Ех-Ilva: меткомбінат у Таранто продовжує боротьбу за майбутнє

Перспективи Acciaierie d'Italia залежать від готовності ArcelorMittal інвестувати в компанію

Колишня Ilva – італійська Acciaierie d’Italia (ADI) – знову опинилася на роздоріжжі. Найближче майбутнє меткомбінату у Таранто, а також інших заводів компанії, залежить від рішень, які ухвалять на зборах акціонерів, призначених на 23 листопада. Одним із головних питань залишається те, чи готовий ArcelorMittal, частка якого у ADI становить 62%, інвестувати в порятунок та подальший розвиток компанії. Профспілки та посадовці вже висловлювали сумніви із цього приводу.

Новітня історія

Спільна історія ArcelorMittal та Ilva розпочалася у 2017 році. У березні консорціум компаній AM Investco, очолюваний ArcelorMittal, подав оферту на придбання найбільшого в Європі меткомбінату. У червні було досягнуто угоди з італійським урядом про оренду та зобов’язання із подальшого придбання Ilva та її дочірніх підприємств. Ціна купівлі становила €1,8 млрд, також йшлося про інвестиції у сумі €2,4 млрд протягом семирічного періоду.

Навесні 2018 року ЄК дала згоду на поглинання Ilva ArcelorMittal. Для її завершення корпорація мала виконати певні умови, зокрема, зобов’язалася продати сталеливарні заводи у Чехії, Бельгії та Румунії.

Ilva стала частиною ArcelorMittal Group у листопаді 2018 року – металургійний гігант був головним партнером AM Investco з 94,4% акцій консорціуму. Проте вже за рік по тому почалися проблеми. Індійська сталеливарна корпорація оголосила про намір вийти з угоди про купівлю. Причиною стало скасування так званого «кримінального щита» – імунітету, спочатку наданого Ilva у часи надзвичайної адміністрації, і обіцяного ArcelorMittal. Він мав забезпечити правовий захист як керівників підприємства (уповноважених), так і майбутніх покупців щодо реалізації екологічного плану, убезпечивши від судової тяганини із минулого.

У 2020 році почався процес повернення держави до управління Ilva. У грудні Національне агентство із залучення інвестицій та розвитку бізнесу – Invitalia – уклало угоду з ArcelorMittal, яка відкривала італійській владі шлях до того, щоб згодом стати основним акціонером проблемного металургійного бізнесу. Домовленість також передбачала низку екологічних та промислових інвестицій, включаючи план декарбонізації шляхом встановлення електродугової печі у Таранто, здатної виробляти до 2,5 млн т сталі на рік.

У 2021 році Invitalia вклала €400 млн в AM Investсo Italy, що забезпечило агентству 38% акцій та спільний з ArcelorMittal контроль над компанією. Того ж року консорціум змінив назву на Acciaierie d’Italia (ADI).

Прогнозувалося, що завдяки запланованим у 2022 році додатковим інвестиціям держава контролюватиме 60% акцій, а ArcelorMittal володітиме рештою. Натомість наразі частка Invitalia все ще складає 38%.

Виробничі можливості

Acciaierie d’Italia (колишня Ilva) є найбільшим і єдиним інтегрованим виробником сталі в Італії. Її головне виробниче підприємство має вдале розташування з точки зору логістики –  поруч з одним із найбільших глибоководних портів Європи, що забезпечує легкий доступ до сировини. Окрім того, активи ADI включають значні потужності з обробки сталі в Таранто, Нові-Лігуре та Генуї.

У 2022 році сталеливарний завод в Таранто – головний актив ADI –  відвантажив замовникам 3 млн т металопродукції.  Найбільший обсяг було продано в Італії – 76%. На Іспанію припало 5% продаж, на Німеччину – 5%, Францію – 2,3%, а на Туреччину – 2%.

Продажі за рік склали:

• рулонної сталі – 2,6 млн т (77% пішло на внутрішній ринок),
• товстолистової  – 243,6 тис. т (65% – внутрішній ринок),
• слябів – 175,1 тис. т (94% – внутрішній ринок).

Загалом за рік компанія виплавила 3,5 млн т сталі та виробила 3,3 млн т чавуну.

За підсумками поточного року ADI планувала виробництво 4 млн т сталі, проте за нинішніми оцінками цей обсяг навряд чи перевищить 3 млн т.

Державний супровід

Працівники Acciaierie d’Italia вже тривалий час вимагають державного втручання для порятунку підприємства. Про серйозні фінансові проблеми ADI, скорочення виробництва та заборгованості перед різними компаніями, включаючи енергетичні, наприкінці минулого року також заявив міністр підприємств та національного виробництва Адольфо Урсо.

Втім влада не поспішала ставати мажоритарним акціонером, хоча і підтримувала компанію.

Зокрема, на початку поточного року італійський уряд схвалив вливання €1 млрд ($1,06 млрд) у проблемний сталеливарний завод ADI двома внесками (€680 млн та €320 млн). Надання першого із них санкціонували вже у лютому.

