Чого ЄС і США можуть повчитися в України? Наприклад, ринкових підходів до регулювання зовнішньої торгівлі

Наша економіка залишається доволі відкритою для зовнішніх виробників –особливо на тлі протекціонізму, що прокотився світом. У США, наприклад, діє 164 антидемпінгові мита щодо імпорту металопродукції з-за кордону, 6 з яких – проти України. В ЄС – 46, 2 з яких – проти України.

Чому це настільки важливо? Справа в тому, що Євросоюз є життєво важливим ринком для українських металургів. У структурі продажів українських компаній частка ЄС становить близько третини. При цьому аналіз практики захисних розслідувань ЄС свідчить, що проводять їх не завжди об’єктивно, рішення приймаються безапеляційно, аргументи нерідко суперечать логіці, а іноді взагалі доходять до абсурду.

Візьмемо для прикладу антидемпінгове розслідування щодо імпорту плоского гарячекатаного прокату з України, Бразилії, Росії, Ірану і Сербії, проведене в 2016-2017 роках. Ініціатором розслідування виступила європейська асоціація виробників сталі Eurofer, виконавцем – Єврокомісія. Брався до уваги імпорт усіх видів гарячекатаного прокату зі згаданих країн у період з 1 липня 2015 року до 30 червня 2016 року.

Розслідування традиційно складається з двох частин:

  • визначення демпінгової маржі, тобто різниці між ціною продукції того самого виробника на внутрішньому ринку й під час експорту;
  • визначення збитків місцевих виробників від демпінгу.

Виробникам, яких підозрюють у демпінгу, імпортерам їхньої продукції і компаніям, які теоретично постраждали, надсилають анкети. Далі аудитори Єврокомісії виїжджають до учасників анкетування на місця для перевірки зазначених даних. На основі аналізу встановлюється факт демпінгу та розмір завданих збитків, а також ухвалюється рішення про запровадження антидемпінгових митних тарифів і їх розмір.

Тепер зупинимося на ході розслідування. Нижче наведу кілька аргументів, які містяться у звіті Єврокомісії:

  1. У випадку з Україною ціна на внутрішньому ринку конструювалася на основі припущень Єврокомісії. У 2015 році український бізнес працював в умовах форс-мажору: бойові дії на Донбасі та глибока девальвація національної валюти. Металургійні заводи, розташовані в Маріуполі, зазнавали збитків через труднощі з ланцюжками поставок, а «Запоріжсталь» – через курсову різницю під час переоцінки боргів. Українські компанії пропонували здійснити коригування під час розрахунку собівартості, щоб не враховувати фактор форс-мажорних подій. Але Єврокомісія від цього відмовилася. У результаті витрати компаній виявилися завищеними. Це автоматично означало факт демпінгу.
  2. Майже всі виробники, які брали участь у розслідуванні, продавали свою продукцію в ЄС через пов’язані торговельні компанії. Єврокомісія завищила витрати виробників, заклавши додаткову маржу в розмірі 2% для таких трейдерів. Виробники, звісно, звернули увагу, що ці компанії діють як відділи продажів і своєї націнки (маржі) не мають. Але Єврокомісія так не вважала: трейдери були розцінені як агенти, що працюють самостійно й незалежно, за відсоток від угод.
  3. Для приведення внутрішніх і експортних цін до одного базису, з експортної ціни віднімають витрати на транспортування, страхування, комісії, кредитні витрати тощо. Для цього Єврокомісія використовувала власні розрахунки і на запит виробників відмовилася надати до них пояснення, пославшись на конфіденційність даних.
  4. Під час розрахунку збитків, завданих внутрішнім виробникам, Єврокомісія відмовилася відняти внутрішньогрупові поставки компаній на свої ж заводи в ЄС. Логіка цього рішення є такою: якщо б не було внутрішньогрупових поставок, заводи купували би продукцію у європейських постачальників. Отже, виходить, що експортери платитимуть мито за те, що своїми поставками завдали збитків своїм же компаніям.
  5. Падіння цін на внутрішньому ринку ЄС Єврокомісія пов’язує виключно з демпінгом, ігноруючи інші ринкові фактори. Протягом періоду проведення розслідування ціни на гарячекатаний прокат у ЄС впали на 23%. Коментарі експортерів щодо того, що ціни знижувалися в усьому світі аналогічними темпами, Єврокомісія не прийняла.
  6. Також Єврокомісія не побачила залежності між зниженням цін на сировину й на готову продукцію. Зокрема, за період розслідування на 60% впали ціни на ЗРС. Саме це, а не демпінг, стало важливою причиною здешевлення прокату. Але Єврокомісія не взяла до уваги цей аргумент, пославшись на те, що собівартість виробників у ЄС з 2013 року знизилася на 19%, а ціни – на 23%. Якби демпінгових постачань не було, порахували вони, європейські виробники продавали би свою продукцію за високими цінами за зниженої собівартості. Фактор попиту при цьому не враховувався. Хоча у разі зниженні попиту зазвичай знижується й рентабельність бізнесу – це нормально.
  7. Визначаючи збитки, Єврокомісія проігнорувала фактор Китаю, розслідування щодо якого відбувалося паралельно. Розслідування проти Китаю стосувалося тієї самої продукції і за той самий період. Як можна коректно встановити збитки для місцевих виробників, не враховуючи імпорт з такого гіганта, як Китай?
  8. Єврокомісія також проігнорувала фактор Туреччини. Однак турецькі виробники були найбільшими постачальниками гарячекатаного прокату до ЄС. Учасники розслідування звертали увагу європейців на те, що ціни турецьких компаній нижчі, ніж, наприклад, бразильські. Але Єврокомісія не врахувала цей аргумент, пославшись на те, що заявник (Eurofer) представив доказ зворотного. Однак у кінцевому звіті вказано, що середня ціна турецького експорту в період розслідування становила €344 за т прокату, а бразильського – €346 (джерело: Commission Implementing Regulation (EU) 2017/1795 of 5 October 2017).

Зрештою Єврокомісія дійшла висновку, що демпінгова маржа під час постачання гарячекатаного прокату з України становила 19,4%. У жовтні 2017 року було запроваджено мито в розмірі €60,5 за т. Якщо в січні-вересні 2017 року експорт українського гарячекатаного прокату до ЄС становив у середньому 140 тис. т на місяць, то після – 80-90 тис. т.

І це лише один епізод. Проти металопродукції з України діють 30 антидемпінгових заходів. Нещодавно було розпочато захисне розслідування в Єгипті щодо арматури і заготовки з України. Його результат можна передбачити.

Як сказав один американський конгресмен, США можуть ратифікувати будь-який міжнародний договір, але він діятиме лише доки не суперечить національним інтересам. Навіть розвинені країни нехтують принципами вільної торгівлі, коли їм це вигідно.

Загалом же антидемпінгові розслідування замість відновлення чесної конкуренції використовують як інструмент протекціонізму – для захисту інтересів місцевих виробників. Врешті це ще більше посилює ринкові перекоси.

Матеріал опублікований тут.