Важкі часи для феросплавників

Середньомісячне виробництво феросплавів на двох основних феросплавних заводах України – Нікопольському й Запорізькому – в першій половині 2019 року становило близько 80 тис. т (пік припав на січень). У липні планується виробити близько 85 тис. т.

Тривожним сигналом для галузі є поступове скорочення продажів, зокрема на внутрішньому ринку. Нереалізовані обсяги продукції підприємств почали накопичувати на складах. Порівняно з попередніми періодами складські запаси зросли удвічі.

Чому так відбувається?

Подорожчання електроенергії

Після запровадження в Україні нового ринку електроенергії (з 1 липня 2019 року. – GMK Center) відповідні витрати у структурі собівартості феросплавного виробництва, особливо кремнієвого, істотно зросли. Відповідно, знизилася конкурентоспроможність української продукції.

Сьогодні українські феросплавні заводи через суди оскаржують кожне незаконне рішення НКРЕКП. Локомотивом у цій боротьбі виступає Нікопольський завод, оскільки він виробляє найбільше продукції і, відповідно, має найвищі витрати на електроенергію.

Зазначу, що близько 70% від усіх вироблених в Україні феросплавів, тобто близько 60 тис. т, поставляється на експорт. Якщо через падіння конкурентоспроможності, в тому числі на тлі зростання собівартості виробництва, українські заводи не зможуть продавати відповідні обсяги за кордон, у галузі почнуться серйозні потрясіння.

Зростання імпорту феросплавів з-за кордону

Другий важливий фактор, що негативно впливає на українських виробників, – збільшення імпорту феросплавів з-за кордону. Гадаю, за деякими видами продукції в якийсь момент українські виробники просто не зможуть конкурувати з імпортом – насамперед за ціновою ознакою.

Зниження виробництва сталі в Україні

Якщо падає частка внутрішнього ринку в продажах, це пов’язано або зі збільшенням імпорту (як описано вище), або зі зменшенням виробництва сталі на території України. Якщо українські металурги не нарощують обсяги сталевого виробництва чи навіть скорочують його, попит на феросплавну продукцію падає.

Утім, якщо рівень виробництва сталі зберігається, а частка імпорту феросплавів при цьому збільшується, ми можемо виходити на рівень уряду і закликати до проведення економічних розслідувань з метою запровадження захисних заходів для українських виробників феросплавів.

Висновок

Феросплавна галузь України тримається з останніх сил.

Зростають заробітна плата й конкуренція на ринку праці. Зростають залізничні тарифи. Зростає вартість електроенергії і газу. Усе це впливає на собівартість продукції і маржинальність виробництва. Настане момент, коли виробляти феросплави в Україні стане невигідно. Причому це стосуватиметься не лише феросплавників, а й виробників у суміжних галузях.

Насамкінець зазначу, що не можуть заводи працювати лише на експорт. Якщо не буде замовлень від українських металургів, феросплавникам доведеться максимально знизити виробництво, пустивши все інше під ніж.