Уряд написав нову економстратегію на тлі падіння економіки у І кварталі на 0,5% р./р.

Перший квартал 2026 року підтвердив тривожні тенденції в українській економіці: реальний ВВП скоротився, ділова активність впала до мінімуму за три роки, а інфляційний тиск наростає. На тлі цього уряд подав на розгляд нову 15-річну стратегію «Економіка майбутнього», однак експерти поставили під сумнів її реалістичність. Паралельно постає питання щодо ризику стагфляції — поєднання економічного спаду та стійкої інфляції.

Від’ємний початок року

Українська економіка на початку року очікувано скоротилася. За оперативною оцінкою Держстату, у І кварталі реальний ВВП знизився на 0,5% р./р., або на 0,7% порівняно з попереднім кварталом (з урахуванням сезонного чинника). Водночас НБУ оцінив динаміку економіки за той самий період інакше — як зростання на рівні 0,2% р./р.

Коментуючи дані Держстату, прем’єр-міністр України Юлія Свириденко поспішила запевнити, що у квітні ВВП України зріс на 0,9% р./р., що допомогло скоротити падіння економіки за підсумками січня–квітня до 0,2% р./р.

До розрахунків і прогнозів Мінекономіки слід ставитися з обережністю: раніше міністерство оцінювало зростання ВВП у 2025 році на рівні 2,2% р./р., тоді як дані Держстату та НБУ засвідчили збільшення лише на 1,8% р./р.

Ключові чинники скорочення економіки в І кварталі:

1. Дефіцит електроенергії. Внаслідок обстрілів енергетичної інфраструктури у січні частково або повністю зупинили роботу чимало промислових підприємств. Через це виробництво промислової продукції у І кварталі скоротилося на 1,1% р./р.
2. Холодна зима. Низькі температури призупинили роботу на більшості будівельних майданчиків, що зумовило скорочення обсягу будівельних робіт у січні–березні на 4,7% р./р.
3. Зростання вартості енергоносіїв. Після загострення ситуації в Перській затоці ціни на газ і нафтопродукти в Україні суттєво зросли. Водночас дефіцит електроенергії спричинив подорожчання й самої електроенергії.
4. Вплив CBAM. Україна не отримала відтермінування або звільнення з-під дії Механізму транскордонного вуглецевого коригування (CBAM), що призвело до втрати 1,1 млн т експортних замовлень із ЄС на металургійну продукцію і скорочення виробництва сталі та прокату на 7–9%.
5. Обмеження морської логістики. Через дефіцит електроенергії та пошкодження портової інфраструктури внаслідок постійних обстрілів фізичні обсяги морського експорту суттєво скоротилися.

«Падіння економіки в I кварталі є цілком закономірним результатом: уповільнення зростання спостерігалося ще з 2024 року. Чинна економічна політика у поєднанні з розчаруванням від затяжної війни формують стійкий бізнес-песимізм — насамперед серед компаній, не пов’язаних із оборонним сектором», — зазначив у коментарі GMK Center економічний експерт Данило Монін.

Іще одним свідченням обвалу ділової активності є падіння індексу відновлення ділової активності. За оцінками Інституту економічних досліджень і політичних консультацій (ІЕД), цей індекс суттєво погіршився, знизившись у квітні до −0,11 (проти 0 у лютому та березні). Це найнижче значення індексу з березня 2023 року.

Ситуація в підприємницькому середовищі демонструє помітне охолодження: лише 5,6% опитаних компаній стверджують, що їхні справи йдуть краще, ніж рік тому, хоча ще в березні цей показник був майже вчетверо вищим — 19,6%. Водночас погіршення стану справ фіксують 19,6% респондентів. Переважна більшість підприємців, аж 74,8%, взагалі не відчули жодних змін порівняно з минулим роком; їхня частка суттєво зросла відносно березневих 60,8%.

Інакше кажучи, український бізнес зберігає здатність адаптуватися до нових умов і підтримувати виробничі процеси, проте дедалі гірше демонструє операційну стійкість, адже загальна бізнес-ситуація в країні за останній час суттєво погіршилася.

«Українська економіка демонструє ознаки адаптивного відновлення, але залишається вразливою до трьох ключових шоків: воєнних ризиків, імпортної залежності та валютно-інфляційного тиску», — зазначає Богдан Данилишин, голова Ради Національного банку України у 2016–2022 рр.

Водночас наростає інфляційний тиск, який підживлюється девальваційними ризиками, здорожчанням імпорту та фіскальним дефіцитом, що фінансується переважно коштом зовнішніх трансфертів.

«Після періоду сповільнення інфляція почала прискорюватися — через подорожчання енергоносіїв, наслідки обстрілів, зростання цін на пальне на тлі війни на Близькому Сході, попереднє послаблення гривні та прискорене зростання заробітних плат. У березні інфляція сягнула 7,9% р./р. НБУ очікує, що до кінця 2026 року інфляція збільшиться до 9,4%», — йдеться в Інфляційному звіті НБУ за квітень.

За словами Данила Моніна, до червня річний показник інфляції, ймовірно, ще встигне опуститися до рівня 7,0–7,5%, після чого очікується відновне зростання. НБУ прогнозує інфляцію на рівні 9,4% за 2026 рік, тоді як власна оцінка експерта є дещо консервативнішою — близько 10,5%.

Чергова стратегія як «вихід» із кризи

Одночасно з публікацією невтішної макроекономічної статистики за І квартал уряд подав нову економічну стратегію «Економіка майбутнього», розраховану на 15 років. Документ передбачає досягнення середньорічного зростання ВВП на рівні 6% і збільшення частки інвестицій у ВВП до 24–30% на рік проти довоєнних 16%.

