Несталий розвиток: яку екологічну політику обирає Рада

Минулого тижня парламент зареєстрував проект постанови про Рекомендації парламентських слухань на тему «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років». У документі систематизовані пропозиції народних депутатів, Кабміну, органів виконавчої влади, наукових та громадських організацій, які були висловлені 27 листопада на парламентських слуханнях. Тепер комітет Ради з питань екологічної політики та природокористування пропонує прийняти цей документ в цілому. А вже через півроку Кабмін має відзвітувати перед депутатами про реалізацію цих рекомендацій.

Інституціональна наступність

Загалом екологічна політика парламенту декларує прихильність до обраного Україною курсу на євроінтеграцію. Законодавці мають намір дотримуватися державної екологічної політики України до 2030 року, ухваленої минулим скликанням Верховної Ради.

«Стратегія визначає основні стратегічні цілі й завдання державної екологічної політики, що базуються перш за все на виявлених причинах екологічних проблем України та фінансовій спроможності держави до їх вирішення з урахуванням завдань, визначених в Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», – нагадують автори постанови.

Угода про асоціацію передбачає поетапну гармонізацію українського природоохоронного законодавства з відповідними директивами ЄС. А також подальше їх дотримання.

Декларована парламентом готовність до інституціональної наступності не може не радувати. Такий підхід має гарантувати логічний і послідовний характер розвитку системи захисту довкілля.

Сталий розвиток

Разом з тим фінальні рекомендації слухань мало деталізовані, мають загальний характер і описують переважно створення нової або модернізацію і дотримання вже чинної нормативної бази. Але найголовніше – в документі не достатньо чітко висловлена прихильність до принципу сталого розвитку.

Звісно, автори документа рекомендують Кабінету Міністрів розглянути питання про оголошення 2020-го Роком сталого розвитку в Україні. Однак при цьому в проекті екологічної політики не йдеться про економічний і соціальний розвиток за умови збалансованої експлуатації природних ресурсів. Автори, скоріше, кажуть про обмеження економічного зростання заради збереження балансу екосистем.

«Сталий розвиток – це, насамперед, коли економічне зростання відбувається в межах, які визначають здатність екосистем відновлюватися, поглинати забруднення та підтримувати життєдіяльність теперішніх і майбутніх поколінь», – заявляв з парламентської трибуни автор нинішнього проекту екологічної політики Олег Бондаренко, голова комітету Ради з екологічної політики і природокористування.

А між тим Указ президента Володимира Зеленського «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» акцентує на подоланні бідності; сприянні поступальному, комплексному та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній роботі для всіх.

Парламентський вердикт

Серед пунктів рекомендацій, що стосуються промисловості взагалі й гірничо-металургійного комплексу зокрема, можна відзначити пропозицію Кабміну спільно з іншими держорганами прискорити розроблення та подання до парламенту законопроектів щодо:

• виконання міжнародних зобов’язань, імплементації законодавства ЄС про зміну клімату та захист озонового шару;
• збільшення розмірів штрафів за правопорушення та злочини в сфері охорони природи і використання природних ресурсів;
• посилення відповідальності підприємств за проведення заходів з екологічної модернізації;
• Національного екологічного фонду України, який створюється за рахунок екоподатку з його подальшим використанням виключно на природоохоронні цілі;
• оновленого Кодексу України про надра;
• оновлення Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року;
• поводження з відходами, зокрема щодо управління відходами та запровадження ієрархії поводження з відходами, національного реєстру відходів, системи розширеної відповідальності виробника, нових принципів дозвільної системи;
• природоохоронного нагляду і держмоніторингу навколишнього природного середовища. У тому числі про держекоконтроль, вдосконалення Закону України «Про охорону атмосферного повітря» і стосовно запровадження обов’язкових систем контролю викидів забруднюючих речовин.

Парламент пропонує покласти на Міністерство енергетики та охорони довкілля обов’язок щодо конкретизації та уточнення положень Закону «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», механізмів забезпечення його реалізації. А ще Мінекоенерго має вжити заходів стосовно вдосконалення законодавства щодо практичного застосування стратегічної екологічної оцінки і оцінки впливу на довкілля.

Пропозиції бізнесу

Пропозиції до рекомендацій парламентських слухань від бізнесу містилися переважно в двох листах – Європейської Бізнес Асоціації та Американської торговельної палати в Україні. Якщо узагальнити ці звернення, то пропозиції бізнесу щодо пріоритетів екологічної політики матимуть такий вигляд:

1. Національна стратегія поводження з відходами має бути своєчасно і в повному обсязі імплементована.
2. Механізм використання екологічного податку потребує радикального перегляду і реформування, виходячи з прозорого і ефективного використання коштів для вирішення екологічних питань.
3. Виконання міжнародних зобов’язань України в частині зниження викидів забруднюючих речовин шляхом визначення на державному рівні гарантованого джерела фінансування таких заходів з урахуванням європейського досвіду.
4. Вирішення проблеми накопичення великотоннажних відходів промпідприємств.
5. Реформування природоохоронного напряму шляхом створення Державної природоохоронної служби України та вдосконалення регулювання дозвільної діяльності.

Обидві асоціації закликають надати суб’єктам господарювання право використовувати до 70% екоподатку на компенсацію витрат на природоохоронні заходи та екологічні інвестиції. У результаті надходження до бюджету скорочуватимуться, але водночас скорочуватимуться й витрати бюджету на боротьбу з наслідками промислових забруднень за рахунок усунення причин. Щорічно компанії-забруднювачі платять близько 6 млрд грн екоподатку.

Цього року 55% зібраного екоподатку отримують обласні та місцеві бюджети. Ці кошти мають цільове призначення. При цьому цільовий характер витрачання зазначених коштів на природоохоронні заходи не дотримується. Ще 45% (плюс кошти за викиди двоокису вуглецю СО₂) – йдуть до загальний фонду держбюджету. Вони не мають цільового призначення.

Зі свого боку група парламентаріїв запропонувала законопроект, який може збільшити екоподаток в чотири рази. Проти цього виступає реальний сектор економіки.