Промислова політика: консенсус можливий, перспективи є

Підсумки форуму «Промислова політика і ГМК: світовий досвід для України»

У кожного представника бізнесу або державної влади є свій рецепт розвитку промисловості, своє бачення інструментів. Але всі вони згодні в одному – для промисловості необхідно створити умови, за яких вона зможе розвиватися. При цьому йдеться про широкий спектр ініціатив – від налагодження стабільних правил гри до продуманої фінансово-кредитної та податкової політики.

У середині квітня GMK Center організував форум «Промислова політика і ГМК: світовий досвід для України». Перед собою та учасниками заходу ми поставили мету – започаткувати прагматичний діалог про стан і перспективи промислової політики, визначити конкретні інструменти й можливості їх впровадження.

У форумі взяли участь понад 100 людей, у тому числі депутати Верховної Ради, представники Мінекономрозвитку, експерти й аналітики дослідницьких центрів, представники галузевих асоціацій та корпоративного сектору. Форум активно висвітлювали національні телеканали.

Чи вийшло у нас? Безперечно, так. До нас прийшли практично всі, кому небайдужа доля української промисловості. Ми отримали багато інформації для роздумів і визначили напрями для подальшої роботи.

Коротке резюме

Які висновки можна зробити за підсумками форуму:

Країні із 42-мільйонним населенням ефективно працююча промисловість необхідна, оскільки це системний роботодавець. Це загальна думка, яка об’єднала всіх учасників форуму.
Промислова політика Україні також потрібна. У світі спостерігається ренесанс промислових політик. Це той інструмент, за допомогою якого країна може боротися за залучення інвестицій.
У кожного представника бізнесу або гілок державної влади є свій рецепт розвитку промисловості, своє бачення інструментів. Можливості для конструктивного діалогу є.
Є певні проблеми в комунікаціях між учасниками ринку. Це заважає діалогу, перешкоджає сторонам донести свої ідеї одна одній, виробити спільну узгоджену позицію і разом розвивати промисловість.

Засоби розвитку

Хотілося б докладніше зупинитися на можливих інструментах розвитку промисловості, щоб розвінчати стереотип про те, що українська промисловість займається тільки тим, що «випрошує для себе субсидії та пільги». Так от, дуже порадувало, що про будь-які субсидії або пільги взагалі не йшлося. Ці інструменти згадували лише в контексті досвіду інших країн.

Загальна думка учасників форуму – говорити необхідно про умови, за яких промисловість може процвітати. Тут можливий широкий спектр методів – від налагодження стабільних правил гри до продуманої фінансово-кредитної та податкової політики.

Зауважу, майже всі висловлені ініціативи вкладаються в рамки рекомендацій OECD щодо застосування заходів промислової політики.

Податкова реформа

За даними ООН, найбільш популярними інструментами промислової політики в світі є фіскальні: зниження/звільнення від податку на прибуток (26% від всіх інвестиційних інструментів), зниження/звільнення від імпортних мит і ПДВ виробничого обладнання та комплектуючих для виробництва (34%).

У цьому контексті учасники форуму виступали на підтримку реформи податку на прибуток – його заміни на податок на виведений капітал. Цей крок давно обговорюється. Подано законопроект. Але наші західні партнери та кредитори виступили проти.

До речі, про необхідність впровадження податку на виведений капітал під час передвиборної компанії говорив Володимир Зеленський. Тож питання може бути знову порушене.

Такий податок має стати важливим інструментом збільшення інвестицій у промислові підприємства, які зараз можуть розраховувати лише на власні кошти. Наприклад, у 2017 році компанії ГМК заплатили 7,5 млрд грн податку на прибуток. За 2018 рік інформації поки що немає, але, швидше за все, ця сума буде більше 10 млрд грн.

Де взяти гроші

Ще учасники форуму в якості інструментів розвитку промисловості згадували державні кредити на розвиток, зокрема шляхом створення спеціального Банку розвитку. Нагадаю, НБУ виступає проти такої ініціативи. Тому ймовірність її реалізації видається мінімальною.

У ході форуму звучали побоювання, що цей інструмент може містити в собі корупційні можливості. Багато хто уточнював, що компенсація відсоткових ставок за кредитами на певні цілі (енергоефективність, охорону навколишнього середовища або R&D) буде необхідною.

