Приватизація – не панацея

Ми часто чуємо від представників влади, що в Україні занадто багато державних підприємств і що їх приватизація дасть суттєвий поштовх для припливу інвестицій і економічного зростання. Чи так це насправді?

Дивитися необхідно не на кількість держпідприємств, яких дійсно більше 3 тис., а на їхній внесок в українську економіку. Причому не лише загалом, а й за галузями.

За інформацією Мінекономрозвитку, частка держсектору в українській економіці становить лише 13%. При цьому держсектор сконцентрований в енергетичному («Нафтогаз», «Енергоатом», «Центренерго» та ін.) і транспортному секторах (насамперед «Укрзалізниця»). Їхній внесок в українську економіку оцінюється в 40,5% і 29,3% відповідно.

Держпідприємства, що працюють у цих галузях, є природними монополіями. І тут важлива не форма власності, а прозора й ефективна діяльність національних регуляторів, що регулюють діяльність природних монополій, – таких як Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) і Антимонопольний комітет.

За слабких («приватизованих») національних регуляторів не має значення, в якій формі власності перебувають монополісти – державній чи приватній. Тож приватизація підприємств енергетики і транспортної галузі, де функціонують природні монополії, без належної роботи національних регуляторів не дасть жодного відчутного ефекту.

Або по-іншому: ефективна і прозора робота національних регуляторів дасть змогу збільшити ефективність функціонування природних монополій навіть без приватизації.

Що стосується промисловості, то частка держсектору в ній і без того мінімальна:

  • у добувній промисловості – 6,5%;
  • а переробної ще менше – 4,7%.

У ці галузі з приватною формою власності не йдуть інвестиції, а переробна промисловість скорочується вже п’ятий місяць поспіль, починаючи з травня 2019 року. І в цьому винна не форма власності, а слабкий захист прав власності та відсутність проактивної промислової політики в державних органів.

Механічна приватизація мізерної частки держсектору, що залишилася, у добувній і особливо в переробній промисловості не дасть ні припливу інвестицій, ні розширення експортних ринків збуту.

Отже, приватизація – не панацея.

Оригінальну версію тексту читайте тут

Колонка публікується з дозволу автора

  • Індустрія

Індексація тарифів УЗ збільшить логістичні витрати добувної галузі на понад 10 млрд грн на рік

Починаючи з 2021 року, відбулося значне зростання тарифів на перевезення вантажів добувної промисловості. Наприклад, тарифи…

Четвер 8 Травня, 2025
  • Інфраструктура

Від чого залежить рівень ставок фрахту в морських портах України

Рівень ставок фрахту залежить від багатьох факторів, які можна розділити на ринкові (економічні), військово-політичні та…

Середа 7 Травня, 2025
  • Індустрія

Сім викликів української металургії в 2025 році та погляд у майбутнє

Ознайомитись з дослідженням «Opportunities for rebuilding for iron&steel industry of Ukraine» підготовленим для OECD Steel…

Понеділок 5 Травня, 2025
  • Інфраструктура

Морське страхування ризиків: що потрібно знати вантажовласникам

У 2022 році українські порти опинились під блокадою. Сотні укладених контрактів зупинились – частина була…

Середа 30 Квітня, 2025
  • Глобальний ринок

Кінець вільної торгівлі металобрухтом у світі?

Повний текст дослідження GMK Center «Обмеження на експорт брухту у світі 2025» можна переглянути за…

Вівторок 29 Квітня, 2025
  • Глобальний ринок

Вплив глобальної тарифної війни на Україну залежить від реакції світу

Глобальна тарифна війна, яку започаткував американський президент Дональд Трамп, знаходиться  у самому розпалі. Рівень невизначеності…

Неділя 27 Квітня, 2025