Обмеження експорту брухту в Україні: історія, сучасність і суть проблеми

З 2015 року Україна намагалася зупинити масштабний експорт брухту завдяки запровадженню експортних мит, які відтоді зросли з €10/т до €180/т. Проте з різних причин цієї мети не завжди вдавалося досягти. З 2026 року Україна планує встановити нульову квоту на експорт брухту чорних металів.

GMK Center розповідає, як розвивалася ситуація з обмеженнями експорту брухту та чому виникла потреба в більш рішучих заходах.

Історія питання

Питання регулювання експорту брухту чорних металів з України має тривалу історію. Наприклад, у 2012 році діяли квоти (900 тис. т на рік), тоді як наприкінці 2010-х років основним інструментом були вже не абсолютні заборони й розподіл дозволів на експорт, а експортні мита та тимчасові обмеження, які періодично подовжували.

У 2017 році діяло мито на рівні €10/т, яке згодом підвищили до €30/т. У 2018–2019 роках ставку спочатку підвищили до €42/т, а потім до €58/т. Ці мита мали на меті обмежити відтік стратегічної сировини та забезпечити українські металургійні підприємства потрібним ресурсом.

Проте такого рівня мит виявилося недостатньо. У І півріччі 2021 року експорт брухту збільшився майже у 14 разів, сягнувши 231 тис. т. Саме значне зростання обсягів експорту сировини зумовило потребу у впровадженні ефективніших регуляторних заходів.

Восени 2021 року Міністерство економіки запропонувало відразу два варіанти розв’язання проблеми експорту брухту. Спочатку відомство підготувало проєкт постанови про тимчасову заборону експорту до кінця 2022 року. Згодом міністерство розробило законопроєкт щодо підвищення експортного мита до €200/т.

У підсумку було обрано варіант підвищення мита, що стало альтернативою повній забороні експорту. У грудні 2021 року Верховна Рада ухвалила рішення про підвищення експортного мита до €180/т. Це було логічним кроком в умовах стрімкого зростання експорту брухту.

Недостатнє стримування

З часом мито у розмірі €180/т перестало стримувати експортний потік брухту, про що свідчать статистичні дані. За підсумками січня – вересня 2025 року експорт брухту з України зріс на 54,1 % і становив 311,8 тис. т. Ще вищою була динаміка зростання експорту сировини у 2023 та 2024 роках – у 3,4 раза р./р. до 182,5 тис. т і на 60 % р./р. до 293,2 тис. т відповідно. Водночас заготівля брухту знизилася з 4–5 до 1,2–1,5 млн т на рік, що зумовлено падінням економіки та воєнними діями.

Причин зростання експорту брухту після 2022 року дві:

1. Можливість транзиту та реекспорту брухту через сусідні країни без сплати мита

Практично весь український брухт вивозять до країн ЄС (переважно до Польщі), з якими діє нульове експортне мито у межах Угоди про вільну торгівлю. Уже з країн Євросоюзу сировину реекспортують до Туреччини й інших третіх країн.

Останніми роками Польща стала транзитним майданчиком для українського брухту. За підсумками 2024 року експорт польського брухту до Туреччини зріс більш ніж удвічі – до 529 тис. т проти 228 тис. т роком раніше.

2. Високі ціни на брухт

Світові ціни на брухт залишаються досить високими, що навіть з урахуванням мита робить експорт економічно доцільним.

З огляду на вказані вище причини питання обмеження експорту металобрухту для забезпечення української металургії сировиною залишається актуальним.

Новий етап регулювання

Публічна інформація про можливість запровадження квоти на експорт металобрухту зʼявилася у квітні, хоча вперше ця ідея була озвучена на засіданні Комітету Верховної Ради з питань економічної політики 28 березня, де були присутні народні депутати та представники Міністерства економіки. Реалізація цієї ідеї, ініціаторами якої стали ОП «Укрметалургпром» і Федерація роботодавців України, тривала понад пів року.

У травні Міністерство економіки винесло на громадське обговорення проєкт постанови Кабінету Міністрів, яким пропонувалося впровадити ліцензування і квотування експорту брухту чорних металів зі встановленням нульової квоти на 2025 рік. Відповідні зміни мали бути внесені до додатку 1 постанови КМУ № 1481 від 24 грудня 2024 року, яка визначає перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, а також щорічні квоти.

У листопаді з’явився новий варіант – проєкт постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, і квот на 2026 рік».

Документ пропонує:

• запровадити ліцензування і квотування експорту металобрухту;
• встановити обсяг квоти на наступний рік для брухту чорних металів на нульовому рівні.

Варіант із фактичною забороною експорту завдяки встановленню нульової квоти є очікуваним і логічним і за нинішніх умов здається єдино можливим рішенням. Це пов’язано з тим, що Україна не може змінити умови Угоди про вільну торгівлю з ЄС, які передбачають нульове експортне мито для металобрухту.

Подібна практика відповідає світовим і європейським тенденціям. У ЄС активно обговорюють заборону або обмеження експорту брухту (передусім до Туреччини й Індії) для забезпечення місцевої металургії сировиною. Станом на кінець березня 2025 року 48 країн запровадили 75 обмежень експорту брухту. Одна країна може мати більше одного обмеження, а 38% із них ввели часткову або повну заборону на експорт.

За дослідженням GMK Center, у довгостроковій перспективі металобрухт поступово втратить статус експортного товару через глобальні торговельні бар’єри. Брухт відіграє важливу роль і розглядається як стратегічний ресурс, який має забезпечити конкурентоспроможність місцевої сталевої галузі, зокрема в межах «зеленого» переходу, тому країни прагнуть зберігати сировину для власних потреб.