Запровадження Індією експортних митних тарифів може вдарити по місцевому ринку сталі

Індія є другим споживачем сталі у світі після Китаю. Будь-яка важлива подія чи рішення на індійському ринку сталі чи залізорудної сировини неминуче, хоча й різною мірою, позначається на світовій чи регіональній ситуації в галузі.

Несподівані обмеження

З 22 травня Індія запровадила експортне мито у розмірі 15% на експорт чавуну, нелегованого плоского гарячекатаного та холоднокатаного прокату, нелегованого прокату з покриттям, арматури, плоского прокату та ін.

Щоб збільшити доступність залізної руди та деяких сталевих напівфабрикатів, експортне мито підвищили на одну позицію та запровадили нові на 10 інших. Загалом мита стосуються 11 видів металопродукції та сировини.

Стосовно залізної руди і концентратів мито підвищили до 50% для всіх категорій у порівнянні з 30%, які раніше застосовувалися до «кускової» руди із вмістом заліза вище 58%. Для залізорудних окатишів, які раніше не обкладалися експортним митом, запроваджено мито в розмірі 45%.

Одночасно для зниження собівартості металопродукції місцевого виробництва знижено ввізне мито на коксівне вугілля та антрацит з 2,5% до нуля, а на кокс та півкокс – з 5% до нуля.

Експортні податки сталь є частиною змін у системі оподаткування, спрямованих на стримування високої інфляції. Крім того, таке рішення піде на користь місцевим автовиробникам та іншим підприємствам машинобудування, оскільки дія митних тарифів сприятиме підвищенню пропозиції на внутрішньому ринку та зниженню цін.

Раніше агентство Moody’s вказувало, що завдяки розширенню держінвестицій у будівництво та інфраструктурні проекти, видиме споживання сталевої продукції в Індії в 2022 році збільшиться на 10% порівняно з минулим роком, незважаючи на нестабільний стан автомобілебудівної галузі.

На думку Moody’s, у найбільш вигідному становищі будуть вертикально інтегровані індійські компанії Tata Steel і JSW Steel, тоді як у решти виникнуть складності через високі витрати на сировину.

Наслідки рішення

Обсяг експорту сталі, який підпадає під дію експортного мита, у 2021 році становив 13,3 млн т, або 66,5% від загального обсягу експорту металопродукції. Найбільший експортний тоннаж з окремих видів продукції припадає на гарячекатаний прокат і плоский прокат з покриттям.

Водночас час індійські металурги намагаються компенсувати слабкий місцевий попит за рахунок збільшення поставок до Європи, де ринок сталі постраждав через вторгнення Росії в Україну. За даними Reuters, індійські сталеливарні компанії мають близько 2 млн т незавершених експортних замовлень, переважно для Європи, які застрягли в портах або перебувають на різних стадіях виробництва.

Таким чином, запровадження Індією експортного мита вдарить підвищенням цін по зовнішніх замовниках. При цьому скасування митних тарифів на коксівне вугілля, вугілля та антрацит, а також запровадження експортного мита на залізну руду може бути недостатньо, щоб пом’якшити удар по експорту.

Не все однозначно також з митами на залізорудну сировину. Місцева асоціація гірничодобувної промисловості впевнена, що підвищення експортного мита на залізну руду призведе до великих надлишків усередині країни і вдарить переважно по виробниках низькосортної руди, які залежать від зарубіжних ринків. Асоціація назвала підвищення експортного мита на залізну «приреченим на провал». Більше того, на цьому фоні експорт до Китаю індійської залізної руди скорочується через її низьку якість.

Сповільнення зростання

Індія є сьомим за обсягом експортером сталі у світі, продаючи за кордон 19,9 млн т сталі у 2021 році. Найбільшими експортними ринками у 2021 році були В’єтнам, Італія, Бельгія, ОАЕ та Туреччина.

За словами головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, у Європі Індію розглядали як можливого альтернативного постачальника чавуну та плоского прокату після втрати імпорту з України та Росії. Тепер імпорт з Індії коштуватиме на 15% дорожче. Індія входить до топ-3 постачальників х/к прокату та прокату з покриттям до ЄС, а також нержавіючих сталей.

Нагадаємо, що Індія є другим у світі споживачем сталі у світі після Китаю. За оцінками Worldsteel, у 2021 році цей показник становив 106,1 млн т. Для порівняння, у США – «лише» 97,1 млн т. Очікується, що у 2022 році цей показник сягне 114,1 млн т, а у 2023-му – 120,9 млн т. спостерігається сповільнення споживання. Якщо 2021 року приріст становив 18,8%, то у 2022 і 2023 році, за прогнозами, – 7,5% і 6% відповідно.