(c) shutterstock

На ринках сировини та металопродукції спостерігається паніка

Виробники залізорудної сировини першими з великих промислових підприємств почали працювати після шоку перших днів війни. Підприємства галузі працювали з 50% завантаженням, що на той момент здавалося напрочуд високим. Відновити виробництво чавуну та сталі в Україні було складно, тому для вітчизняних гірничорудних компаній єдиною можливістю працювати став експорт.

До війни 60% експорту ЗРС ішло на експорт морем до Китаю, країн MENA, Туреччини. Натомість тепер, в умовах блокади морських портів, єдиною можливістю експортувати стала Європа. Але завдяки відмові європейських металургів від роботи з російськими постачальниками Україна отримала можливість наростити поставки до Європи та частково компенсувати втрату заморських ринків. Внаслідок цього Україна наростила свою частку на ринку ЄС до 30%.

Слід сказати, що були й певні спроби відновити експорт до Китаю. Було розроблено нові шляхи експорту – через румунський порт Констанца, а також через Польщу до порту Свиноуйсьце. Були тестові поставки, які, на жаль, так і залишились тестовими.

Починаючи з другої половини квітня цінова ситуація на ринку ЗРС спочатку зробила нерентабельними поставки до Китаю, а тепер створює ризики для всього українського експорту ЗРС до Європи.

Ми чекали літа, прийшла зима

Надії наших гірників на подальше підвищення активності та випуску продукції не справдилися. Майже водночас сталося одразу кілька подій, вкрай негативних для сировинних ринків:

  • по-перше, економіка Китаю різко сповільнилася на фоні локдаунів, які були масштабнішими, ніж початковий локдаун у лютому-березні 2020 року;
  • по-друге, США активізували кампанію боротьби з інфляцією: було підвищено базову відсоткову ставку, що було посилено вербальними інтервенціями.

Загалом ціни на ЗРС обвалилися від початку червня на 20%, на брухт – на 27%. Ціни на прокат демонструють аналогічну динаміку – мінус 23%. Маржа виробників різко скоротилася. Вони, своєю чергою, чинять тиск на виробників сировини, змушуючи знижувати ціни. З огляду на такий розвиток ситуації кінцеві покупці просто відійшли убік. І падіння прискорилося, спричинивши в останні кілька днів паніку на ринку.

Ще рік тому, коли ми бачили ціну залізорудної дрібноти Fe62% в Китаї на рівні $116, здавалося, що це цілком прийнятна цифра. Але це було рік тому. Сьогодні ситуація інша – зумовлена як війною, так і непродуманою регуляторною політикою «обскубування» платоспроможних секторів економіки. У результаті запасу міцності на випадок такого роду форс-мажорів у вітчизняної гірничорудної галузі немає.

Зростання собівартості

Собівартість виробництва ЗРС значно зросла ще до війни. Наприклад, на кінець 2021 року грошові витрати на виробництво окатишів у Ferrexpo становили $55,8 за тонну, що на 34% вище, ніж роком раніше. Причин кілька. По-перше, це стрибок цін на енергоресурси, на які припадає 46% у структурі витрат. По-друге – підвищення ставок ренти за видобуток залізної руди. Минулого року підвищення ренти в масштабах галузі означало зростання витрат на $120 млн.

Цього ж року ситуація з витратами в галузі ще більше посилилася, оскільки електроенергія та дизельне паливо значно зросли в ціні. Оптова ціна електроенергії (base) додала 62% р./р., дизель – більш як удвічі, природний газ – до трьох разів. З урахуванням структури собівартості це може означати зростання грошових витрат до 30% р./р. в доларовому еквіваленті.

Наприкінці 2021 року Верховна Рада знову переглянула механізм і ставки ренти, що може призвести до зростання витрат гірничодобувних компаній на $200-600 млн уже цього року.

Навіть валютна політика проти гірничорудної галузі. За рахунок фактичного існування двох різних курсів експортер втрачає до 15% виручки.

До цього додалося зростання транспортних витрат. Розуміючи всі складнощі логістики з України, європейський покупець приймає лише умови DAP, перекладаючи всі ризики на продавця. Чим довше вагони очікують на кордоні (а сьогодні це може бути до двох місяців), тим більше платить експортер.

Минулого року 34% зростання витрат переклали на покупця – і все працювало. Але тепер кон’юнктура змінилася, і зростання витрат припало на період падіння цін, що ставить практично весь вітчизняний експорт ЗРС під питання.

Масштаб трагедії

Ціни на ЗРС на єдиному сьогодні для нас європейському ринку на 24 червня становлять:

  • аглоруда – $70-80 DAP за тонну, залежно від вмісту заліза;
  • концентрат – $90-100 за тонну;
  • окатиші – $130-140 за тонну.

Вартість транспортування ЗРС залізницею до ЄС становить до $70 за тонну, якщо говорити про балтійські порти в Польщі. За таких цін на ринку про поставки аглоруди апріорі говорити не доводиться. Ціна концентрату також уже опустилася нижче за точку беззбитковості. Окатиші, продукція з найвищою доданою вартістю, поки що тримаються практично на межі рентабельності.

Тобто майже весь наш експорт залізорудної сировини у червні став нерентабельним.

Наслідки ми вже бачимо: плани виробництва на червень знизилися в порівнянні з травнем. Сьогодні середній рівень завантаження галузі знизився до 45% у порівнянні з довоєнним періодом. Обсяг експорту в червні ще має становити до 2 млн. т. Ціни, які ми бачимо зараз, передбачають поставку в серпні. Кінець літа та решта року буде дуже непростим для галузі.