Exclusive Старт сезону закачування газу у ПСГ: вплив на вартість та реакція ринку

Обсяг імпорту, необхідний для України на тлі ЄС є незначним, але передумов для суттєвого зниження вартості газу немає

Після ракетних обстрілів газодобувної інфраструктури на початку 2025-го власний видобуток газу в Україні суттєво впав, що створило загрозу на завершенні опалювального сезону і викликало необхідність в екстреному імпорті. Зараз Україна вже розпочала заповнення своїх ПСГ газом на наступний сезон, але стикається у цьому процесі з певними труднощами.

Набираємо темпи закачки

Україна почала імпортувати газ ще наприкінці зими. Тоді, після масованих російських ударів, терміново транспортовано 800 млн куб. м для балансування системи та на випадок форс-мажору. Його, на щастя, не сталося і цей ресурс використовуватиметься під час наступного ОЗП як і ще 700 млн куб. м, які вже придбано. Крім цього НАК отримав фінансування в розмірі €410 млн для закупівлі ще майже 1 млрд куб. м і наразі ведеться активна робота з міжнародними фінансовими інституціями та урядом Норвегії у залученні додаткових коштів.

Станом на зараз ми спостерігаємо позитивну тенденцію щодо відновлення пошкоджених об’єктів та стабілізації виробництва, крім того маємо хороші темпи нового буріння. Приміром, за чотири місяці лише «Укргазвидобування» ввело в експлуатацію 24 нові свердловини. Фахівці компанії також встановили черговий рекорд із проходки, пробуривши на 38% більше, ніж за аналогічний період 2024-го. Слід також сказати, що «Укрнафта» з 1 квітня по 31 жовтня виконуватиме спеціальні обов’язки з постачання газу за визначеними Урядом цінами. Це прискорить заповненість газосховищ та зменшить імпорт.

З початку 2025-го, за даними ОГТСУ, з Європи до України протранспортовано 1,9 млрд куб. м газу, вийшло з ГТС – 0.3 млрд куб. м. Основні маршрути поставок: Угорщина, Польща, Словаччина, Молдова і Румунія. Наразі наша держава має понад 60 млн куб. м гарантованих потужностей щодоби по яких можемо імпортувати ресурс. Крім того, з 1 червня відкрився Трансбалканський маршрут – з грецького LNG-терміналу до України. І хоча транспортний тариф становить €7,8/MWh, що є на 20% менше від звичайного, він все ще залишається високим, якщо порівнювати з польським, угорським та іншими напрямками. Справа в тому, що маршрут проходить через кілька країн, які стягують окрему плату, що робить його менш конкурентоспроможним.

Обсяги фізичного імпорту в Україну з середини квітня становили 15-20 млн куб. м на добу. У травні нам вдалося спрямувати в підземку більше 1 млрд куб. м газу – це власний видобуток плюс імпорт. Однак влітку треба більше, щоб впевненіше почуватися зимою.

Зважаючи на те, що компанії все ще відновлюють об’єкти і стабілізують виробництво, імпорт має становити 700-900 млн куб. м ресурсу щомісяця. Такий темп закачки разом із українським ресурсом дозволить накопичити до початку опалювального сезону 13,5-14 млрд куб. м природного газу.

Українські ціни на газ для промисловості ростуть

У травні український ринок продемонстрував різке зростання вартості газу, що чітко контрастує зі стабільною динамікою квітня. Якщо впродовж другого місяця весни ф’ючерсні ціни на травневий ресурс зростали дуже помірно – з 15,5 до 15,9 тис. грн за 1 000 куб. м без ПДВ, тобто менш як на 3%, то вже у травні котирування на червень підскочили майже на 30% – до понад 20 000 грн.

Такий ціновий стрибок можна пояснити кількома факторами. В першу чергу, трейдери та промислові споживачі активізували закупівлі, щоб запастися ресурсом. Це створило ланцюгову реакцію на ринку. Крім того, ринок очікує суттєвого дефіциту на тлі зростаючого попиту, а також збільшення споживання через сезонні особливості. Також на внутрішні ціни вплинула поведінка європейських хабів: у травні котирування на TTF зростали, і це відповідно тиснуло на українські індикативи через імпортний паритет.

Загалом передумов для суттєвого зниження вартості газу в Україні немає. Але в яку сторону ціна буде коливатися залежить від трьох основних складових:

1. Ситуація на газовому ринку ЄС. Збільшення вартості в Європі створюватиме ціновий тиск на український ринок, оскільки імпорт газу є економічно невигідним без знижок чи субсидіювання. Якщо тенденція зростання на хабах збережеться, то внутрішні ціни змушені будуть «підтягуватися».
2. Попит і споживання. Обсяги доступного газу для промисловості є обмеженими: держава зберігає соціальний пріоритет для накопиченням ресурсу насамперед для регульованого сектору, а газ, який традиційно спрямовувався для комерційного сектору, зменшився. Це означає, що навіть при стабільному попиті баланс буде схильний до дефіциту, що стимулюватиме зростання.
3. Безпекова ситуація. Ескалація війни чи повторні атаки на газову інфраструктуру можуть миттєво викликати цінову реакцію через можливий дефіцит чи реальні втрати потужностей. Такі інциденти вже мали місце у першому кварталі 2025-го і залишаються актуальними й на літо.

