Exclusive Велика пауза проєктів декарбонізації сталевої індустрії ЄС

Виробники сталі призупиняють проєкти та переносять строки, посилаючись на ринкові обставини та регуляторну невизначеність

Великі металургійні компанії відтерміновують плани «зеленої» трансформації, прагнучи більшої визначеності, зокрема, щодо кроків блоку по захисту галузі та ринку.

Статус – «відтерміновано»

У вересні поточного року німецький виробник сталі Salzgitter оголосив про рішення на три роки відтермінувати подальші етапи реалізації масштабного «зеленого» проєкту Salcos, мета якого – скорочення викидів CO2 у виробництві сталі завдяки використанню водню. Компанія обґрунтувала рішення повільнішим, ніж очікувалось, розвитком ринку водню, та відсутністю регуляторних змін, обіцяних урядом.

Загальна вартість проєкту Salcos – близько €2,5 млрд (€1 млрд – держпідтримка). Його перша фаза вже реалізується. Вона передбачає запуск електролізера потужністю 100 мВт, будівництво установки прямого відновлення та електродугової печі. Але Salzgitter переніс наступні етапи щонайменше до 2028-2029 рр. – раніше інвестиційне рішення планувалося на 2026 рік.

Salzgitter – не перша велика компанія, яка ставить на паузу плани з декарбонізацій виробництва сталі.

Так, у червні 2025-го ArcelorMittal скасував проєкт EAF-DRI, спрямований на декарбонізацію підприємств у Бремені та Айзенхюттенштадті. Контракт з урядом Німеччини передбачав державну допомогу у €1,3 млрд і був прив’язаний до початку будівельних робіт до червня поточного року. Оголошуючи про своє рішення, ArcelorMittal послався на ринкову ситуацію та економічну нежиттєздатність виробництва «зеленої» сталі.

Раніше, у листопаді 2024 року, компанія відклала «зелені» інвестиційні рішення в Європі через несприятливі політичні та ринкові обставини, енергетичні витрати. Тоді йшлося про DRI- завод для кластера Хіхон (Іспанія) загальною вартістю приблизно в €1 млрд (€450млн виділяв уряд), а також призупинення декарбонізації підприємства у Дюнкерку (Франція).

Зокрема, у Дюнкерку мала бути побудована установка прямого відновлення заліза потужністю 2,5 млн т на рік та дві EAF. Втім пізніше, у травні 2025-го ArcelorMittal підтвердив плани інвестувати у першу електродугову піч активу (вартість – €1.2 млрд). У компанії висловлювали впевненість, що до кінця року будуть створені всі умови для відновлення плану декарбонізації.

Недоступний водень

Найбільший виробник сталі Німеччини, Thyssenkrupp AG, наприкінці березня 2025-го на невизначений термін відклав тендер на «зелений» водень для свого заводу H2 DRI в Дуйсбурзі (2,5 млн т/рік) – його було оголошено в лютому 2024 року. Як зауважили в компанії, запропонована ціна стала набагато вищою за очікувану, а водневий сектор розвивається повільно.

Втім, після скасування німецького проєкту ArcelorMittal Thyssenkrupp у червні поточного року підтвердив плани продовжити будівництво заводу із виробництва «зеленої» сталі у Дуйсбургу (вартість – €3,5 млрд). Однак у компанії зазначили, що успіх зеленої трансформації можливий за економічно життєздатних умов, доступної водневої інфраструктури та конкурентних (доступних) цін на енергоносії.

Потреба у держпідтримці

Třinecké železárny Group, найбільший виробник сталі в Чехії, наприкінці квітня 2025 року оголосив про перенесення дати завершення найбільшої в історії заводу інвестиції, пов’язаної з процесом декарбонізації. Компанія закінчить будівництво EAF та інфраструктури не раніше 2030 року замість оголошеного 2028-го. До цього часу проводитимуть активні переговори з урядом Чехії та ЄС, щоб забезпечити належну підтримку проєкту. За даними публічних джерел, отримання державної підтримки проекту малоймовірне.

Італія ж обговорює фантастичні проекти щодо Acciaierie d’Italia (ADI) в Таранто. Там планують побудувати три EAF (загальна потужність – 6 млн т/рік). Проте історія пошуку нового власника активів ще не закінчена і скоріше за все закінчиться катастрофою. Тому ці плани декарбонізації також не є реальними, і відкладаються.

