Віталій Притула: «Прогрес у металообробці на заході України точно є»

Директор компанії «Єврометал» – про специфіку металоспоживання в західних та інших регіонах країни

Кожен український регіон має свою специфіку як у сфері металоторгівлі, так і металоспоживання. Останнє дуже сильно залежить від історично сформованої структури економіки, змінити яку швидко вельми складно.

Західний макрорегіон (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька, Волинська, Рівненська області) споживає близько 10% від загального обсягу металу. При цьому в 2019 році приріст металоспоживання в макрорегіоні становив 12%, що пов’язано зі зростанням у будівельному сегменті.

Західним регіонам властива більша присутність європейського металопрокату. Це зумовлене фактором короткого логістичного плеча й наявністю виробництв, орієнтованих на європейських замовників, серед вимог яких часто є використання європейського сортаменту металопрокату.

В інтерв’ю GMK Center Віталій Притула, директор компанії «Єврометал» (Львів), постачальника європейського металопрокату, розповів про специфіку металоспоживання в західних регіонах, у чому необхідність імпорту металопродукції з ЄС, які затребувані металовироби не виробляють українські металурги і про складнощі імпортозаміщення.

Західне металоспоживання

Як ви охарактеризували б ринок металоспоживання в західних регіонах України? В чому його відмінність від інших регіонів України?

– Ринок металоспоживання на заході країни менший, ніж на сході. Ми це бачимо й за структурою наших продажів. 60% усього нашого металопрокату продається в центральній і східній Україні. Такий стан речей є природнім, оскільки так історично склалося, що на заході країни немає ані великої кількості металоспоживаючих виробництв, ані великих виробників металоконструкцій.

Щодо металоспоживаючих виробництв, головна відмінність тутешніх виробників – орієнтованість на агросектор. У Західній Україні в плані промисловості будують мало, але є багато різних агропромислових будівель.

Також можна відзначити те, що через географічну близькість Європи виробники Західної України більше орієнтовані на експорт. Якщо говорити про європейський прокат, то його споживається відносно немало, але точно не більше, ніж українського.

По великому рахунку в Західній Україні працює доволі великий Червоноградський завод металоконструкцій. Він виготовляє орієнтовно 300 т металоконструкцій на місяць, але в порівнянні зі східними заводами він не є великим. Також є ще кілька виробників, які виготовляють 100-150 т металоконструкцій на місяць.

Які відмінності у структурі споживання металопрокату в Західному регіоні ви можете назвати?

– У структурі наших продажів ми не бачимо якихось кардинальних відмінностей. Це ті самі двотаврові балки широкополичні, які не виготовляються в Україні, це профільні труби зі сталі 09Г2С та ін.

Якщо говорити про споживання оцинкованого металопрокату, зі спілкування з гравцями ринку ми бачимо, що в Західній Україні дещо скептично ставляться, наприклад, до українського оцинкованого та фарбованого рулону. Усі, як правило, хочуть європейський, він кращий і якісніший.

З кожним роком зростає споживання профільних труб з низьколегованих сталей. Постійно зростає імпорт цих труб – раніше це була європейська продукція, а тепер дуже багато турецької. Турецькі труби дешевші, ніж європейські, однак їх доставка потребує значно більше часу (3-4 тижні у порівнянні із 3-5 днями з Європи).

Чи можна очікувати зростання кількості металоспоживаючих виробництв у західних регіонах?

– Думаю, можна. Насамперед за рахунок того, що зараз дедалі більше виробництв орієнтуються на ринки Польщі та Словаччини. Можливо, таке зростання буде невеликим, але воно буде. За останні 5 років у західних регіонах чітко проглядається тенденція до збільшення кількості металообробних підприємств. Серед них: невеликі заводи металоконструкцій, кілька виробників сільськогосподарської техніки, добудовується завод гарячого цинкування. Тому певний прогрес у металообробці на заході країни точно є.

