Законопроєкт №6004-д має враховувати конкретні та дієві механізми фінансування

Позитивом документу є впровадження інтегрованого довкільного дозволу та довідників Найкращих Доступних Технологій та Методів керування (НДТМ)

У кінці травня Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт №6004-д «Проєкт Закону про забезпечення конституційних прав громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля».

Документ, який передбачає реформу промислового забруднення, підтримав 301 народний депутат.

Передісторія

Проєкт Закону №6004-д був зареєстрований у Верховній раді України 4 січня 2023 року. Його ініціаторами виступили депутати Комітету Верховної ради з питань екологічної політики та природокористування. Цей проєкт Закону має імплементувати в українське законодавство Директиву 2010/75/ЄС про промислові викиди. Законопроєкт розповсюджується на енергетичну, гірничо-металургійну, хімічну, цементну, нафтогазову та інші галузі.

Майже усі експерти відмітили, що нова редакція законопроєкту була значно вдосконалена та врахувала більшість конструктивних пропозицій громадськості, профільних асоціацій та народних депутатів.

При цьому, треба розуміти, що з 24 лютого 2022 року ми живемо у новій реальності, яку неможливо не враховувати. Через повномасштабну російську агресію проти нашої країни було зруйновано велику кількість об’єктів промисловості та інфраструктури, економіка зіштовхнулася із серйозною демографічною кризою через відтік людей за кордон, бізнес має дуже обмежені можливості щодо доступу до фінансування. Все це необхідно враховувати при впровадженні екологічних реформ в нашій країні і, зокрема, у законопроєкті №6004-д.

Плюси та мінуси

Серед позитивних сторін можна відзначити введення так званого інтегрованого довкільного дозволу. Це має бути єдиний дозвільний документ, який має об’єднати існуючі зараз окремі дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, спеціальне водокористування та поводження з відходами. Такий підхід має забезпечити комплексне управління екологічними ризиками промислових підприємств та запобігати перенесенню ризиків з однієї сфери довкілля на іншу.

Також позитивним є запровадження в Україні довідників Найкращих Доступних Технологій та Методів управління (НДТМ). Це такі узагальнені переліки технологій для кожної галузі, які мають бути запроваджені на підприємствах протягом певного часу. Зараз законопроєкт передбачає максимальний термін майже у 12 років на запровадження НДТМ. Цей термін складається з шести місяців на введення в дію проєкту Закону, чотирьох років на розробку та затвердження висновків НДТМ та можливого відступу (відтермінування вимог) до 7 років.

До негативних сторін законопроєкту можна віднести те, що він не дуже чітко визначає джерела фінансування екологічної модернізації та заходів із запровадження НДТМ. Проект Закону передбачає фінансування за рахунок держбюджету України, пільгових та безвідсоткових кредитів і позик, державних грантів та субсидій, податкових та митних пільг та інших джерел. Але при цьому законопроєкт не передбачає конкретних механізмів для отримання такого фінансування. Це є дуже важливим питанням, бо майже усі екологічні реформи попередніх років буксували через відсутність зрозумілих джерел їхнього фінансування.

Вплив на промисловість

З одного боку промислові підприємства отримають прозорі та зрозумілі правила гри. Тепер для проведення екологічної модернізації не потрібно буде «вигадувати велосипед», а можна буде користуватися довідниками НДТМ. З іншого боку, за відсутності дієвих механізмів фінансування екологічних заходів промисловість може зіткнутися з тим, що екологічні вимоги з впровадження НДТМ фактично неможливо буде виконати. У цьому випадку наші підприємства, які й так постраждали через війну, будуть вимушені закриватися та звільняти робітників.

Доля законопроєкту

Найважливіше – це врахувати умови воєнного стану та дати можливість промисловим підприємствам адаптуватися до нових правил гри у спокійному режимі. Експерти та народні депутати мають багато пропозицій щодо удосконалення тексту законопроєкту, але тут я наведу найважливіші зауваження.

По-перше, необхідно відтермінувати на період воєнного стану терміни впровадження НДТМ. У цьому немає нічого страшного, бо навіть у ЄС, де Директиви 2010/75/ЄС була введена в дію у 2010 році, досі продовжуються відступи для деяких підприємств та впровадження НДТМ постійно відтерміновується.

По-друге, на період війни та до моменту введення нових екологічних нормативів по НДТМ зафіксувати поточні екологічні нормативи, які були передбачені чинними дозвільними документами підприємств, станом на 24.02.2022 року.

По-третє, удосконалити вимоги до облаштування автоматизованих систем моніторингу. Відповідно до статті 16 Директиви 2010/75/ЄС, вимоги до моніторингу мають ґрунтуватися на висновках НДТМ і застосовуються тільки для деяких установок.

Ну, і головне – це все ж таки передбачити конкретні та дієві механізми фінансування заходів з впровадження НДТМ, щоб важлива природоохоронна реформа не перетворилася на просту імітацію бурхливої діяльності.

Практична реалізація

Неможливо сказати, скільки впровадження НДТМ коштуватиме для одного підприємства, тому що усі підприємства різні. Є металургійні заводи, модернізація яких може коштувати кілька мільярдів доларів. А є, наприклад, підприємства целюлозно-паперової галузі, модернізація яких буде коштувати набагато менше. Можу навести такий приклад. За оцінками різних експертів (зокрема, GMK Center) впровадження НДТМ на підприємствах гірничо-металургійної галузі може коштувати $3-6 млрд.

В умовах війни запровадити НДТМ практично нереально. На це є об’єктивні фактори. Зараз неможливо залучити капітал, неможливо використовувати світові технології (іноземці не приїдуть до нас, щоб їх налагоджувати) та дуже важко будувати (через обстріли та недостатню кількість робочого персоналу).

Якщо промислове підприємство, не встигає запровадити НДТМ та виконати усі інші вимоги законопроєкту у встановлені терміни, то воно може обрати, так званий, «дозвіл смерті», тобто припинити свою діяльність після закінчення терміну дії дозволу.