Нова домовленість між акціонерами ADI передбачала інвестиції, які спрямують на промисловий розвиток підприємства у Таранто, перезапуск виробництва на меткомбінаті, забезпечення зайнятості та кращих показників роботи. Компанія, своєю чергою, підтвердила прогноз щодо планів у 2023-му виробити на заводі щонайменше 4 млн т сталі, розпочати реконструкцію доменної печі №5, яка простоювала кілька років, і будівництво електродугової печі.

Раніше було оголошено, що Італія отримає від Європейської комісії (ЄК) €1 млрд на декарбонізацію у рамках Фонду справедливого переходу (JTF). За рахунок коштів ЄС, поміж іншого, передбачалося підтримати декарбонізацію ADI.

Важка ситуація

Попри держпідтримку, ситуація на підприємствах Acciaierie d’Italia залишалася невизначеною. Восени поточного року проблеми в черговий раз загострилися. Зокрема, у вересні профспілки ADI знову звернулися до італійського уряду. Вони зауважили, що  приватний партнер не зміг реалізувати промисловий план, зберегти зайнятість або досягти оголошених цілей виробництва. Зокрема, на той час на меткомбінаті у Таранто не розпочали роботи із з реконструкції ДП №5.

Представники робітників також поскаржилися на відсутність прозорості щодо використання €400 млн, які Invitalia вклала в ADI у 2021-му, і додаткових €680 млн, виділених компанії вже у поточному році.

Франко Бернабе, президент Acciaierie d’Italia, пізніше підтвердив, що ситуація на підприємстві в Таранто важка і потрібна докапіталізація компанії. Своєю чергою Джанкарло Джорджетті, міністр економіки та фінансів Італії, заявив: якщо держава бере на себе зобов’язання, то аналогічні має взяти й приватний партнер. Меткомбінату в Таранто потрібні конкретні кроки – від інвестицій в декарбонізацію (€5,5 млрд протягом декількох років) до відновлення виробництва та налагодження стосунків із робітниками та профспілками.

Плани і зобов’язання

На те, що для виживання ADI потрібен серйозний промисловий план та план із декарбонізації, особливо з огляду на початок впровадження CBAM, вказав і президент італійської асоціації виробників сталі Federacciai Антоніо Гоцці. Він зауважив – якщо приватний партнер не має наміру інвестувати значні кошти в перезапуск заводу у Таранто, необхідно знайти інше рішення, аби Італія змогла підтримати и цей стратегічний актив. Acciaierie d’Italia своєю чергою висловила незадоволення заявами Гоцці.

Окрім того, виникла нова напруженість у відносинах між Invitalia та ArcelorMittal. У листі від 23 жовтня, який Бернардо Маттарелла, гендиректор Invitalia, надіслав керівництву ADI – Франко Бернабе та Лючії Морселлі, а також власне ArcelorMittal, наголошувалося на «серйозному небажанні співпрацювати».

Як зауважив Маттарелла, Invitalia не отримала оновленої інформації про ситуацію із випуском сталі та необхідного обсягу ліквідних коштів для виконання зобов’язань по виплавці 4 млн т сталі на підприємстві у Таранто за підсумками 2023-го.

Invitalia також попередила про ризики невиконання платежів постачальникам енергоресурсів.  Окрім того, Маттарелла закликав ADI до роз’яснення, чи є необхідною та достатньою фінансова підтримка для компанії у €320 млн, і як ця сума була розрахована з наданням конкретних вказівок щодо перспектив безперервності бізнесу на відповідний період.

Важкі перемовини

Наразі найближче майбутнє колишньої Ilva залежить від зборів акціонерів Acciaierie d’Italia, призначених на 23 листопада.

Профспілки металургів 9 листопада провели чергову зустріч щодо ADI із владою. Вони схарактеризувати цей раунд як «катастрофічний». Генеральний секретар Uilm Рокко Паломбелла зауважив, що влада підпорядковує кожне рішення майбутнім зборам акціонерів. Мікеле Де Пальма із Fiom підкреслив, що ArcelorMittal «не може тримати країну в заручниках», а генсек Fim Cisl Роберто Беналья додав, що уряд у будь-якому випадку обіцяє, що «завод не закриється».

На зборах доведеться розв’язувати ключові питання – хто саме інвестує близько €300 млн, необхідних для продовження діяльності металургійного бізнесу (профспілки вважають чергові вливання з боку держави ще однією марною тратою державних коштів), і як будуть підтримуватися плани із декарбонізації підприємства у Таранто. Меморандум про взаєморозуміння, підписаний владою та ArcelorMittal у вересні поточного року, зобов’язує уряд профінансувати екологічні ініціативи на суму у  €2,27 млрд, які будуть отримані через RePowerEu або інших європейських фондів, тоді як решту €2,35 млрд візьме на себе Acciaierie d’Italia. Ключове питання зараз полягає у розмірі внесків партнерів, зобов’язаннях та термінах.

Зауважимо, що за підсумками січня-жовтня 2023 року Італія скоротила виплавку сталі на 3,4% у порівнянні з аналогічним періодом 2022-го – до 17,87 млн т, а також зменшила випуск плоского та сортового прокату (1,4% та 3,7% у річному обчисленні відповідно). Невиконання запланованих обсягів виробництва сталі з боку ADI, своєю чергою, також вплине на статистику за підсумками року.