При цьому досвід Європейського Союзу, де ці інструменти активно застосовуються, свідчить про їхню ефективність. Наприклад, у 2016-2018 рр. металургійні підприємства ЄС отримали €128 млн компенсації на реалізацію програм енергоефективності.

Сюди ж можна віднести й ідею з організацією фондів на базі екологічних податків. Вийшло так, що в Україні після підвищення податку на викиди СО₂ інструментів фінансування таких заходів так і не створено. Хоча досвід ЄС свідчить про те, що у разі підвищення екологічних податків знижуються інші види податків. Це робиться для того, щоб не відбулося підвищення податкового навантаження і, відповідно, зниження здатності інвестувати.

Тарифи монополій

Промисловці говорили і про найважливіше для них питання – регулювання тарифів природних монополій. Наприклад, бізнес дуже важко знаходить консенсус з «Укрзалізницею», розраховує на підвищення якості послуг, інвестицій в оновлення тягового складу й вагонного парку.

Тут важливим є ухвалення законопроекту «Про залізничний транспорт». За деякою інформацією, після підвищення тарифів у квітні цей законопроект перестав бути пріоритетним і його ухвалення може бути відкладено.

Інфраструктура як ресурс

Інвестиції в розвиток інфраструктури – шлях неминучий. Адже це важливий інструмент стимулювання економіки, в тому числі ринку металопродукції. Питання – за рахунок чого фінансувати інфраструктурні проекти.

Як одна з відповідей часто згадується монетарна політика. Але тут потрібно бути дуже акуратним, оскільки політика, спрямована на активізацію державних інвестицій, часто суперечить цілям макроекономічної стабільності.

Таку ініціативу не підтримає переважна більшість іноземних інвесторів, а також інших наших зарубіжних партнерів. Країна, яка має боргові проблеми і проблеми з торговельним балансом, не може собі дозволити ризикувати, просто «друкуючи гроші».

Елементи промислової стратегії

У кожного є свій рецепт для розвитку промисловості. Дуже важливо, що є він і в Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ). Однак створену міністерством Промислову стратегію до 2025 року спочатку розкритикував парламентський комітет. Її нова версія вже чотири місяці перебуває на узгодженні в Секретаріаті Кабміну. Точка зору МЕРТ: «краще поганий план, ніж жодного».

Слід відзначити, що окремі інструменти промислової політики в Україні вже реалізуються. Зроблено важливі кроки, які привели до конкретних результатів:

Обмеження експорту сировини (заборона на вивіз лісу-кругляка, мито на експорт брухту) дозволило підвищити активність у цих галузях, залучити інвестиції, вирішити питання з дефіцитом сировини.
Зниження податкового тиску шляхом впровадження механізму 2-річної розстрочки імпортного ПДВ на виробниче обладнання, зниження ЄСВ до 22%. Компанії отримали інвестиційний ресурс.
Цікавий досвід Асоціації газодобувних компаній. Завдяки впровадженню фіскальних стимулів (зниження рентної плати, децентралізація рентних платежів) у галузь прийшли інвестиції. На 2019 рік планується підвищення обсягів буріння на 25%.
Пакет законів про дорожній фонд. Інвестиції в дорожнє будівництво значно зросли. Цього року дорожній фонд перевиконується. Можна очікувати збільшення фінансування дорожнього будівництва – з 25-30 млрд грн до 60 млрд грн.

Але промислова політика – це система заходів, яка стосується цілого комплексу галузей. Це видно на прикладі металургії. Кризи в металургійній галузі немає. Криза є в металоспоживаючих галузях (машинобудування, будівництво, інфраструктура). Тому розвиток цих галузей дає синергетичний ефект, веде й до розвитку металургії. Ця думка співзвучна з позицією МЕРТ, де вважають, що розвивати потрібно не окремі галузі, а ланцюжки галузей.

При цьому будь-яка промислова політика не матиме сенсу, якщо відсутня макроекономічна стабільність, а інвестиційний клімат залишається несприятливим.

Окремо необхідно працювати з питанням утримання фахівців. Щоб запобігти трудовій міграції, необхідно системно працювати над підвищенням рівня безпеки в країні, охорони здоров’я, освіти.

Квітневий форум був лише першим заходом GMK Center, присвяченим промисловій політиці. Надалі, шляхом організації круглих столів і робочих зустрічей, ми будемо активно розвивати конструктивний діалог між сторонами, щоб вийти на конкретні пропозиції щодо формалізації та реалізації промислової політики для законодавців і МЕРТ.