Як поглибити співпрацю українських та світових титанових підприємств

Інтеграція української титанової галузі до світового ринку буде ще тіснішою, коли приватизують ОГХК

Титанова галузь в Україні сьогодні перебуває на етапі зростання. Серед основних факторів, що сприяють цьому, я би виділив:

• підтримку галузі органами державного управління;
• ефективну міжнародну співпрацю на найвищому рівні;
• модернізацію українських підприємств відповідно до сучасних вимог;
• перехід від застарілих моделей управління до найкращих західних бізнес-підходів.

Українська титанова галузь вже тісно інтегрована в світову економіку та глобальні виробничі ланцюжки. Утім, є можливості для поглиблення взаємовигідного співробітництва титанових підприємств України та компаній з інших країн.

Надійний базис для цього створюють значні запаси титанових руд у нашій державі. Україна є найбільшою країною в Європі за видобутком ільменіту та єдиною, що видобуває рутил та циркон.

Традиційними споживачами української титанової продукції є підприємства вогнетривкої, ливарної, керамічної, пігментної, металургійної, скляної промисловості в усьому світі. У 2020 році українські підприємства експортували 539 тис. т титановмісної продукції на суму $140 млн. Частка ОГХК в загальному експорті ільменіту та рутилу з України в 2020 р. становила 50%. Наша компанія – експортоорієнтоване підприємство. Частка реалізації продукції ОГХК іноземним покупцям за жовтень 2020 р. – березень 2021 р. становить 92%.

Окрім значних запасів, Україна має й суттєві логістичні переваги. Ми можемо здійснювати поставки продукції європейським споживачам протягом 3-10 днів порівняно з 30 днями з Азії, Австралії, Африки або Північної Америки. Це підвищує конкурентоздатність наших європейських партнерів, оскільки дає їм можливість оперативно реагувати на зростання попиту.

Українські титанові підприємства пропонують доволі гнучкі умови роботи та можуть поставляти свою продукцію невеликими партіями. Це неймовірно важливо, скажімо, для європейських заводів з виробництва електродів, які використовують продукцію ОГХК значною мірою саме з цієї причини. Контракти з невеликими виробниками пігментів, зварювальних електродів та іншими споживачами зазвичай укладаються щомісячно та щоквартально.

Лише США, Китай та Україна мають повний цикл виробництва титанової продукції – від видобутку та збагачення титанових руд до виготовлення титанової губки, зливків і, зрештою, титанового прокату. Тож потенціал для кооперації та вертикальної інтеграції є дуже значним.

Ставка на рідкісні метали

Значні запаси титанових руд в Україні є міцною основою для поглибленої співпраці українських та світових компаній. Проте добувну промисловість необхідно модернізувати, а для інвесторів створити сприятливе правове й адміністративне середовище.

Існує експертна думка, що для системної зміни наявної енергетичної моделі та здійснення глобальної декарбонізації сучасна цивілізація має зробити ставку на рідкісні метали. Для цього нам треба буде збільшувати видобуток і виробництво рідкісних металів у два рази кожні 15 років. Зростаюче світове населення й глобальна економічна конвергенція штовхнуть нас у нову, дуже складну реальність. Одним з тих, хто активно просуває цю думку, є французький журналіст, документаліст та експерт Гійом Пітрон, автор книги «Rare Metals War».

Я повністю згоден з цією думкою. Західна цивілізація, маючи найбільш сучасні технології та надпотужні фінансові можливості, поступається багатьом азійським гравцям у боротьбі за сировинну частину глобального ланцюжка поставок.

У роботі з рідкісними металами, критичними мінералами та стратегічною сировиною (тим самим титаном) важливо балансувати швидкозростаючий світовий попит та фізичну можливість вводити нові об’єкти в промислову експлуатацію. Ані колективне виробництво, ані світові ланцюжки поставок просто не встигають задовольняти попит. Усі ж бачили, що відбувається з напівпровідниками та автомобілебудуванням? У разі порушення ланцюжка купити бажаний автомобіль стає набагато складніше.

У таких умовах локомотивом зростання та розвитку може стати українська титанова промисловість. Серед основних можливих напрямів нарощування обсягів міжнародного співробітництва я бачу такі:

1. Переорієнтація світових компаній на українську титанову сировину;
2. Різні форми інвестицій в наявні підприємства титанової галузі України, включно з їх приватизацією;
3. Створення нових компаній.

Вікна можливостей

Цього року сталось одразу кілька дуже важливих подій, які відкривають вікно можливостей для поглиблення співпраці українських та світових титанових підприємств.

У жовтні президент України Володимир Зеленський доручив уряду розробити програму розвитку титанової галузі. Стратегія передбачає створення холдингу з вертикально інтегрованою системою управління, яка буде орієнтована на замкнутий виробничий цикл – від видобутку сировини до виробництва готової продукції.

Іноземні партнери України, які залежні від поставок титану з Росії, зацікавлені, щоб в Україні був створений повний цикл виготовлення титанової продукції – прокату, труб і всього, що може слугувати для авіаційної, ракетної, космічної та іншої оборонної техніки.

Конгрес США позитивно ставиться до диверсифікації поставок титанової продукції та підтримує створення в Україні відповідного виробництва. Але для того щоб побудувати завод і запропонувати партнерам свої послуги, потрібні серйозні інвестиції.

Ще одна важлива подія – запуск програми стратегічного партнерства України та ЄС в галузі критичної сировини, до якої належать і титанові руди. У липні було підписано Меморандум про взаєморозуміння. Практично він передбачає три напрями роботи. Перший – наближення українського законодавства до європейського в гірничій сфері, а також в екологічних і соціальних стандартах. Другий – це інтеграція української промисловості у ланцюжки створення доданої вартості у сфері критичної сировини та батарей. Третій – це дослідження та інновації.

Також Комітет з правил Палати представників США схвалив поправки до проєкту оборонного бюджету США на 2022 рік. Серед пропозицій конгресменів – використання титану з України.

Від поглиблення співпраці виграють усі. Міжнародні титанові корпорації отримують надійну ресурсну базу, високоякісну сировину за конкурентоздатними цінами та з гнучкими умовами поставок. Переорієнтація на українські титанові руди може принести значні фінансові зиски. А інвестиції в наявні українські підприємства матимуть великі показники дохідності.

Українські підприємства отримають ресурси, необхідні для модернізації обладнання та розширення виробництва. А це нові робочі місця, зростання відрахувань до бюджетів, нові можливості для розвитку громад.

Інтеграція української титанової галузі до світового ринку буде ще тіснішою за умови приватизації ОГХК у грудні поточного року. Після проведення аукціону та залучення стратегічного інвестора ОГХК отримає нових клієнтів та нові замовлення. А це додаткові інвестиції в модернізацію підприємства, виконання соціальних гарантій для працівників та дотримання екологічних зобов’язань.