Російський експорт сталі зріс на 20% у 2025 році

Російська металургія переживала серйозне зниження обсягів у 2025 році. Ситуація була зумовлена одночасним впливом західних санкцій, низьких світових цін на металопродукцію і скороченням внутрішнього попиту. У 2026 році перелому негативного тренду не очікується.

Цифри сталевого ринку РФ

Спад у російській металургії набув стійкого характеру. За даними Worldsteel, виплавка сталі в Росії за минулий рік знизилася на 4,5% р./р., до 67,8 млн т. У 2024 році падіння становило 7% р./р.

За даними «Корпорації Чермет», майже всі основні виробничі показники минулого року показали негативну динаміку:

• металопрокат – на 4,4% р./р., до 59,1 млн т;
• чавун – на 1,4% р./р., до 50,3 млн т;
• трубна продукція – на 19,5% р./р., до 10 млн т.

Видобуток залізної руди збільшився на 1,5% р./р., до 106,8 млн т.

За оцінками асоціації «Російська сталь» і компанії «Сіверсталь», за підсумками 2025 року попит на металопрокат зменшився майже на 14% р./р., до 38,9 млн т після зниження на 4% у 2024 році.

Ситуація з експортом

Минулого року експорт став порятунком для російської металургії, а динаміка зовнішніх поставок повністю змінилася. За оцінками асоціації «Руслом», за підсумками року російський експорт сталі зріс майже на 20%, до 24,3 млн т. За даними Федеральної митної служби РФ, експорт металів і виробів із них у грошовому вираженні у 2025 році зріс на 17,4% р./р., до $74,7 млрд.

Частково російським металургам допомогло скасування експортних мит, які діяли у 2024 році (в розмірі 4–7% залежно від курсу рубля). Фактично російські металурги почали компенсувати скорочення попиту всередині країни за рахунок зовнішніх ринків і підтримали рівень завантаження своїх потужностей.

У 2025 році логістика експорту сталі також показала позитивну динаміку. Експортні залізничні перевезення зросли на 11,1% р./р., до 24,8 млн т. Основний вантажопотік традиційно проходив через порти – 17,4 млн т. Через південні порти було відвантажено 11,5 млн т (+13,1% р./р.), через порти північного заходу країни – 4 млн т (+15,9% р./р.), але експорт через Далекий Схід знизився на 14,8% р./р., до 1,9 млн т. Через прикордонні переходи на експорт було направлено ще 7,4 млн т продукції.

Скорочення поставок через далекосхідні порти свідчить про подальше зниження експорту до країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, насамперед до Китаю та Південної Кореї. Це відображає посилення конкуренції з місцевими та китайськими виробниками і слабкий попит на російські напівфабрикати в регіоні.

Внутрішні ринки – країни СНД

Ринок країн СНД невеликий і не здатен компенсувати втрату західних ринків ані за обсягами, ані за маржею. Серед країн СНД основними споживачами російської металопродукції є Білорусь і Казахстан.

Актуальних даних щодо поставок російської сталі до Білорусі немає, проте орієнтовний характер обсягів можна зрозуміти за даними 2021 року (після чого Білорусь припинила публікувати статистику) – $1,3 млрд (код 72). Ймовірно, що зараз цей показник не нижчий за вказаний рівень.

За даними UN Comtrade, експорт продукції чорної металургії (код 72) з РФ до Казахстану у 2024 році зріс на 9% р./р., до $1,5 млрд. Російська металопродукція за підсумками року займала на цьому ринку домінуючу частку – 83% в загальному обсязі імпорту. Основними статтями російського сталевого експорту до Казахстану у 2024 році стали сталеві напівфабрикати (745 тис. т на $411 млн), арматура (535 тис. т на $301 млн) і гарячекатаний прокат (288 тис. т на $185 млн).

За даними UN Comtrade, поставки сталі з РФ до інших азійських країн, які належать до СНД, також є досить значними:

• Узбекистан – $920 млн (-9% р./р.) у 2024 році;
• Киргизстан – $429 млн (+43% р./р.) у 2025 році;
• Азербайджан – $209 млн (-22% р./р.) у 2025 році.

Частково внутрішнім ринком для російської сталі можна вважати Грузію (не входить до складу СНД), яка у 2024 році збільшила імпорт за кодом 72 з РФ на 39% р./р., до $142 млн.

