Криза, рецесія і протекціонізм

У виробничому секторі рецесія вже настала

28-30 жовтня World Steel Dynamics і GMK Center провели в Мілані найбільшу для Європи сталеву конференцію року.

У заході взяли участь керівники та власники найбільших світових сталевих компаній, консалтингових агентств, постачальники металопродукції та пов’язаних з нею послуг. У центрі уваги передбачувано опинилася європейська сталева галузь і її нагальні проблеми.

1. Сталева галузь Європи в кризі

Ключовий посил, який звучав на конференції – європейські сталеливарники перебувають у кризовому стані. У 2019 році EUROFER прогнозує зниження споживання сталі в ЄС на 3,1%. Виробники очікувано звинувачують в ситуації, що склалася, зростання імпорту в Євросоюз і виступають за запровадження додаткових торгових бар’єрів.

Одна з причин таких настроїв – приклад американських виробників. У США захисні заходи виявилися набагато ефективнішими – значно зросла прибутковість компаній (рентабельність за EBITDA в другому кварталі 2019 року в середньому становила 10%), почалися інвестиції в розширення (в найближчі два роки планується додатково ввести в експлуатацію близько 10 млн т потужностей). У європейців, тим часом, спостерігається рекордно низька рентабельність – 4,3% у другому кварталі поточного року. Саме тому вони закликають: давайте будемо торгувати чесно, давайте обмежимо імпорт.

На мій погляд, європейці дещо лукавлять. Навряд чи їх головна проблема – наплив імпорту, адже очікується, що за підсумками 2019 року обсяги ввезеної в ЄС металопродукції знизяться приблизно на 10%. Як відзначив представник британської консалтингової компанії Argus, бар’єри збудували, експорт з боку Туреччини впав, а ціни все одно не зросли. Тобто захисні заходи не привели до очікуваних результатів.

2. Зростають витрати на викиди СО₂

Це, напевно, друга за важливістю тема для обговорення серед європейських виробників сталі.

Ціна квот на викиди СО₂ в Європі в 2019 році зросла з €6 за тонну до €26 – у понад 4 рази. Звісно, це дуже впливає на виробників. Тобто екологічні вимоги посилилися, а компанії виявилися до цього не готові. Усе, що вони можуть робити в цій ситуації, – скорочувати виробництво і закликати до запровадження нових захисних бар’єрів та інструментів фінансування заходів зі зниження викидів.

При цьому європейці відзначають, що можливостей для підвищення ефективності у них менше, ніж у інших виробників, адже, наприклад, вони не можуть повною мірою скористатися злиттями й поглинаннями – за останні кілька років антимонопольні органи ЄС заблокували не одну таку угоду.

3. Залежність від автомобільної промисловості

Причина слабкості європейського ринку – падіння промвиробництва, в якому багато ланцюжків зав’язані на автомобілебудування.

Цього року попит в ЄС зменшиться на 3%, а наступного році можливе зростання на 1%.

Автомобілебудування тут відіграє дуже важливу роль: криза в цій галузі спричинює кризу в усій системі промислового виробництва, а пожвавлення – підйом.

4. Загроза рецесії

Багато хто говорив про наближення рецесії у світовій економіці. Є чимало індикаторів, що сигналізують про те, що її ймовірність надзвичайно висока. Ми, по суті, вже спостерігаємо рецесію, але лише у виробничому секторі. Якщо подібна ситуація склалася б 10 років тому, коли частка виробництва в економіці була вищою, ми вже спостерігали би рецесію в усій економіці. Але зараз структура економіки змінилася, тому за рахунок будівельного сектора і сектора послуг вона тримається на плаву. Поки що.

Американці, до речі, більш упевнені в своїй економіці. Вони очікують, що наступного року рецесії в США, найімовірніше, не буде, оскільки це рік виборів, коли політичні сили намагаються стимулювати економіку.

