зайнятості та стійкого розвитку.

Без розвитку реального сектору економіки неможливо досягти макроекономічної стабільності, підвищення суверенних кредитних рейтингів і формування повноцінного ринку капіталу, про що йдеться в дослідженні ЦЕС, – фінансовий сектор лише обслуговує господарські відносини та є похідним від реального сектору економіки.

В Україні промисловість формує до 20% ВВП. Це прямий внесок. Він не включає вплив на суміжні галузі та споживчі витрати. З їх урахуванням комплексний внесок є набагато вищим. Наприклад, дослідження GMK Center свідчить, що прямий внесок підприємств ГМК у ВВП України в 2017 році становив 5%, а комплексний – 12%. Якщо поширити це співвідношення на промисловість загалом, то вийде, що від результатів її діяльності залежить щонайменше 40% ВВП України.

Промисловість або МСБ

Незважаючи на настільки великий внесок промисловості в економіку, програма ЦЕС пропонує державі сконцентруватися на «горизонтальній допомозі малому та середньому бізнесу». МСБ, однак, не може працевлаштувати таку велику кількість населення, як це робить промисловість на сьогодні. У разі закриття промислових підприємств усі ці люди стануть безробітними.

Більше того, діяльність малого та середнього бізнесу залежить від результатів роботи промисловості. Працівники промпідприємств формують попит на товари та послуги малого та середнього бізнесу. В окремих містах і навіть регіонах малий та середній бізнес дуже залежить від успішної діяльності промислових підприємств. Наприклад, у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій та Полтавській областях 40% валового регіонального продукту пов’язані з ГМК. У таких умовах не вийде досягти розвитку малого та середнього бізнесу без розвитку промисловості.

Роль держави

Ще однією дискусійною пропозицією є «стимулювання економічного зростання через скорочення держвидатків». Центр економічної стратегії вважає, що Україна перерозподіляє через держбюджет занадто велику частку ВВП (42%), тому слід її знизити до 37%. Передбачається, що такий крок дасть змогу залишити більше фінансових ресурсів у приватному секторі (наприклад, шляхом зниження податків), що, в свою чергу, сприятиме економічному зростанню.

Слід зазначити, що, по-перше, вплив податкової політики на зростання економіки апріорі слабший, ніж державних витрат. Держвидатки майже повністю входять до складу ВВП, тоді як кошти, що залишилися в підприємств, увійдуть до складу ВВП лише в разі їх інвестування або в частині споживчих витрат, які здійснять працівники та власники промислових підприємств з отриманих від промпідприємства доходів.

По-друге, незрозуміло, яким чином можна знизити частку держави в економіці за необхідності розвивати інфраструктуру. Розвиток інфраструктури – це цілковито державні витрати. І очевидно, що ці витрати необхідно нарощувати. Тому первинним є не зниження частки держави в економіці, а контроль напрямів використання державних коштів.

По-третє, розробники «порядку денного» виходять з того, що зниження частки держави в ВВП є пріоритетом перед наданням пільгових кредитів окремим підприємствам або галузям. Однак на відміну від Китаю чи Росії в Україні немає масштабних програм державного пільгового кредитування. Зниження податкового тягаря, між тим, не може бути повноцінною заміною ринку капіталу. В Україні підприємства і без того змушені фінансувати інвестиційні проекти власним коштом, оскільки доступ до кредитних ресурсів обмежений.

Частково цю проблему можна вирішити за рахунок посилення інтеграції з ринком фінансових послуг ЄС, про що говорить ЦЕС. У цьому випадку підприємствам буде простіше залучати зовнішні джерела фінансування. Але за нинішніх високих країнових ризиків це буде спекулятивний капітал, який може легко піти з країни в разі несприятливих подій. Відповідно, такі зовнішні фінансові джерела не можуть слугувати основою для сталого зростання, тому для України актуальним залишається пошук внутрішніх інвестиційних ресурсів. І це питання не може вирішуватися лише шляхом ухвалення законодавства про захист прав кредиторів. Можливий варіант розвитку внутрішнього кредитування за рахунок пенсійної реформи і спрямування пенсійних накопичень до реального сектору економіки, але, на жаль, у «порядку денному» цього пункту немає.

Натомість є тези про необхідність переходу від експорту сировини до експорту готової продукції та про інтеграцію українських компаній до глобальних ланцюжків створення вартості у ролі несировинних компонентів. Для досягнення цих цілей, однак, необхідні конкретні інструменти, які сприятимуть розвитку виробництва такої продукції, підвищенню енергоефективності діючих підприємств, впровадженню інновацій, наближенню до міжнародних екологічних стандартів тощо.

Висновок

Загалом і Центр економічної стратегії, і промисловці мають спільну мету – прискорення економічного зростання в Україні. Але її досягнення можливе лише в разі застосування релевантних інструментів економічної політики. Для розроблення таких інструментів необхідна економічна дискусія в суспільстві.

Матеріал опублікований тут