Як показує практика, ринок закладає у ціну не лише фундаментальні чинники попиту й пропозиції, а й ризики, пов’язані з безпековою ситуацію, пошкодженням інфраструктури та невизначеністю. Очевидно, що газ залишатиметься стратегічним і цінним ресурсом, а промисловість й надалі буде залежною від якості планування, прозорих механізмів ціноутворення та стабільного внутрішнього видобутку.

Надходження LNG до Європи бʼють рекорди

Цьогоріч зростання світового попиту на газ трохи сповільниться на тлі напружених ринкових умов та підвищеної економічної невизначеності. Водночас Міжнародне енергетичне агентство прогнозує, що глобальні поставки LNG збільшаться на 5% або 27 млрд куб. м завдяки запуску декількох масштабних проєктів. І головними кандидатами на цей ресурс будуть Європа і Азія. Аналітики кажуть, що імпорт скрапленого природного газу саме до ЄС зросте на понад 30 млрд куб. м, досягнувши рівнів, близьких до історичного максимуму.

Як показує літній прогноз ENTSOG, Європі для підготовки до зими потрібно закачати у сховища 57 млрд куб. м газу, щоб досягти цільового показника 90%. Розуміючи всі ризики, ЄС почав працювати на випередження і знижує обов’язковий рівень завантаженості до 83% із гнучким дедлайном закачки у період з 1 жовтня до 1 грудня. Також передбачається відхилення на 4% у разі несприятливих ринкових умов, таких як перебої з постачанням та високі ціни.

Якщо подивитися маршрути імпорту газу до Євросоюзу, то картина виглядає так: LNG забезпечує 45,8%, Північне море – 29,7%, Північна Африка – 10,9%, «Турецький потік» – 5,5%, Велика Британія – 3,7%, Каспійський напрям – 3,7%, Туреччина – 0,6%. Очікується, що Норвегія зберігатиме близький до рекордного рівень експорту, а попит на LNG залишатиметься ключовим, поставки якого цьогоріч вже б’ють рекорди. За даними Kpler, у січні-квітні регіон придбав 26,5 млн т американського LNG або 77% від загального імпорту США. І це ще не межа. GIE констатує, що у травні середньодобове відвантаження ресурсу з європейських терміналів зросло до 442 млн куб. м на добу. Якщо порівняти з квітнем, збільшення невелике – лише 5%, а от якщо із травнем минулого року – то всі 50%.

Обсяг імпорту, необхідний для України на тлі ЄС є зовсім незначним. За різними оцінками і сценаріями, нам для успішного проходження ОЗП потрібно від 4 до 6 млрд куб. м, частину ресурсу ми вже законтрактували і закачуємо в підземні сховища. Решту доведеться купувати на ринку, конкуруючи з іншими державами, зокрема нашими сусідами. Вони, зважаючи на відсутність транзиту російського газу, активно шукатимуть вигідний ресурс для покриття власних потреб.

Чи є причини для занепокоєння?

Хоча газосховища ЄС вже перетнули 50-відсоткову позначку заповненності, вони все ще залишаються менш заповненими за минулорічні показники.

Станом на 9 червня, згідно з даними GIE, в ПСГ Євросоюзу було 51,8% газу, а за аналогічний період 2024-го – 71,9%, у 2023-му – 71,3%. Рекордних поставок LNG поки що недостатньо, щоб швидко наповнити газосховища. А на тлі планових зупинок чи можливих перебоїв посилюється занепокоєння щодо майбутніх літніх надходжень.

Які тенденції можуть спостерігатися:

1. Боротьба за ресурс. Якщо в другій половині літа в Азії буде аномально спекотно, світові ціни підскочать і європейським країнам доведеться платити премію за залучення вантажів.
2. Зниження вартості. Існують ризики, що на тлі торговельної війни споживання LNG зменшиться, що призведе до падіння ціни.
3. Зелена генерація та ремонти. Скорочення виробництва електроенергії з ВДЕ підвищує попит на газ. Приміром, у Німеччині за перші чотири місяці чисті джерела виробили найменшу кількість електроенергії за понад 10 років. Щоб компенсувати падіння, задіяли викопне паливо – його частка зросла до найвищого рівня з 2018-го.
4. Форс-мажорні ситуації. Блекаут в Іспанії наприкінці квітня показав, що жодна країна не є на 100% застрахованою. Якщо виникають неполадки, особливо вночі, коли сонячна генерація неспроможна покривати попит, без газу не обійтися.