«Поки що цифра 6% середньорічного зростання здається амбітним планом, який дуже хотілося б побачити у реальності. Однак досягнення цього показника потребує одночасного виконання кількох умов: стійкого зовнішнього фінансування на рівні щонайменше $15–20 млрд на рік, масштабної дерегуляції та судової реформи для залучення приватного капіталу, відновлення людського капіталу через повернення мігрантів, а також безпекової стабільності для активізації інвестиційного циклу», — розповів у коментарі GMK Center Дмитро Чурін, директор аналітичного департаменту інвестиційної компанії Eavex Capital.

Наразі економічна стратегія фактично представлена лише чотирма слайдами презентації. На думку опитаних експертів, ця ініціатива справляє враження спроби видати мінімально напрацьований матеріал за результат тривалої роботи великих команд.

«Підстав для такої оцінки достатньо. Задекларовані тези щодо лібералізації економіки за повної відсутності податкової реформи нагадують продаж кота в мішку. Якщо вже зараз, за бюджетного стимулювання на рівні $60 млрд на рік, економіка перебуває в мінусі, а прогноз державних витрат сягає 80% ВВП, розраховувати на покращення без кардинальної зміни економічної моделі не доводиться. Висновок очевидний: поза межами чотирьох слайдів із побажаннями — реального сенсу немає», — зазначає Данило Монін.

За словами Дмитра Чуріна, фокус повинен бути не на тому, яку цифру зростання ВВП записати в стратегії, а на тому, як запустити механізми сталого економічного зростання у поєднанні з розвитком промислового виробництва та нарощуванням експорту товарів і послуг із високою доданою вартістю.

Вочевидь відлік виконання цілей цієї стратегії почнеться не з поточного року. НБУ у квітні знизив прогноз зростання ВВП на 2026 рік до 1,3% р./р. із попередніх 1,8% р./р. Урядовий прогноз, закладений у держбюджет-2026, наразі передбачає зростання на 2,4%, однак у середині року його, найімовірніше, буде переглянуто в бік зменшення — зокрема через негативний вплив зимових обстрілів на енергетику.

Проблеми глибші

За розробкою чергової стратегії ховається значно глибша проблема — відсутність в українській економіці драйверів зростання та стимулювальної економічної політики уряду в умовах війни. Від початку повномасштабного вторгнення управління економікою здійснюється переважно реактивно, як відповідь на вже наявні виклики та здебільшого в «ручному режимі», а не послідовно, в межах системних стратегій. Понад те, практика створення урядом економічних стратегій нагадує формальне виконання вимог: або закінчився строк дії попереднього документа, або цього вимагають угоди з міжнародними партнерами.

Крім того, жоден із представників уряду вже давно персонально не звітує перед парламентом чи громадянським суспільством — зокрема про причини невиконання попередніх стратегій — і, відповідно, не несе особистої відповідальності. Нагадаємо: три роки тому тодішній міністр економіки Юлія Свириденко на Ukraine Recovery Conference презентувала стратегію відновлення України, в якій обіцяла зростання ВВП за 10 років до $1 трлн із середньорічним темпом 7,2%. Натомість у 2023 році економіка зросла на 5,3% р./р., у 2024-му — на 2,9% р./р., а у 2025 році — на 1,8% р./р.

Ба більше, на тлі зростання інфляції Україні загрожує рецесія з можливим переходом до стагфляції. У своєму прогнозі інвестиційна компанія Capital Times очікує падіння ВВП України у II та III кварталах поточного року на 2,3% р./р. та 1,4% р./р. відповідно. Хоча це повністю суперечить прогнозу НБУ на той самий період (зростання на 1,7% р./р. та 1,9% р./р. відповідно), будь-яке скорочення економіки у II кварталі вже означатиме рецесію (падіння ВВП протягом двох кварталів поспіль).

«Рецесія під час війни є крахом моделі військового кейнсіанства (або свідченням того, що ця модель взагалі не була запущена). Певною мірою це вирок економічному блоку уряду… Невміння скористатися інструментами військового кейнсіанства (широка лінійка інструментів і компенсаторів у вигляді високого рівня державних витрат — прим. ред.) і є справжньою причиною падіння ВВП в умовах активних бойових дій. Якби Україна зараз розвивалася за збалансованого зовнішньоторговельного балансу, ми могли б зростати темпами у понад 5%», – вважає економіст Олексій Кущ.

Формула «рецесія + інфляція», своєю чергою, відповідає класичному визначенню стагфляції.

«Класична стагфляція передбачає поєднання падіння внутрішнього виробництва зі стійкою інфляцією. Україна перебуває в зоні ризику саме такого сценарію — особливо тоді, якщо зовнішнє фінансування скоротиться, а монетарна політика НБУ зазнає змін у напрямі зниження відсоткових ставок. Поки що НБУ дотримується жорсткої позиції, і це є певним стримувальним чинником як для інфляції, так і для курсу гривні», — розповідає Дмитро Чурін.

Замість ухвалення конкретних антикризових заходів на тлі падіння економіки та появи критичних довгострокових загроз в умовах війни уряд обрав традиційний шлях — подав чергову стратегію з декларативними цілями та відірвану від реального стану речей. Оскільки це вже не перший такий прецедент, то висновок лише один — без кардинальної зміни підходів до управління економікою під час війни уряд не зможе переломити негативний економічний тренд, що вже твердо склався.

Отже, ключовою проблемою залишається не брак стратегій, а відсутність дієвих драйверів економічного зростання та системної економічної політики в умовах тривалої війни.