У першому півріччі 2026 року українська металургійна галузь зіткнулася з «ідеальним штормом»

Українська металургійна галузь увійшла в 2026 рік, перебуваючи під тиском одразу з кількох боків. Галузь продовжує працювати в умовах повномасштабної війни з Росією, проте виробничі об’єкти наражаються на атаки, зазнають перебоїв з електропостачанням, логістичних проблем і дедалі більшого дефіциту робочої сили. Водночас українські металургійні підприємства стикаються з ускладненням доступу до європейського ринку та посиленням конкуренції з боку імпортної продукції на внутрішньому ринку.

У першому півріччі 2026 року виробництво сталі скоротилося на 3,0% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а видобуток залізної руди — на 18,8%. Галузь залишається вразливою до ракетних і дронових атак, відключень електроенергії, нестачі персоналу та пошкоджень промислової і транспортної інфраструктури. Українські виробники також стикаються з одними із найвищих цін на енергоносії в Європі. Спад виробництва може коштувати Україні 0,6 % ВВП цього року, що відображає зменшення внеску металургійної галузі в економіку.

Експорт плоского прокату скоротився на 8,1%, а експорт сортового прокату — на 41,7%. Це погіршення тісно пов’язане зі змінами на європейському ринку, який традиційно був основним напрямком збуту української сталі: торік 85% готового сортового прокату та 86% готового плоского прокату було експортовано до ЄС.

Запровадження CBAM і нових тарифних квот призвело до зростання вартості української продукції, що надходить до ЄС. На практиці ці заходи є новими торговельними бар’єрами, тож Україна може опинитися серед країн, які найбільше постраждають від цих регуляторних заходів. Очікується, що лише нові квоти призведуть до скорочення експорту на 1,3–1,5 млн тонн сталі на рік.

Імпорт сталі завойовує український внутрішній ринок. У першому півріччі 2026 року імпорт плоского прокату зріс на 2,3%, а імпорт сортового прокату — на 64,0%. Основними постачальниками, що стоять за цією тенденцією, виявилися Туреччина і Китай, які мають переваги у вигляді нижчих енергетичних витрат, стабільніших умов діяльності та доступу до дешевшої сировини, зокрема російських напівфабрикатів.

Як наслідок, вітчизняні металургійні підприємства втрачають позиції на українському ринку: у першому півріччі 2026 року пропозиція вітчизняної сталі скоротилася на 7,6% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, тоді як частка імпорту у споживанні сталі зросла до 43,8% з 37,0% у першому півріччі 2025-го.

У перспективі очікується, що продовження торговельних обмежень з боку ЄС, зокрема CBAM і TRQ, посилить тиск: за прогнозами, виробництво сталі в Україні досягне 6,5 млн тонн у 2026 році та 5,8 млн тонн у 2027-му, що буде нижче від історичного мінімуму в 6,2 млн тонн, зафіксованого у 2023 р.