Курс на руду. Чим обернуться податкові нововведення влади

Одна з найвищих рентних плат у світі призведе до додаткових витрат – 12-13 млрд грн на рік

Внесений нещодавно до Верховної Ради законопроект №1210 про вдосконалення адміністрування податків пропонує, серед іншого, підвищити ставку рентної плати за видобуток залізної руди з 8% до 10%, збільшити нижній поріг рентабельності залізорудної сировини з 14-25% до подвійної облікової ставки Нацбанку (сьогодні це 33%) та кардинально змінити базу оподаткування – замість вартості видобутої руди (із вмістом заліза 16-30%) оподатковувати вартість готової продукції (концентрату, агломерату, окатишів тощо) із вмістом заліза 62-67%.

Якщо зміну ставки та очікуваної рентабельності можна хоч якось зрозуміти – прагнуть наповнити бюджет, – то зміна бази оподаткування викликає відверте здивування. Мабуть, ми будемо першими, хто до такого додумався. Це рівнозначно стягненню рентної плати з вартості бензину замість вартості нафти. Навіть у Посібнику МВФ із визначення рентної плати для видобувних галузей не міститься такого підходу як теоретично можливого для застосування.

Одна з найвищих рентних плат у світі призведе до додаткових витрат гірників у розмірі 12-13 млрд грн на рік. Експорт залізорудної сировини з України до Китаю (на сьогодні це близько 20% від усього обсягу виробництва) стане нерентабельним вже при ціні в $70 за тону. Тим часом сьогодні ЗРС коштує близько $80 за тонну з тенденцією до зниження вже у поточному році та у середньостроковій перспективі. Експорт руди до країн ЄС (близько 15% від обсягів виробництва) також швидко скоротиться за рахунок витіснення українських виробників конкурентами з Росії, які мають значно дешевші енергоресурси та рентну плату.

Найбільше постраждають гірничо-збагачувальні комбінати, які виробляють продукцію з більш високою доданою вартістю (концентрат, агломерат, окатиші) порівняно із аглорудою підземного видобутку – це «Метінвест», Ferrexpo, «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У разі вимушеного масового скорочення персоналу в таких мономістах, як Кривий Ріг та Горішні Плавні, можливий соціальний вибух. Гадаю, президент Володимир Зеленський, для якого Кривий Ріг є рідним містом, буде не в захваті від такої перспективи.

Про інвестиції та подальше зростання зарплат (на сьогоднішній день середня заробітна плата гірників перевищила 20 тис. грн та стабільно зростає) можна буде забути. Суміжним галузям, включаючи «Укрзалізницю» та морські порти, також не позаздриш – обсяги перевезень та перевалки значно впадуть. Бюджети всіх рівнів та Пенсійний фонд, які отримали від залізорудних підприємств у 2018 році майже 20 млрд грн податків та зборів, також чекає неприємний сюрприз – замість очікуваного підвищення платежів буде дуже значне недоотримання.

Отож я поки що не бачу жодної переваги від запропонованого профільним парламентським комітетом рішення, яке до того ж може бути прийняте без професійного та публічного обговорення, з порушенням норм Податкового кодексу про сталість податкового середовища та всупереч обіцянкам прем’єр-міністра Олексія Гончарука не змінювати податкове законодавство цього року не на користь бізнесу.

Публікується з дозволу автора

Оригінальну версію тексту читайте тут