Яку роль відіграє вартість логістики до Західного регіону з інших областей країни? Чи впливає вартість логістики на цінову конкурентоздатність прокату різного походження?

– У цьому випадку вартість логістики не є суттєвим чинником. Якщо говорити про доставку з Дніпра або Києва, наприклад, до Львова, то до вартості металопродукції за доставку потрібно додати умовно 500-1000 грн за тонну. Тому логістична складова точно не є причиною використання європейського металопрокату взамін українського, тут в першу чергу визначальними є якість та наявність на ринку.

Привабливість європрокату

Якими є основні причини використання європейського прокату в Україні?

– Європейський металопрокат використовують не так багато гравців металоринку. Його використовують у двох основних випадках. Перший – це ті, кому не підходить якість українського металу. Тому що є багато нарікань, наприклад, на листовий прокат. Крім того, в Європі є сортамент, який недоступний в Україні, наприклад, з нестандартною шириною або листи товщиною 2-3 міліметри зі сталі S355 (09Г2С). Таке в Україні не виробляється взагалі.

Або щодо трубного прокату: великих нарікань на якість немає, але багато позицій на практиці недоступні на ринку. Навіть якщо такі позиції виготовляються, це робиться ситуативно. Тобто запасів на складах немає, і труби українського виробництва необхідно чекати, скажімо, місяць. Замовники не готові чекати, відповідно, вони мусять купляти це в Європі. Там набагато більший асортимент, є складські запаси, і труби завжди доступні.

Друга основна причина використання європейського металопрокату – це виробництво продукції для замовників з ЄС, де наперед закладено застосування металу за євростандартами. Такий прокат в Україні апріорі не виробляють. Тому в нас неможливо придбати, наприклад, широкополичні балки популярних серій HEA, HEB чи швелер зі сталі S355.

Якщо ми говоримо про виробництва, які можуть використовувати як українську, так і європейську сталь, але наявність європейських сертифікатів для них не принципова, то з нашого досвіду скажу, що клієнти зупиняються на українській сталі, тому що вона більш дешева.

У чому головні відмінності європейських металостандартів у порівняні з українськими?

– Європейські стандарти, скажімо, в частині геометричних допусків, не надто відрізняються від українських. Але якщо ми говоримо по факту, то європейська продукція відрізняється тим, що виробники працюють не на граничних відхиленнях, які їм дозволяє робити стандарт. Вони працюють на своїх внутрішніх стандартах.

Наприклад, балка за стандартом має допуск 6 мм на відхилення за висотою, але в Європі воно майже ніколи не перевищує 1-2 мм. Тоді як українські металовиробники часто працюють власне на граничних допусках, які дають стандарти. Якщо в стандарті вказано, наприклад, лист товщиною 3 мм, то в наших реаліях він може бути 2,8 мм, або товщина взагалі може коливатися від 2,8 до 3,1 мм, тому що стандарт дозволяє це робити.

Крім того, є відмінність, наприклад, у практиці відвантаження металопрокату. Якщо український металопрокат дуже часто відвантажується за теоретичною вагою, то весь європейський металопрокат відвантажують за фактичною. Тобто український замовник платить за лист товщиною 8 мм за теоретичною вагою, хоча він може бути 7,7-7,8 мм. А в Європі, якщо там є якісь допуски в меншу сторону, то клієнт просто менше платить.

Простір для імпортозаміщення

Яку затребувану на ринку металопродукцію українські металурги взагалі не виробляють або виробляють в обмеженій кількості чи в недостатньому сортаменті?

– Найбільша потреба у металопродукції, яку у нас не виготовляють або виготовляють, але її важко отримати, – це профільні труби зі сталі 09Г2С. Ці труби є в наших стандартах, проєктанти закладають їх у наші проєкти, але вже кілька років їх стабільно не вистачає. Їх виробництво чомусь виявилося проблемою для наших заводів.

