(с) shutterstock

У Китаї та США вже видно перші ознаки ослаблення підтримки економіки. Це приведе до нормалізації попиту на сталь

Напевно, головне запитання, яке ставлять собі виробники металоємної продукції, – як довго протримаються високі ціни на сталь. Зараз виробники перекладають збільшені витрати на кінцевого споживача, але в подальшому це може позначитися на рівні попиту на їхню продукцію.

Прогнозувати динаміку цін – невдячне заняття. Особливо це важко робити в умовах 2020-2021 рр., коли спочатку було падіння попиту, зокрема на плоский прокат, а потім зростання попиту й відставання запуску потужностей. Однак можна аналізувати чинники, які впливають на ціни на металопродукцію у світі.

Один з головних чинників, що штовхають попит і ціни на сталь вгору, – фіскальне й грошово-кредитне стимулювання, насамперед у Китаї та США. Тому я бачу ризики для попиту на сталь у згортанні підтримки економіки знов-таки в Китаї та США. Піднебесна вже почала знижувати темпи грошово-кредитного стимулювання, і за пару кварталів, якщо ця тенденція триватиме (що, на мою думку, є можливим), попит на сталь у Китаї ослабне.

У США Федеральна резервна система, ймовірно, всерйоз заговорить про згортання кількісного пом’якшення вже в липні-вересні. Це може змусити ринки почати враховувати стискання ліквідності, що наближається. Кредити, принаймні доларові, можуть подорожчати в усьому світі, що нормалізує (але не обвалить) попит і ціни на сталь після їх швидкого зростання.

Наскільки я розумію, завдяки балансу попиту і пропозиції саме на сталь, навіть з урахуванням продовження запуску зупинених раніше потужностей з виплавки сталі, ціни можуть залишатися високими ще трохи часу.

Те, що відбувається зараз із попитом на сталь, його різке зростання в останні два-три квартали – це дуже короткострокове явище. Це навіть не відновлення після економічної кризи, це перезапуск після пандемії, по завершенні якого баланс попиту і пропозиції на сталь має, я припускаю, нормалізуватися дуже швидко. Не так швидко, як могло здатися ще недавно (прогнозування в такій ситуації виявилося невдячним заняттям), але навряд ціни будуть такими високими, як у другому кварталі 2021 року впродовж кількох років. Можливо, кілька місяців, щонайбільше два квартали.

При цьому відновлення після пандемії для секторів, які споживають сталь, відбувається швидше, ніж відновлення сектору послуг. Крім того, споживання сталі більше залежить від кредитів і сильніше відгукується на грошово-кредитне стимулювання. Тобто стимулювання послаблять, економіка продовжить зростати, натомість попит на сталь швидко нормалізується.

Хоча якщо на фінансових ринках виникне повномасштабна криза, чого не можна виключати після бурхливого зростання останніх 15 місяців (фінансові ринки також добре відгукнулися на стимулювання), то доступність кредитів, а отже, і попит, і ціни на сталь, можуть справді обвалитися.

Зараз, думаючи про ціни на сталь, має сенс звертати увагу на фінансові ринки. Адже стимулююча ліквідність потекла в першу чергу на фінансові ринки, а потім до секторів, які споживають сталь. І якраз із фінансових ринків може розпочатися криза. А саме падіння цін на акції і зростання дохідностей облігацій можуть стати передвісниками падіння цін на сталь. Відносно великі рухи (поки що не криза, скоріше волатильність) на фінансових ринках після засідання ФРС США 16 червня – це перший дзвіночок, і, як мені здається, далі буде.