Гендиректор Центрального ГЗК Групи «Метінвест» – про сьогоднішні проблеми та виклики для ГМК України і про те, як з ними справляється ЦГЗК

Про те, як ЦГЗК та українська гірничодобувна промисловість загалом працюють в умовах війни, загальноєвропейської енергетичної кризи, логістичних та інших проблем, розповів в інтерв’ю GMK Center генеральний директор Центрального гірничо-збагачувального комбінату (ЦГЗК) Дмитро Шевчик.

Центральний ГЗК входить до шістки найбільших виробників залізорудної сировини України. Спеціалізується на видобутку та виробництві ЗРС: концентрату із вмістом заліза 68,5% та 70,5%, а також окатишів із вмістом заліза 67,5%. За підсумками 2021 року ЦГЗК виробив 5 млн т залізорудного концентрату та 2,26 млн т окатишів. Основними напрямками експорту є Польща, Румунія, Сербія.

Ціни на руду останні місяці коливаються близько 100 доларів за тонну в Китаї. При цьому низка аналітиків очікувала падіння у 2022 році до 90 доларів, а наступного – до 70-80 доларів за тонну. Які Ваші очікування щодо цін на руду цього і наступного року?

– У гірничо-металургійній галузі, як і загалом в економіці різних країн, кризи періодично повторюються. Часто вони проявляються у падінні цін на продукцію. Схоже ми переживали у 2008 та 2015, а у 2022 році до економічних чинників додалася війна.

Кожна з криз обумовлена ​​своїми факторами, що впливають на рівень падіння цін на ЗРС і на тривалість такого періоду. Поточна ситуація обтяжується ще й високими цінами на енергоносії у світі, особливо у Європі.

Важко припустити, як і коли змінюватиметься ціна. Підприємства гірничодобувної галузі України мають досвід роботи в кризовий час. Ми не знаємо, коли ситуація стабілізується, але впевнені, що і ця криза закінчиться, після чого піде відновлення цін на металопродукцію, а також на залізорудну сировину, і ми готуватимемося до цього періоду.

Розкажіть про роботу ЦГЗК останнім часом?

– ЦГЗК входить до шістки найбільших українських виробників залізорудної сировини. З початком війни в Україні проблеми з логістикою торкнулися підприємств Групи. Через війну морські шляхи заблоковані (крім експорту агропродукції), а західні залізничні переїзди мають низьку пропускну спроможність. Крім того, український бізнес автоматично збільшив навантаження на залізничні переїзди.

При цьому Центральний ГЗК завжди був менш залежним від портів. Комбінат працює в основному на експорт, і більшість продукції, що виробляється, поставляється споживачам у країни Центральної та Східної Європи саме через західні залізничні переїзди. Польща, Словаччина, Угорщина, Чехія, Сербія, Румунія є ключовими ринками для ЦГЗК. Через порти останнім часом ми експортували товарну продукцію до країн Північної Африки.

Призупинення роботи маріупольських металургійних комбінатів «Азовсталі» та ММКІ, скорочення споживання всередині Групи також не вплинули на роботу ЦГЗК.

Центральний ГЗК виробляє високоякісну продукцію, і саме це вплинуло на те, що комбінат у складний період залишився із замовленнями та зміг працювати. Наша продукція – концентрат із вмістом заліза 70+% та окатишів із вмістом заліза 67,5% дають нам додаткові переваги навіть у кризові періоди.

 Який рівень завантаження потужностей сьогодні?

– Нині Центральний ГЗК працює без значних зупинок, але зі зменшеною потужністю. На роботу підприємства, крім інших чинників, впливає призупинення виробничих потужностей європейських металургів.

Постачання ЗРС з Росії до Європи обмежені або практично припинилися через санкції. Чи вдалося українським виробникам ЗРС повною мірою замінити російських постачальників на європейському ринку? Як це вплинуло на ваші продажі, контракти, плани?

– Ми відкрито та прозоро конкуруємо на ринку країн ЄС. Ситуація, що склалася, відкриває для Групи перспективи постачань до країн Північної Європи. Але для того, щоб це стало можливим, нам необхідно покращити певні якісні характеристики нашої продукції, ми над цим зараз працюємо, а також вирішити низку логістичних питань.

Багато компаній в Україні зіштовхнулися з перебоями у постачанні сировини, комплектуючих, важливих матеріалів за останні сім місяців і змушені були розбудовувати свої ланцюжки постачання. Як ЦГЗК впорався з цим, які перебої були у вас і як ви вирішували проблеми?

