Ефективного екологічного моніторингу потребує як суспільство, так і бізнес

Наразі у всіх великих промислових містах України функціонує ціла низка різноманітних суб’єктів екологічного спостереження. Серед них:

  • стаціонарні пости Гідрометцентру;
  • стаціонарні й пересувні пости обласних державних адміністрацій;
  • стаціонарні й пересувні пости виконавчих комітетів міських рад;
  • прилади, що хаотично використовуються різними суспільними групами (від редакцій міських сайтів до міських депутатів-активістів);
  • цифрові онлайн-платформи, які використовують деякі дані в спеціальних математичних моделях, що відображають рівні забруднення на території областей і країни загалом (наприклад, breezometer.com);
  • окремі ентузіасти, які використовують супутникові знімки для оцінки та аналізу екологічної ситуації;
  • іноземні експерти й лабораторії, які оцінюють стан навколишнього середовища за непрямими ознаками, включаючи біоіндикацію.

Водночас не можна з упевненістю сказати, що перераховані вище приклади є ефективними системами моніторингу, тим більше – якоюсь єдиною системою моніторингу.

Чому? Це пов’язано з низкою факторів:

  • розміщення постів (місця вибиралися, швидше, з міркувань безпеки, ніж для отримання точних даних);
  • неоднорідність обладнання (від вітчизняного та американського до китайського чи новозеландського);
  • відсутність чинних нормативів якості атмосферного повітря (старі норми скасовані, нові не прийняті).

А найголовніше – всі, хто так чи інакше збирає дані про стан навколишнього середовища, прагнуть порівняти їх з якимись нормами і представити широкій громадськості. Про глибокий аналіз та будь-яку реакцію, окрім візуалізації на сайті, взагалі не йдеться.

Тому хотілося б побажати всім активним творцям систем автоматизованого моніторингу врахувати два моменти:

1. Уніфікувати всі засоби й методи вимірювання; не допустити несистемності й хаотичності в такій роботі.

Інакше ми будемо порівнювати яблука з кокосами, що призведе до дискредитації моніторингу як такого. Якщо прилад вимірювання забруднення знаходиться в одній точці міста, то екстраполювати його дані на цілий квартал чи тим більше район – некоректно.

2. Створити дійсно незалежну та неупереджену групу професіоналів, яка буде майже цілодобово досліджувати, оцінювати, аналізувати дані та обслуговувати, налаштовувати й перевіряти прилади.

Висновок

Загалом ідея створення громадського екологічного моніторингу досить перспективна. Ефективної роботи в цьому напрямі потребують як суспільство, так і бізнес. Чекати впровадження відповідної системи на рівні держави всі втомилися.

Якщо вдасться налагодити роботу екологічного моніторингу, постане наступне питання: що робити з накопичуваним масивом даних?

На сьогодні ми маємо лише попередження від гідрометобсерваторії про несприятливі метеоумови. Цю інформацію отримують, зокрема, підприємства, які мають вживати відповідних заходів. Така система є не надто дієвою й потребує вдосконалення.

Оригінальну версію тексту читайте тут

Публікується з дозволу автора