CBAM може поставити під загрозу інтеграцію України в ЄС

Україні потрібен час, щоб адаптуватися до європейського регулювання

CBAM змінює правила міжнародної торгівлі. Запроваджуючи CBAM, ЄС дав новий поштовх «зеленому» курсу – країни та компанії переглядають свої кліматичні цілі, щоб продовжити торгівельні відносини з ЄС. На відміну від Паризької угоди, яка має більш декларативний характер, CBAM є реальним інструментом, який може сприяти запобіганню змінам клімату.

Однак, схема його роботи не є бездоганною, і ми розуміємо чому – EU CBAM є першим інструментом подібного типу. Європейська влада заявила, що CBAM вирівняє умови для європейських виробників та імпортерів. Але чи можна досягти цієї мети шляхом підвищення платежів за імпорт? Я впевнений, що ні.

За оцінками GMK Center, європейські країни виділили 10,5 млрд євро на декарбонізацію сталеливарної галузі в 2023-2024 роках. Чи є в інших країнах подібні можливості для підтримки місцевого промислового виробництва? Європейські виробники десятиліттями отримували фінансову підтримку, а виробники з третіх країн не мали подібних можливостей. Отже, EU CBAM може ще більше посилити нерівність між компаніями з різних країн.

Європейська комісія оголосила, що CBAM спрямований на сприяння скороченню викидів СО2 за межами ЄС. З мого погляду, CBAM – це свого роду новий вуглецевий податок. Деякі дослідники навіть порахували еквівалент ставки ПДВ для СВАМ платежів для різних видів діяльності та різних країн. Чи може новий податок допомогти зменшити викиди CO2?

Експерти Світового банку стверджують, що ціни на викиди вуглецю (податок на викиди вуглецю/ETS) повинні поєднуватися з додатковими інструментами, такими як інвестиції в дослідження та розробки, капітальні та операційні субсидії, державна підтримка зеленої водневої інфраструктури тощо. Будь-яка додаткова плата за викиди вуглецю сама по собі не зможе достатньо підтримати декарбонізацію.

Вуглецеві податки або системи торгівлі викидами вирішують лише одну проблему – вони роблять вуглецеємні товари дорожчими, а це означає, що «зелені» альтернативи мають стати більш конкурентоспроможними.

Однак для виробництва «зеленої» продукції необхідно мати відповідні технології та фінансові ресурси для промислового впровадження цих технологій. Але вуглецеві податки не сприяють розвитку нових технологій, які так потрібні промисловості. Вуглецеві податки не можуть розв’язати проблему залучення інвестицій для проєктів декарбонізації.

Насправді CBAM не пропонує рішень для просування декарбонізації в третіх країнах. Регламент CBAM не включає питання реалізації проєктів декарбонізації за межами ЄС. Крім того, виплати CBAM потраплятимуть в бюджет ЄС і витрачатимуть їх на потреби європейських виробників та органів влади.

Таким чином, CBAM може ефективно досягти лише одну мету – захистити європейських виробників від вуглецеємного імпорту. Це добре для європейських компаній, але цього недостатньо для зменшення викидів вуглецю в усьому світі. Звичайно, EU CBAM може стати першим кроком до запровадження глобального ціноутворення на викиди СО2 та інших кліматичних інструментів, але зараз EU CBAM виглядає як новий торгівельний бар’єр, що зменшує доступ до європейського ринку для тих виробників, які не можуть дотримуватися європейських екологічних норм.

CBAM може стати катастрофою для України, оскільки ЄС є найбільшим торговим партнером нашої країни. За 6 місяців 2024 року до ЄС було відправлено 56,2% експортованих товарів. CBAM стане додатковою перешкодою для українських експортерів, які стикаються з обстрілами, логістичними обмеженнями, відключеннями електроенергії, дефіцитом персоналу тощо. Війна ставить виробників в такі умови, які не дозволяють інвестувати в «зелений» перехід.

Найбільше постраждає від CBAM металургійна промисловість, оскільки 93% українського експорту, який підпадає під CBAM, це чавун та сталева продукція. Попри війну, українські металургійні підприємства продовжують інвестувати та розвивати виробництво. Доходи від експорту є основним джерелом інвестицій в умовах зменшення внутрішнього ринку. Продовження виробництва сталі в Україні має важливе значення як для задоволення поточних цивільних і військових потреб, так і для післявоєнного відновлення будинків та інфраструктури.

Українська та європейська влада має звернути більше уваги на негативні наслідки CBAM, оскільки вонистворюють ризики для подальшої інтеграції України до ЄС. CBAM призведе до зменшення обсягів торгівлі між ЄС та Україною, тоді як реальна інтеграція має давати протилежний ефект – збільшення обсягів торгівлі шляхом створення нових ланцюжків вартості.

Зараз Україна не готова до європейського CBAM. Період війни – це втрачений час для «зеленого» переходу. Українські компанії не можуть підготуватися до CBAM, оскільки мають шукати способи, як продовжувати виробництво та постачання під час війни. Український уряд не може запровадити будь-які кліматичні фінансові інструменти, оскільки основні видатки державного бюджету пов’язані з обороною. Через воєнні ризики зараз неможливо залучити фінансування на міжнародних ринках для будь-якого проєкту промислової декарбонізації в Україні.

Я вважаю, що Україна має бути тимчасово виключена з CBAM відповідно до чинного регулювання. Війна завдала великих економічних збитків: лише прямі збитки досягли $150 млрд. Промислова інфраструктура зруйнована. Ми не знаємо точно, скільки компаній зможуть вижити найближчим часом.

Україна прагне вступити до ЄС і впроваджує європейські законодавчі норми. Україна в перспективі матиме таке ж законодавче поле, як і ЄС, тому не буде ризику витоку вуглецю та небезпеки для «зеленого» переходу в ЄС. Українській економіці потрібен час, щоб адаптуватися до європейських норм, і цей час може дати тимчасове звільнення від CBAM.

Українські компанії також повинні отримати доступ до європейських фондів декарбонізації, оскільки без фінансових ресурсів декарбонізувати виробництво неможливо. ЄС має найбільш досвідчені державні інституції та розвинені інструменти державного фінансування, які можуть допомогти з декарбонізацією.

Не тільки Україні потрібен Євросоюз, але і Євросоюзу потрібна Україна. Разом ми можемо зміцнити нашу економіку та прискорити досягнення кліматичних цілей. В Україні як влада, так і бізнес поділяють відданість «зеленому» переходу, і ЄС може сприяти реалізації всіх цих планів.