62 країни запровадили 207 обмежень на імпорт сталі з Китаю

Станом на початок жовтня 2025 р. 62 країни запровадили торговельні обмеження на імпорт сталевої продукції з Китаю. Такі дії є реакцією на державні субсидії в Китаї, які спотворюють конкуренцію та дестабілізують глобальний ринок сталі.

За оцінками ОЕСР, рівень субсидування китайських металургів (як частка доходів компаній) приблизно у п’ять разів перевищує середній показник для інших економік – торговельних партнерів. Отримуючи підтримку у вигляді грантів, податкових пільг, кредитів зі зниженими ставками та субсидованих енергетичних ресурсів, китайські заводи можуть працювати навіть зі збитками, поставляючи дешеву сталь за кордон і тим самим завдаючи шкоди виробникам в інших країнах.

Експорт сталі з Китаю більш ніж подвоївся з 2020 р., сягнувши рекордного рівня у 118 млн т у 2024 р. У січні-серпні 2025 р. Китай експортував 77,5 млн т сталі (на 10 % більше р./р.), що свідчить про можливе перевищенняторішнього обсягу цьогоріч.

Торговельні обмеження проти Китаю охоплюють практично весь спектр сталевої продукції – арматуру, катанку, гарячекатані й холоднокатані рулони, оцинковані та нержавіючі листи, товстолистовий прокат, безшовні та зварні труби.

Найпоширенішим інструментом залишаються антидемпінгові мита, оскільки вони є прямим і таким, що відповідає правилам СОТ, способом реагування на недобросовісні цінові практики, коли на експорт продукція продається дешевше, ніж на внутрішньому ринку країни-виробника. Такі мита дозволяють оперативно реагувати та діяти адресно проти конкретних продуктів або експортерів, відновлюючи справедливу конкуренцію без запровадження повної заборони на торгівлю.

На відміну від антидемпінгових мит, компенсаційні мита застосовуються рідше, оскільки вимагають не лише порівняння внутрішніх і експортних цін, але й чітких доказів того, що іноземні виробники отримують цільові державні субсидії, які завдають вимірювану шкоду національній промисловості. Такі розслідування вимагають збору великого обсягу даних і ретельної перевірки, що ускладнює їх ініціювання.

Понад половина обмежень проти Китаю запроваджена Сполученими Штатами, Канадою, Австралією, Європейським Союзом, Великою Британією та Мексикою. У цих країнах є великі внутрішні ринки сталі та локальні виробники, які постраждали від дій китайських постачальників.

ЄС і Канада використовують системи тарифних квот (TRQ), які обмежують імпорт сталі з Китаю та інших країн. Зараз ЄС планує посилити свою TRQ шляхом зменшення обсягів квот удвічі та підвищення мит на поставки поза квотами з 25 % до 50 %.

США у 2018 р. запровадили обмеження відповідно до Секції 232 Закону про розширення торгівлі, у вигляді  мита  25 % на імпорт сталі, зокрема з Китаю. 4 червня 2025 р. США подвоїли цю ставку до 50 %.

Канада застосовує додаткове  мито на сталь, вироблену в Китаї, за ставкою 25 %. Цей захід стосуєтьсяпродукції, виготовленої зі сталі, виплавленої та розлитої саме в Китаї. Таке імпортне мито доповнює канадськусистему імпортних квот, гарантуючи, що сталь китайського походження нестиме додаткові витрати, навітьякщо її перероблено в іншій країні. ЄС також має намір запровадити підхід врахування місця виплавки сталі, щоправда, його застосовуватимуть під час розрахунку використання квот.

Недобросовісне ціноутворення на китайську сталь загрожує зайнятості у промисловості, інвестиціям і зеленому переходу в металургії. Тому дедалі більше країн створюють багаторівневі системи торговельного захисту, щоб відновити ринкову рівновагу та протидіяти негативним наслідкам від зростання експорту з Китаю.

Як GMK Center повідомляв раніше, ЄС може запровадити тарифи у 25-50% на китайську сталь. Єврокомісар з питань промисловості Стефан Сежурне, Європа не має іншого вибору, окрім як знайти новий баланс. Це вимагає меншої кількості внутрішніх торгівельних бар’єрів з дієвим внутрішнім ринком, а також захисних заходів для відновлення балансу з партнерами, які більше не дотримуються жодних правил.