shutterstock
Ми часто чуємо від представників влади, що в Україні занадто багато державних підприємств і що їх приватизація дасть суттєвий поштовх для припливу інвестицій і економічного зростання. Чи так це насправді?
Дивитися необхідно не на кількість держпідприємств, яких дійсно більше 3 тис., а на їхній внесок в українську економіку. Причому не лише загалом, а й за галузями.
За інформацією Мінекономрозвитку, частка держсектору в українській економіці становить лише 13%. При цьому держсектор сконцентрований в енергетичному («Нафтогаз», «Енергоатом», «Центренерго» та ін.) і транспортному секторах (насамперед «Укрзалізниця»). Їхній внесок в українську економіку оцінюється в 40,5% і 29,3% відповідно.
Держпідприємства, що працюють у цих галузях, є природними монополіями. І тут важлива не форма власності, а прозора й ефективна діяльність національних регуляторів, що регулюють діяльність природних монополій, – таких як Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКУ) і Антимонопольний комітет.
За слабких («приватизованих») національних регуляторів не має значення, в якій формі власності перебувають монополісти – державній чи приватній. Тож приватизація підприємств енергетики і транспортної галузі, де функціонують природні монополії, без належної роботи національних регуляторів не дасть жодного відчутного ефекту.
Або по-іншому: ефективна і прозора робота національних регуляторів дасть змогу збільшити ефективність функціонування природних монополій навіть без приватизації.
Що стосується промисловості, то частка держсектору в ній і без того мінімальна:
У ці галузі з приватною формою власності не йдуть інвестиції, а переробна промисловість скорочується вже п’ятий місяць поспіль, починаючи з травня 2019 року. І в цьому винна не форма власності, а слабкий захист прав власності та відсутність проактивної промислової політики в державних органів.
Механічна приватизація мізерної частки держсектору, що залишилася, у добувній і особливо в переробній промисловості не дасть ні припливу інвестицій, ні розширення експортних ринків збуту.
Отже, приватизація – не панацея.
Оригінальну версію тексту читайте тут
Колонка публікується з дозволу автора
Страхування воєнних вантажних ризиків є найважливішою передумовою успішності морського експорту та імпорту через порти Великої…
Головним активом українських металургійних заводів є їхні робітники. Люди, без яких доменні печі, прокатні стани…
Влітку минулого року українська промислова компанія «Інтерпайп» вперше у своїй історії почала оперувати судном, яке…
Наслідком серії потужних ракетних обстрілів по українській газовій інфраструктурі стало різке зменшення власного видобутку. На…
«Укрзалізниця» пропонує підвищення вантажних тарифів як «чарівну пігулку», яка вирішить проблему з її збитковістю. Але…
Група «Метінвест» розробила плани щодо будівництва нового заводу в Італії ще до війни. Станом на…