5. Carbonbarrier та інший протекціонізм

Вкотре наголошу, що настрої протекціонізму в Європі доволі сильні. Найближчим часом він нікуди не зникне. У США, наприклад, можуть перейти від секції 232 до антидемпінгових заходів. У Європі, тим часом, обговорюють запровадження так званого Carbonbarrier. Щоправда, цей інструмент поки що не відповідає вимогам СОТ, тому його запровадження в найближчій перспективі є малоймовірним – якщо взагалі можливе.

Важливим фактором розвитку торгівлі в умовах наростання протекціонізму можуть стати – і це дуже активно обговорюється – двосторонні торговельні угоди. Тобто експортер братиме на себе певні зобов’язання – або за мінімальними цінами, або за квотами.

6. Небезпечний Китай

Європейські сталеливарники також традиційно переймаються через китайський експорт.

Протягом останніх трьох років експорт з Китаю знижувався. Однак у 2020 році попит на сталь у Китаї, згідно з прогнозами, знизиться на 2-2,5%. Аналогічно, згідно з прогнозами, знизиться й виробництво. Але що як попит знизиться, а виробництво – ні? Особливо з огляду на те, що в 2019 році спостерігається зниження попиту на сталь за межами Китаю.

Великі надії у зв’язку зі зниженням попиту на сталь поза Китаєм покладають на Індію. Ця країна справді демонструє хороше зростання – близько 6% щороку. Однак попит в Індії – це лише дев’ята частина того, що виробляється в Китаї. Тобто Індія сьогодні не чинить значного впливу на ринок.

7. Криза для виробників ЗРС

Чому вона очікується?

По-перше, в 2020 році планується відновлення поставок залізної руди з Бразилії. Багато місцевих компанії розширювали свої потужності, щоб задовольнити попит у цьому році, що в перспективі тиснутиме на пропозицію.

По-друге, як уже зазначалося, у 2020 році очікується зниження виробництва сталі в Китаї, на який припадає 50% світового сталевого виробництва і який формує попит на руду.

Зазначу також, що Китай активно просуває політику модернізації своїх потужностей, причому переважно за рахунок підвищення екологічних стандартів. Одним з інструментів підвищення екологічності виробництва є ресайклінг, тобто більш активне використання брухту як сировини для виробництва сталі (доступність брухту в Китаї в наступні 10 років, за прогнозами, значно зросте).

Очікується, що частка виробництва електросталеплавильним способом в Китаї до 2035 року зросте з нинішніх 12,5% до 20%. Це свідчить про те, що попит на залізну руду буде знижуватися в довгостроковій перспективі.

8. Волатильність цін, торгова угода й інструменти хеджування

Нарешті, у ході конференції було багато розмов про майбутні ціни на готову продукцію. Дійсно, зараз спостерігається дуже велика волатильність. Деякі учасники ринку вважають, що цінового дна ще не досягнуто, оскільки очікується, наприклад, зниження цін на сировину, яке призведе до ще більшого зниження цін на готову продукцію. Більшість, однак, вважають, що в першому кварталі 2020 роки ситуація з цінами має дещо покращитися.

По-перше, програми стимулювання економіки в Китаї працюють з невеликим лагом, тому ми відчуватимемо їхній вплив і впродовж наступного року. По-друге, велику роль має відіграти укладання торговельної угоди між США і КНР. Торговельна війна створювала значні невизначеності для компаній, тому вони відкладали свої інвестиції. Нині ж може включитися відкладений попит.

Волатильність цін підвищила попит на інструменти хеджування. У Китаї, наприклад, випустили фінансові інструменти майже під всю металопродукцію, і обсяги торгів, до речі, істотні. Це свідчить про те, що фінансові ринки доволі серйозно впливають на ціноутворення в Китаї. Очікується, що в інших регіонах ця тенденція також матиме місце.

Висновок

Складно робити однозначні висновки про все почуте під час European Steel Conference. Головний підсумок, напевно – всі борються за своє місце на ринку в умовах попиту, що дедалі слабшає, всі намагаються впливати на державу, лобіювати захист внутрішнього ринку і шукати додаткові джерела фінансування. Наскільки ці спроби будуть успішними, зможемо побачити у найближчій перспективі.