Викиди у виробництві харчових продуктів у рази вищі за викиди у виробництві сталі

Поширеним є погляд, що металургійне виробництво, виробництво цементу та добрив є найбільш вуглецевоємними галузями, тобто такими, що виробляють продукти з найбільшими викидами СО2. Однак це не так.

За оцінками німецького інституту Ifeo (Institute for Energy and Environmental Research Heidelberg), вуглецевий слід багатьох харчових продуктів у Німеччині значно вищий, ніж у сталі. Наприклад, середні питомі викиди у виробництві сталі конвертерним способом у ЄС становлять 1,95 т, що майже відповідає показнику такого продукту, як мед, або вдвічі менші, ніж у молочного шоколаду.

Це умовне порівняння, оскільки високий вуглецевий слід харчових продуктів частково зумовлений викидами інших галузей – енергетики, хімічної галузі. Однак важливо розуміти, що для досягнення вуглецевої нейтральності сільському господарству та харчовій галузі доведеться пройти серйозну трансформацію. Це товари щоденного попиту. Тому декарбонізація цих галузей стосуватиметься кожного споживача, кожної людини. Усі ми відчуємо це насамперед у вигляді зростання цін, оскільки застосування нових технологій потягне за собою зростання собівартості їх виробництва.

Якщо сільське господарство та харчова промисловість виявляться неготовими до наслідків декарбонізації, то ці галузі можуть втратити свої ринки збуту внаслідок розширення дії СВАМ.

Сьогодні саме металургійна галузь є лідером декарбонізації України. Металурги озвучили свої цілі зі скорочення викидів, розробили детальні дорожні карти, опрацювали можливості застосування нових технологій, оцінили потребу в інвестиціях. Чи мають подібні плани інші галузі, продукти яких мають більший вуглецевий слід?

Докладніше про це – в інфографіці GMK Center.