Приватизація – не панацея

Ми часто чуємо від представників влади, що в Україні занадто багато державних підприємств і що їх приватизація дасть суттєвий поштовх для припливу інвестицій і економічного зростання. Чи так це насправді?

Дивитися необхідно не на кількість держпідприємств, яких дійсно більше 3 тис., а на їхній внесок в українську економіку. Причому не лише загалом, а й за галузями.

За інформацією Мінекономрозвитку, частка держсектору в українській економіці становить лише 13%. При цьому держсектор сконцентрований в енергетичному («Нафтогаз», «Енергоатом», «Центренерго» та ін.) і транспортному секторах (насамперед «Укрзалізниця»). Їхній внесок в українську економіку оцінюється в 40,5% і 29,3% відповідно.

Держпідприємства, що працюють у цих галузях, є природними монополіями. І тут важлива не форма власності, а прозора й ефективна діяльність національних регуляторів, що регулюють діяльність природних монополій, – таких як Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) і Антимонопольний комітет.

За слабких («приватизованих») національних регуляторів не має значення, в якій формі власності перебувають монополісти – державній чи приватній. Тож приватизація підприємств енергетики і транспортної галузі, де функціонують природні монополії, без належної роботи національних регуляторів не дасть жодного відчутного ефекту.

Або по-іншому: ефективна і прозора робота національних регуляторів дасть змогу збільшити ефективність функціонування природних монополій навіть без приватизації.

Що стосується промисловості, то частка держсектору в ній і без того мінімальна:

  • у добувній промисловості – 6,5%;
  • а переробної ще менше – 4,7%.

У ці галузі з приватною формою власності не йдуть інвестиції, а переробна промисловість скорочується вже п’ятий місяць поспіль, починаючи з травня 2019 року. І в цьому винна не форма власності, а слабкий захист прав власності та відсутність проактивної промислової політики в державних органів.

Механічна приватизація мізерної частки держсектору, що залишилася, у добувній і особливо в переробній промисловості не дасть ні припливу інвестицій, ні розширення експортних ринків збуту.

Отже, приватизація – не панацея.

Оригінальну версію тексту читайте тут

Колонка публікується з дозволу автора

  • Екологія

Україна готує звернення до Євросоюзу про відтермінування CBAM

На початку повномасштабної війни в умовах вимушеного дефіциту багатьох видів продукції масовий притік імпорту сильно…

Середа 21 Травня, 2025
  • Інфраструктура

Індексація тарифів «Укрзалізниці» на 37% зробить ГМК неконкурентоспроможним

«Укрзалізниця» не полишає спроб підвищити тарифи на вантажоперевезення на 37%. Таке рішення неминуче призведе до…

Вівторок 20 Травня, 2025
  • Інфраструктура

Намагання «Укрзалізниці» підняти тарифи – це диверсія проти української економіки

«Укрзалізниця» ще минулого року планувала підвищити свої тарифи, але тоді вона отримала шквал негативних реакцій…

Вівторок 13 Травня, 2025
  • Індустрія

Індексація тарифів УЗ збільшить логістичні витрати добувної галузі на понад 10 млрд грн на рік

Починаючи з 2021 року, відбулося значне зростання тарифів на перевезення вантажів добувної промисловості. Наприклад, тарифи…

Четвер 8 Травня, 2025
  • Інфраструктура

Від чого залежить рівень ставок фрахту в морських портах України

Рівень ставок фрахту залежить від багатьох факторів, які можна розділити на ринкові (економічні), військово-політичні та…

Середа 7 Травня, 2025
  • Індустрія

Сім викликів української металургії в 2025 році та погляд у майбутнє

Ознайомитись з дослідженням «Opportunities for rebuilding for iron&steel industry of Ukraine» підготовленим для OECD Steel…

Понеділок 5 Травня, 2025