– Так, дійсно ми отримали серйозний виклик. На наші служби закупівель та постачання лягло величезне навантаження та велика відповідальність. Наразі основне забезпечення сировиною, ПММ та ТМЦ вже налагоджено, підприємство забезпечене усіма необхідними матеріалами.

Одна з найбільших складнощів, з якими ми зіткнулися за ці сім місяців – неможливість доставити запчастини для гірничої техніки. Але ми вирішуємо цю проблему: самостійно ремонтуємо, підбираємо аналоги запасних частин, продумуємо рішення щодо продовження терміну служби обладнання. Це виклик та стимул для наших спеціалістів.

Одним із ключових викликів для експортоорієнтованого бізнесу в Україні стало блокування портів і неможливість експорту на азійські та в першу чергу на китайські ринки. За останній місяць зернова угода показала, що експорт можливий. Чи вважаєте ви, що вона повинна бути розширена і на експорт продукції ГМК України?

– Безумовно, ми вважаємо, що необхідно розглянути можливість здійснення відвантаження металопродукції та залізорудної сировини. Адже значна частина продукції «Метінвесту» реалізовувалась саме через порти.

Розблокування портів, вирішення питання з експортом морськими шляхами дасть можливість відновити відвантаження продукції ГМК на ринки Туреччини,  Західної Європи, Африки, Близького та Далекого Сходу.  Таким чином, збільшиться завантаження підприємств, тисячі українців отримають повноцінну роботу, а країна – валютну виручку та податкові відрахування від підприємств ГМК. Це великою мірою вирішить і проблему відновлення на тих підприємствах «Метінвесту», які сьогодні знаходяться у простої.

Поставки продукції в ЄС зіштовхнулися з рядом проблем, в першу чергу з недостатньою пропускною здатністю УЗ на західних переходах. Чи бачите Ви покращення у цьому напрямку за липень-серпень?

– Профільне міністерство та «Укрзалізниця» активно намагаються вирішити питання пропускної здатності. У нинішній момент обсяги поставок ЗРС знизилися, і тому ми не відчуваємо значних труднощів з постачанням поточних обсягів продукції. Але у разі завершення кризи, відновлення обсягів виробництва і зростання цін на продукцію, очікуємо, що вантажопотік значно збільшиться, і до цього часу питання з логістикою повинні бути вирішені повною мірою.

Зростання витрат на логістику в Україні зараз торкнулося усіх компаній. Наскільки у ЦГЗК зросли витрати на логістику по території України у результаті підвищення тарифів УЗ?

– Витрати на логістику збільшилися для всіх підприємств і значно. Особливо для тих, хто продовжує відвантажувати свою продукцію клієнтам морським транспортом через порти ЄС. Для ЦГЗК, у якого транспортне плече по залізничній дорозі до кордону з ЄС перевищує 1000 км, найбільш значним було одномоментне підвищення ж/д тарифу в Україні на 70% у середині 2022 року. В цілому сьогодні для ГЗК та заводів ГМК як ніколи потрібна державна політика, спрямована на відновлення обсягів виробництва, яка включає в себе як зниження податкового/тарифного навантаження, так і вирішення логістичних проблем, у першу чергу відкриття морських портів для вантажів ГМК.

У скільки сьогодні обходиться транспортування ЗРС до Китаю? Були тестові постачання з України ще в травні. Наскільки постачання до Китаю можливе сьогодні і що для цього потрібно?

– Без розблокування чорноморських портів поставки ЗРС в Китай через румунські та польські порти економічно недоцільні через високу вартість загальної логістики.

Сьогодні європейські металурги скорочують виробництво сталі, відповідно ринок ЗРС звужується. Як це впливає на ЦГЗК? Чи очікуєте ви зміни ситуації восени?

– Як я вже говорив вище, з урахуванням зниження обсягів виробництва наших європейських партнерів, ми знизили виробництво і на ЦГЗК.  На жаль, сьогодні ми бачимо нестабільну ситуацію на європейському ринку. Наприклад, наприкінці вересня на заводах ArcelorMittal у Франції, Іспанії, Німеччині та Польщі зупинили роботу доменних печей, тому очікувати покращення ситуації до кінця осені поки не доводиться.

У разі стабілізації цін на енергоносії, підвищення вартості металопродукції в Європі, можливо, ситуація зміниться у кращу сторону, і ці зміни торкнуться, в тому числі, і наших підприємств.