Приватизація – не панацея

Ми часто чуємо від представників влади, що в Україні занадто багато державних підприємств і що їх приватизація дасть суттєвий поштовх для припливу інвестицій і економічного зростання. Чи так це насправді?

Дивитися необхідно не на кількість держпідприємств, яких дійсно більше 3 тис., а на їхній внесок в українську економіку. Причому не лише загалом, а й за галузями.

За інформацією Мінекономрозвитку, частка держсектору в українській економіці становить лише 13%. При цьому держсектор сконцентрований в енергетичному («Нафтогаз», «Енергоатом», «Центренерго» та ін.) і транспортному секторах (насамперед «Укрзалізниця»). Їхній внесок в українську економіку оцінюється в 40,5% і 29,3% відповідно.

Держпідприємства, що працюють у цих галузях, є природними монополіями. І тут важлива не форма власності, а прозора й ефективна діяльність національних регуляторів, що регулюють діяльність природних монополій, – таких як Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) і Антимонопольний комітет.

За слабких («приватизованих») національних регуляторів не має значення, в якій формі власності перебувають монополісти – державній чи приватній. Тож приватизація підприємств енергетики і транспортної галузі, де функціонують природні монополії, без належної роботи національних регуляторів не дасть жодного відчутного ефекту.

Або по-іншому: ефективна і прозора робота національних регуляторів дасть змогу збільшити ефективність функціонування природних монополій навіть без приватизації.

Що стосується промисловості, то частка держсектору в ній і без того мінімальна:

  • у добувній промисловості – 6,5%;
  • а переробної ще менше – 4,7%.

У ці галузі з приватною формою власності не йдуть інвестиції, а переробна промисловість скорочується вже п’ятий місяць поспіль, починаючи з травня 2019 року. І в цьому винна не форма власності, а слабкий захист прав власності та відсутність проактивної промислової політики в державних органів.

Механічна приватизація мізерної частки держсектору, що залишилася, у добувній і особливо в переробній промисловості не дасть ні припливу інвестицій, ні розширення експортних ринків збуту.

Отже, приватизація – не панацея.

Оригінальну версію тексту читайте тут

Колонка публікується з дозволу автора

  • Індустрія

«Метал без маржі»: внутрішній ринок стикається з тиском імпорту і падінням попиту

На українському ринку металоторгівлі відбувається суттєве охолодження попиту. Це було прогнозовано, оскільки після різкого відновлення…

Середа 25 Червня, 2025
  • Екологія

Зелена сталь чи Блекаут?

Революція зеленої сталі в ЄС почалася. Доменні печі замінюються електродуговими печами (EAF), вугілля поступається місцем…

Вівторок 24 Червня, 2025
  • Індустрія

Український ринок торгівлі металом перестав зростати

Ситуація на українському ринку торгівлі металом погіршується. Причина не лише в слабкому рівні ділової активності…

Вівторок 17 Червня, 2025
  • Інфраструктура

Старт сезону закачування газу у ПСГ: вплив на вартість та реакція ринку

Після ракетних обстрілів газодобувної інфраструктури на початку 2025-го власний видобуток газу в Україні суттєво впав,…

Понеділок 16 Червня, 2025
  • Держава

Яких змін у системі валютних розрахунків потребує український бізнес

На четвертому році війни можливо настав час послабити наявні обмеження, які у 2022-2023 рр. забезпечили…

П'ятница 13 Червня, 2025
  • Екологія

Україна готує звернення до Євросоюзу про відтермінування CBAM

На початку повномасштабної війни в умовах вимушеного дефіциту багатьох видів продукції масовий притік імпорту сильно…

Середа 21 Травня, 2025