Потрібно враховувати, що частина поставок до країн СНД і Грузії є транзитною і фактично реекспортується до третіх країн, зокрема в обхід західних санкцій.

Рятівник в умовах санкцій – Туреччина

Туреччина залишається найбільшим імпортером металургійної продукції з РФ, чому сприяє коротке логістичне плече, обмеження на постачання до ЄС і ціновий демпінг. За даними Trademap, у 2025 році російський експорт продукції чорної металургії (код 72) до Туреччини зріс на 42% р./р. і становив $3,3 млрд. Зокрема постачання слябів до Туреччини зросло на 22% р./р., до 2,1 млн т, квадратної заготовки – на 50% р./р., до 1 млн т. Експорт російського чавуну до Туреччини минулого року збільшився на 83% р./р., до 1,8 млн т.

Значення постачань російської металургійної сировини на турецький ринок видно з питомої ваги імпорту з РФ у загальному обсязі імпорту до Туреччини у 2025 році:

• чавун – 78% (у 2024 році було лише 66%);
• сляби – 52% (у 2024 році – 42%);
• заготовка – 44% (у 2024 році – лише 12%).

Поставки за рахунок цінового демпінгу роблять турецьку металопродукцію більш конкурентоспроможною за ціною. Після цього недорога сталь із Туреччини без особливих зусиль займає український ринок на шкоду місцевим виробникам, маючи понад 60% у загальній структурі імпорту сталі в Україну. Лише у 2026 році українські виробники почали ініціювати антидемпінгові розслідування проти металопрокату з Туреччини.

У поточному році ситуація для турецьких металургів може значно ускладнитися через посилення захисних заходів Євросоюзу. Це може сприяти скороченню експорту турецької сталі на європейський ринок приблизно на 50–60% на тлі того, що до ЄС спрямовується до 40% усіх експортних постачань турецької металургії.

Резервний ринок – країни Близького Сходу

Країни Близького Сходу в умовах санкційного тиску стали тим місцем, куди стабільно відбувався експорт сталі з РФ. Держави макрорегіону не приєдналися до санкцій та активно будують інфраструктуру, формуючи стійкий попит на металопродукцію. З іншого боку, там висока конкуренція з продукцією з Китаю, Туреччини й інших азійських виробників, а також наявні власні сталеливарні потужності.

Близький Схід не став альтернативним експортним ринком після втрати російськими металургами ринку Європи. За даними Trademap, у 2025 році російський експорт продукції чорної металургії (код 72) до країн Близького Сходу скоротився на 4,6% р./р., до $3,3 млрд, що на 44% менше, ніж у 2021 році ($5,8 млрд). Найбільшими статтями імпорту до макрорегіону торік були сталеві напівфабрикати ($1,45 млрд), чавун ($638 млн) і гарячекатаний прокат ($457 млн).

Основним імпортером російської сталі в експортному макрорегіоні є Єгипет: у 2024 році поставки становили $967 млн (+72% р./р.). Найбільша стаття імпорту – сталеві напівфабрикати (486 тис. т на $596 млн). Іншими великими споживачами були Саудівська Аравія ($62 млн) та ОАЕ ($32 млн).

Цьому макрорегіону властива нестабільність – останніми роками в Ізраїлі, Ємені, Сирії, Палестині та Лівані тривали бойові дії різної інтенсивності. Це вплинуло на втрату ринку Ізраїлю для російських постачальників. Експорт до цієї країни фактично обнулився у 2024 році після експорту металопродукції на $741 млн за підсумками 2023 року.

Після ескалації конфлікту навколо Ірану нестабільність у районі Перської затоки вийшла на новий рівень. Продовження бойових дій на Близькому Сході на тривалий час загрожує економічному розвитку більшості країн регіону й, як наслідок, експортним поставкам металопродукції з РФ.

Євросоюз не відмовляється від російських слябів

Зараз Росія постачає на європейський ринок здебільшого тільки сталеві напівфабрикати. За підсумками минулого року поставки слябів зросли на 18%, до 3,73 млн т. Основні обсяги імпорту були спрямовані до Бельгії (1,3 млн т), Італії (837 тис. т) і Чехії (826 тис. т).

Експорт російського чавуну до Євросоюзу за підсумками 2025 року знизився на 32% р./р., до 700 тис. т. Це є розміром річної квоти на чавун, яку фактично було вичерпано за два місяці минулого року. Найбільшими споживачами чавуну з РФ стали Італія (525 тис. т), Латвія (87,2 тис. т) і Бельгія (31,1 тис. т).