Початок шляху

Проте є й гарні новини. Наприкінці вересня 2025-го Tata Steel нарешті  підписала з урядом Нідерландів необов’язковий лист про наміри щодо скорочення викидів. На підприємстві в Еймейдені компанія, серед іншого, має на меті вивести з експлуатації доменну піч №7, побудувати установку прямого відновлення заліза, яка спочатку працюватиме на природному газі, а також електродугові печі зі збільшеним споживанням брухту.

Уряд Нідерландів погодився виділити € 2 млрд на підтримку проєкту декарбонізації Tata Steel Netherlands. Окрім того, TSN подала заявку до Інноваційного фонду ЄС на €0,3 млрд.

Втім, сторони ще будуть працювати над обов’язковою угодою в найближчі місяці, зокрема після виборів та формування нового уряду. У процесі її укладання укладення рада директорів Tata Steel розгляне остаточне інвестиційне рішення. План декарбонізації для нідерландського заводу, представлений у 2023-му, розрахований до 2029 року.

Шведська SAAB у вересні 2025-го оголосила про офіційний початок будівництва свого нового «зеленого» сталеливарного заводу у Лулео (вартість – €4,5 млрд).  Він замінить  поточне виробництво на основі доменної печі та матиме річну потужність у 2,5 млн т. Підприємство обладнають двома EAF, системою вдосконаленої вторинної металургії, інтегрованим станом гарячої прокатки та комплексом холодної прокатки.

Початок  експлуатації оголошений на кінець 2029 року – у червні 2025-го компанія відклала його на 12 місяців. Причиною стало те, що підсилення мережі електропередач для нового підприємства  не буде здійснено за планом.

Водночас шведський стартап  Stegra шукає альтернативні варіанти фінансування після того, як йому було відмовлено у раніше схваленому гранті – його частини через  фонд Climate Leap. Причиною відмови, за твердженням компанії, є те, її діяльність генеруватиме певні викиди під час використання газу, який необхідний, доки не буде достатньо замінників. Тож компанія  переглядає плани фінансування.

Stegra будує у Бодені масштабний завод з виробництва екологічно чистої сталі. Він складатиметься з електролізера, установки прямого відновлення, двох електродугових печей, а також цехів холодної прокатки та фінішної обробки. Очікується, що виробництво тут розпочнуть у другій половині 2026 року, завод має досягти повної потужності у 2028-му.

Voestalpine у вересні поточного року дала старт найбільшому кліматичному проєкту Австрії. У Лінці стартувало будівництво Hy4Smelt – першого у світі демонстраційного металургійного заводу промислового масштабу, який поєднає водневу технологію прямого відновлення з електродуговою піччю. Проєкт реалізують на потужностях voestalpine у співпраці з Primetals Technologies та Rio Tinto.  Запуск виробництва заплановано на кінець 2027 року, завершення програми – у 2030-му. Проєкт частково фінансується австрійськими та європейськими інституціями.

Плани та реалії

Переглядаючи плани із декарбонізації, компанії посилаються на слабкий ринок сталі, високі ціни на енергоносії, повільніший, ніж очікувалось, розвиток водневої інфраструктури.

Важливими питаннями для металургів залишаються формат нових захисних заходів ЄС (чинні завершують дію в липні 2026-го) та механізму транскордонного вуглецевого коригування (CBAM), який буде остаточно впроваджено із початку наступного року. Окрім того, залишається невизначеність з власне ринком «зеленої» сталі.

Навіть попри підтримку «зелених» проєктів з боку урядів, металурги підкреслюють, що вони не в змозі самостійно покрити витрати на перехід на низьковуглецеві технології.

«Будемо чесні і відверті. Часи зеленої сталевої «істерії» проходять. Наступає час технологічних, інвестиційних та державних рішень. Галузі потрібні доступні розумні технології (а не водневі міфи), галузі потрібні інвестиції, галузі потрібна довгострокова зрозуміла державна політика. Неможливо перебудувати великий сектор за 3-5 років на базі відсутнього водню та «зелених» премій. Різні компанії будуть виробляти «зелену» сталь по різному в різних країнах – хтось на базі брухту, хтось на базі водню, спираючись на конкурентні переваги окремої держави та регіону», – резюмує Станіслав Зінченко, CEO GMK Center.