Другою за популярністю продукцією є широкополичні двотаврові балки, але їх в принципі ніколи в Україні не виготовляли. Тобто у цьому випадку заміну підібрати неможливо. Утім, окремі заводи пристосувались і виготовляють зварні широкополичні двотаврові балки. Проте на сьогодні ми можемо забезпечити поставку європейського прокату за такою ціною, що для них таке виробництво стає економічно невигідним, оскільки там має місце відчутна перевитрата сталі, а виготовлення доволі трудомістке, особливо балок невеликого перерізу.

Також, якщо ми говоримо про чорний фасонний прокат, то в Україні на ринку й на складах представлені в дуже маленькому асортименті нерівнополичні кутники, а також деякі позиції рівнополичних кутників з тієї ж сталі 09Г2С (S355).

Незважаючи на те, що імпортний оцинкований та фарбований металопрокат дорожчий приблизно на 30%, його купують, тому що він якісний. У цьому випадку замовники обирають імпорт навіть не тому, що женуться за якоюсь неймовірно високою якістю цього прокату – просто якість українського прокату настільки низька, що вона не задовольняє навіть мінімальних вимог клієнтів. Український прокат, напевно, підходить для приватних замовників, яким не принципово, з чого зроблений дах будинку чи паркан. Але для виробничих потреб замовники надають перевагу імпорту.

На вашу думку, що заважає українським виробникам пропонувати ту продукцію, якої не вистачає?

– Якщо ми говоримо про профільні труби, двотаври, швелери, причина, на мою думку, полягає у невеликому об’ємі ринку. Це для нас, невеликої компанії – дистриб’ютора металопрокату – декілька тисяч тон на місяць є великим об’ємом, а для великих заводів це просто нецікаво. Це не той обсяг ринку, який може суттєво вплинути на їхні продажі.

Мені здається, що вони закривають і далі закриватимуть очі на метал, який заходить з Європи, тому що, в принципі, їм дешевше робити іншу продукцію, яку вони вже можуть виготовляти, і продавати її на експорт.

Якщо говорити про широкополичні двотаври, то в Європі їх виробляють близько 40 лише ходових позицій. В Україні – приблизно 10 усіх! Щоб освоїти виробництво такої широкої лінійки продукції, мають бути величезні інвестиції, які просто ніколи не окупляться, враховуючи поточний стан нашого ринку.

Крім того, ми возимо різні види двотаврів з різних європейських заводів, тобто кожен виробник спеціалізується на певних їх типах. Отже, навіть у Європі один виробник не може охопити весь спектр цього металопрокату. Тому мені здається, що в українських реаліях жоден виробник ніколи не зможе одноосібно забезпечити виробництво всієї лінійки сортаменту.

Чи можете ви згадати факти імпортозаміщення українськими виробниками?

– Такого практично не було. Напевно, єдиний умовно схожий випадок, коли один з заводів у Дніпрі почав випускати 2-3 типорозміри швелерів з паралельними поличками. Зараз я навіть не знаю, чи продовжується це виробництво. В Україні більшість видів швелерів з паралельними поличками не виробляє ніхто. Їх завозили й досі завозять з Росії. Це, напевно, єдине, що я можу згадати про імпортозаміщення за останніх кілька років.

Те саме можна сказати про атмосферостійку кортенівську сталь. «Метінвест» теоретично освоїв її виготовлення і пропонує її на ринку. Але на практиці купити цю сталь є великою проблемою, тому що є умови мінімальної партії та значні строки поставки. Її можна замовити в індивідуальному порядку й у великій кількості. В Європі, знов-таки, ця сталь є без обмежень, звідки її й імпортують в Україну.

Така сама ситуація і з металопродукцією, яку використовують виробники сільськогосподарських машин, наприклад, з бористою сталлю 30MnB5. Цей метал завозиться переважно з Європи та Туреччини. Українські аналоги також є, але розмір ринку не цікавий нашим виробникам, адже на складах цієї продукції майже немає або вона є в обмеженому сортаменті. Її необхідно замовляти окремо, великий обсяг і чекати місяць-два-три.