У 2025 році поставки заліза прямого відновлення (DRI) з Росії до ЄС становили 585 тис. т, що на 44% менше, ніж роком раніше. Найбільшими імпортерами DRI були Італія (312 тис. т) і Бельгія (135 тис. т).

З початку 2026 року впроваджено повну заборону на імпорт чавуну і DRI з РФ. Це рішення було закріплене ще в 12 пакеті санкцій (кінець 2023 року). Водночас поставки слябів із РФ триватимуть. Квота на російські сляби до 30 вересня 2026 року становить 3 млн т, а далі на рік (до 30 вересня 2027 року) – 2,62 млн т. Імпорт припиниться лише з жовтня 2028 року.

Продовження імпорту російських слябів Євросоюзом викликає невдоволення влади Німеччини, частини депутатів Європарламенту, європейських сталеливарних компаній і галузевих асоціацій. Такий імпорт підриває конкурентоспроможність низки виробників сталі та шкодить усій європейській металургії, яка переживає найскладніший період свого розвитку. Поки що немає передумов для дострокової відмови Європи від російських напівфабрикатів.

Додатковим довгостроковим ризиком для російського експорту слябів до ЄС є механізм CBAM. У перспективі CBAM поступово знижуватиме цінову конкурентоспроможність російських слябів навіть у межах чинних санкційних квот.

Висновки щодо експорту

Останніми роками внутрішній ринок залишався для російських металургів більш маржинальним, ніж експортний, однак через загострення кризи споживання сталі маржинальність внутрішнього ринку скорочуються. За оцінками компанії «Ейлер», внутрішня премія на металопрокат у РФ може скоротитися у 2026 році на 27% – зі $155 до $120 за тонну. Найвищі ризики скорочення премії мають арматура і сортовий прокат, частково – трубна продукція.

В умовах, які склалися, російські металурги будуть змушені нарощувати експорт. Російський експорт стикатиметься з тими самими проблемами, включно з конкуренцією з дешевою продукцією з Китаю і країн Південно-Східної Азії.

Скорочення попиту з боку країн Близького Сходу може негативно вплинути на експорт сталі з РФ у 2026 році. В умовах стагнації світового споживання сталі, за винятком Індії, і зростання протекціонізму перенаправити експортні потоки вже практично нікуди.

У 2025 році експорт для російських виробників сталі виконав роль буфера, не допустивши падіння галузі. Структура експорту залишається вразливою: Росія переважно постачає на зовнішні ринки напівфабрикати й сировину з низькою доданою вартістю (сляби, заготовку, чавун), а не готовий прокат. Це обмежує цінову премію та посилює залежність від кон’юнктури світових ринків сталі.

Санкційний тиск з боку Євросоюзу буде посилюватися. З жовтня 2028 року імпорт російських слябів припиниться, що позбавить РФ одного з основних експортних каналів обсягом понад 3 млн т на рік. Для компенсації втрачених обсягів російські експортери будуть більш активними на ринках Азії, Африки та Латинської Америки.

Прогнози й очікування

Зараз немає підстав для оптимістичного прогнозу щодо збільшення внутрішнього металургійного виробництва в РФ, на що вказують і виробничі результати перших двох місяців 2026 року. За даними «Корпорації Чермет», зниження показників роботи галузі в січні-лютому було таким:

• виплавка сталі – на 9,9% р./р., до 10,3 млн т;
• виробництво чавуну – на 3,9% р./р., до 8,2 млн т;
• випуск металопрокату – на 8,3% р./р., до 8,9 млн т;
• виробництво сталевих труб – на 35% р./р., до 1,2 млн т;
• видобуток залізної руди – на 8,9% р./р., до 16 млн т.

У таких умовах скорочення показників за підсумками 2026 року може становити 3–5% р./р. Відповідно до прогнозу «Сіверсталі», очікується, що споживання металопродукції на російському ринку в поточному році продовжить зниження з уповільненням темпів до 3–4% р./р.

За такої ситуації на внутрішньому ринку металургійні підприємства РФ продовжать експортну експансію і у 2026 році. Попри проблеми світового ринку сталі, його учасникам варто очікувати високої активності російських експортерів на світових і регіональних ринках.