Українська економіка у 2022 році може впасти на 3-5%

Минулий рік наочно демонструє, наскільки важливо реальному сектору мати надійні ланцюжки поставок, прозорі правила роботи та релевантну грошово-кредитну політику. А ще те, що не все вирішує ринок і законодавці можуть часом бути непередбачуваними для бізнесу. У 2021 році багато компаній «відбулися легким переляком», якщо не брати до уваги захмарних цін на енергоносії, перманентний карантин, позасудові санкції. 2022 рік буде багатим на події, не всі з яких будуть приємними для української економіки.

Бізнес-клімат

Підвищення вартості грошей в Україні та найбільших економіках світу може стати «чорним лебедем», що спровокує новий переділ власності та банкрутство великих компаній. Це не означає, що уряд не вживатиме заходів з екстреного «гасіння пожеж», але можливості для маневру скорочуються через нові зобов’язання перед міжнародними партнерами.

На окрему увагу заслуговують зобов’язання України, закріплені в Меморандумі з МВФ, які країна взяла на себе в листопаді 2021 року. Згідно з Меморандумом, ринкові відносини домінуватимуть у держсекторі, тому гарантій та підтримки реальний сектор економіки отримає значно менше. Документ суперечить публічним заявам окремих політиків та посадових осіб і, на мою думку, він визначатиме вектор державної економічної політики на найближчі кілька років.

Нинішнього року Україна повною мірою відчує наслідки законодавчих нововведень. Так званий ресурсний закон (№1914-IX від 30.11.2021) скорочує пільги птахофабрикам та збільшує фіскальне навантаження для підприємств ГМК. Також «сюрпризів» варто чекати у сфері операцій з нерухомістю, агросекторі та торгівлі підакцизними товарами. Через високі ціни на енергоносії про можливе зупинення виробництва заявили великі компанії харчової галузі.

Доступність та вартість енергоресурсів буде основним фактором конкурентоспроможності економік на найближчі кілька років. Незважаючи на те, що Україна має запаси енергетичних копалин та інфраструктуру для їх видобутку, країна підтримала «зелений перехід», підписавши в листопаді 2021 кліматичну угоду в Глазго. У цьому рішенні небагато «економіки», тож можу припустити, що воно продиктоване політичними мотивами.

До цього потрібно додати очікувані спроби ухвалення «екологічних» законопроєктів (№4167 та №3091), на які не вистачило голосів у липні 2021 року. Поки що компенсаторів політики «закручування гайок» для реального сектора я не бачу, а зовнішні чинники дедалі сильніше впливатимуть на бізнес-клімат усередині країни.

Ринок праці

На «нульові договори» в Україні на законодавчому рівні так і не перейшли, хоча така ініціатива була в Кабміну ще у 2020 році. Натомість збільшено штрафи за порушення трудового законодавства (ЗУ №1082-IX) та мінімальну зарплату.

Органи місцевого управління у 2021 році також втратили повноваження з контролю трудових відносин, тому в умовах зниження доходів багато компаній можуть недостатньо прозоро відображати кількість зайнятих та розмір виплат персоналу. За даними Держстату, середня зарплата в Україні у листопаді 2021 року перевищила 14 тис. грн. Розкид зарплат за галузями та регіонами залишається значним, що провокує перетікання робочої сили між спеціальностями та її концентрацію на територіях максимальної ділової активності. Спроба змінити ситуацію за допомогою спеціальних законів (наприклад, «Дія Сіті») матиме обмежений ефект через високий рівень мобільності в галузях їх застосування.

Крім того, на 2022 рік залишається можливість сплати ЄСВ за одним з місць роботи для підприємців, які мають постійне місце роботи. Україна посідає міцні позиції щодо експорту робочої сили, хоча формат дещо змінився через карантин. Фріланс залишається тим самим експортом робочої сили й підтримує платіжні баланс України сильніше, ніж багато галузей. Думаю, що у 2022 році посилиться міграція кадрів саме у робітничих спеціальностях, що буде спровоковано закриттям промислових підприємств та синхронізацією міграційних політик різних країн.

Валютний курс та монетарна політика

Безризикові інструменти є сильною альтернативою кредитуванню реального сектора, забезпечуючи хорошу прибутковість і банкам, і іноземним «інвесторам». Останнє у 2021 році підвищення облікової ставки відбулося в грудні, і хоча її рівень (9%) значно нижчий за показники 2015-2019 рр., динаміка свідчить про спробу зберегти інтерес до ОВДП.

З одного боку, це дасть змогу акумулювати ресурси для фінансування масштабних державних ініціатив в економіці, з іншого – зберігається ризик маніпуляцій з валютним курсом, щоб забезпечити високу валютну прибутковість інвесторам в ОВДП. Враховуючи поточний рівень золотовалютного резервів, очікувані курсові коливання в межах 28-30 грн/дол. видаються мені найімовірнішими.

З іншого боку, підвищення ставок ФРС, «сировинні ножиці» та розворот монетарної політики можуть спровокувати глибшу девальвацію гривні. У разі загострення військового протистояння на сході України ймовірним є більш суттєве ослаблення гривні (до 32-35 грн/дол.).

ВВП та ціни

У цьому питанні в українських перспективах дедалі більше непередбачуваності. За підсумками 2021 року економіка України покаже зростання в межах 3% на низькій базі порівняння. «Паперова» споживча інфляція очікується на рівні 10-12%, хоча ціни на деякі продукти, товари та послуги за рік зросли більш ніж на третину.

Найгірші справи у промислових виробників – закупівельні ціни на сировину та енергоносії призвели до зростання собівартості, через що деякі підприємства харчової промисловості вже анонсували скорочення виробництва. У зоні ризику перебувають також компанії хімічної промисловості, тепличне господарство, ГМК, а у разі прийняття «екологічних» законопроєктів – більшість компаній реального сектора.

2022 рік може виявитися провальним для економіки навіть з урахуванням «великих будівництв» і високих цін на сировину на зовнішніх ринках. Якщо не брати до уваги маніпуляції зі статистикою, то успішним 2022 рік для економіки України можна буде назвати у разі зростання ВВП у межах 1-2% та інфляції на рівні 15%. Найімовірнішим мені видається спад у межах 3-5% через «нові правила» світової економіки, скорочення надходжень від транзиту енергоносіїв і значний обсяг імпорту.

У грудні 2021 року прийнято «закон про локалізацію в держзакупівлях» (№ 1977-ІХ). Враховуючи низьку норму локалізації та виключення з вимог продукції ЄС та США, можна припустити, що документ надаватиме дуже слабку підтримку реальному сектору та платіжному балансу і що він спрямований лише проти окремих країн (торгових партнерів).