За рахунок оборонних R&D витрати на інновації в Україні у 2024-му зросли удвічі

Останні півтора десятиліття в Україні спостерігалося невпинне зменшення обсягів інноваційної активності. У даному випадку під інноваціями розуміємо нові або вдосконалені технології, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва. У 2010-2021 рр. обсяг витрат промислових підприємств на інновації в Україні скоротився на 63% р./р. – до $373 млн. У передвоєнному 2021-му цей показник зменшився відразу на 30% р./р.

Повномасштабна агресія вплинула на ще більше падіння інноваційних витрат промислових підприємств, які у 2021-2023 рр. скоротилися ще на 49% р./р.– до $191 млн. Певною мірою нелогічною виглядає різка зміна тренду за підсумками 2024 року, коли цей  показник збільшився відразу удвічі. Але цьому є пояснення: в Україні дуже швидко розвиваються оборонні технології, що вимагає проведення певних досліджень та розробок (R&D).

До таких галузей можна віднести транспортне машинобудування, виробництво різноманітних електронних компонентів та виробів (дрони, РЕБ та РЕР) та ін. Для розуміння: за даними аналітичного центру StateWatch, виробництво дронів в Україні у 2024 році досягло 1,7 млн одиниць, що приблизно у 1,4 тис. разів більше, ніж у 2022 році (1,2 тис. од.), засобів РЕБ та РЕР – 34,7 тис. од. порівняно з 53 од. у 2022-му.

Частка витрат на інновації у структурі українського ВВП скорочується ще з середини 1990-х років. У середньому цей показник перевищував 1% ВВП. Водночас у 2023 році вперше за час повномасштабної війни спостерігалося уповільнення негативного тренду: частка інвестицій у R&D повернулася майже до довоєнного рівня – 0,37% (для порівняння: у 2021 році вона становила 0,38%).

Попри це, рівень залишається критично низьким у міжнародному контексті, що певною мірою пояснюється умовами війни. Для прикладу, у 2023 році середнє значення в ЄС дорівнювало 2,22% ВВП, у тому числі в Польщі – 1,56%, Угорщині – 1,39%, Румунії – 0,52%. У 2024 році обсяг лише бюджетних видатків в ЄС на R&D зріс на 3,4% р./р. – до €127,9 млрд, що еквівалентно 0,71% від ВВП.  Значно вищі показники демонструють світові економічні лідери: США – 3,6%, Японія – 3,4%, Китай – 2,6%. За даними Світового банку, середній рівень у світі у 2022 році становив 2,67%.

За період 2010-2020 рр. частка інноваційно активних підприємств у загальній кількості промислових підприємств варіювалася в межах 13,8-18,9%. Рекордно високий рівень був зафіксований у 2016 році. У передвоєнному 2021-му цей показник зменшився відразу до 9,6% порівняно з 16,8% у 2020-му. Однак за підсумками минулого року частка інноваційно активних підприємств різко зросла до 15,7% з рекордно низького рівня у 8,8% у 2023-му.

Частка реалізованої інноваційної продукції промислових підприємств в загальному її обсязі залишається мізерною, і за останні роки не перевищувала 2%, хоча не можна не сказати про локальний максимум у 2024 році – 2,8%.

Кількість впроваджених інноваційних видів продукції з року в рік варіюється в межах 2-4 тис. Примітно, що за підсумками минулого року їхня кількість зросла в порівнянні з 2021-м майже удвічі – до 3382, майже досягнувши середньорічного значення за період до 2021 року.

Гірничо-металургійний комплекс на тлі загальної ситуації з інноваціями в промисловості частково виглядає досить привабливо. Питома вага інноваційно активних підприємств у сфері видобутку металевих руд у 2024 році склала 35,3% порівняно з 15,7% в середньому в промисловості.

Зазначений показник у металургії складає лише 9,8%, що пов’язано з велетенськими втратами галузі внаслідок повномасштабної агресії. Металургія працює зі збитками на межі виживання, і такий час не кращий для впровадження інновацій, на які фізично немає коштів. Хоча галузь вже будує плани на післявоєнне відновлення, в межах якого планує провести «зелену» модернізацію виробництв, яка буде коштувати орієнтовно $11 млрд.

Витрати на інновації гірничодобувних і металургійних компаній у 2024 році склали $1,7 млн та $1,3 млн відповідно. Порівняння цих цифр з довоєнними показниками (2020 рік) – $13,8 млн та $69,7 млн відповідно – лише підкреслює глибину кризи, в якій опинилася українська металургія.