П’ять кроків для відновлення промислового розвитку України

Оптимістичні прогнози щодо зростання української економіки не справджуються. Поточні темпи – зростання ВВП на 3,3% за підсумками 2019 року – занизькі. У промисловості, тим часом, триває рецесія – у січні 2020 року обсяги виробництва скоротилися на 5,1%, а відносно грудня 2019-го – на 8,4%. Особливо гнітюче враження справляє стан справ у галузях, що продукують товари із високою доданою вартістю. Флагман українського авіабудування, ДП «Антонов», з 2016 року не випускає серійних літаків. Автопром завантажено на 2% від наявних можливостей. У легкій промисловості за останній рік втрачено 6 тис. робочих місць.

На тлі сировинної структури нашого експорту (понад 66%) зростає негативне сальдо зовнішньої торгівлі – мінус $10,7 млрд за минулий рік.

Сьогодні промислове виробництво в Україні не є джерелом зростання економіки – попри його високий потенціал та світовий тренд на впровадження механізмів протекціонізму національних виробників.

Представники промислових секторів занепокоєні тим, що у фокусі уваги уряду немає інноваційно орієнтованої індустріальної політики. Відсутня й вертикаль державного управління сферою – немає ні профільного органу влади, ні посадових осіб на рівні міністрів і заступників, відповідальних за розвиток промисловості.

Тому УСПП, Антикризова рада громадських організацій, що об’єднує десятки бізнес-асоціацій, роботодавців та великі компанії, оприлюднили свої пропозиції щодо промислового розвитку в Україні: «Пріоритетні заходи – 2020: промисловий пакет». Їх надіслано уряду, парламенту та президенту.

Основні кроки:

1. Доопрацювати та затвердити Стратегію розвитку промислового комплексу та план дій з її виконання. Стратегія сформулює позицію уряду щодо промислової політики, зокрема щодо впровадження інновацій та принципів «Індустрії 4.0» для осучаснення промислового виробництва. Цей документ уже три роки «блукає» коридорами влади – попри постійні нагадування і вимоги реального сектору економіки.
2. Утворити міністерство з промисловості та інновацій із запровадженням нової посади віце-прем’єр-міністра для координування та реалізації узгодженої промислової політики профільними органами влади. Це не «політичне питання», як вважає міністр економіки Тимофій Милованов. Міністерство чи агенція – назва не має значення. Потрібні конкретні системні дії, спрямовані на зупинення деіндустріалізації, формування умов для розвитку високотехнологічних виробництв та створення нових робочих місць в Україні.
3. Впровадити державну цільову програму науково-технічного розвитку України, галузеві програми для авіапрому, автопрому, ракето-космічного будування.
4. Розробити та ухвалити законопроекти «Про розвиток промисловості» та «Про інноваційну діяльність» (нова редакція).
5. Внести зміни до закону «Про національний банк України», зокрема додати положення, яке зобов’язувало б НБУ, крім інфляції, таргетувати і ринок робочої сили.

На ролі Нацбанку у зміцненні економіки зупинюся детальніше. Однією із найбільших проблем для українського бізнесу і промисловості залишається «фінансовий голод». Облікова ставка НБУ – 11% –досі зависока, а комерційні зашкалюють за 16% і вище. За таких умов підприємець не в змозі взяти кредит на розвиток і модернізацію, та й на поточну діяльність теж. І винні в цьому, передусім, уряд і Національний банк. Стимулювання попиту банків на ОВДП та депозитні сертифікати переорієнтовувало наявний ресурсний потенціал банківської системи на фінансування державних боргів – замість відновлення кредитування суб‘єктів економіки.

Заробляння на високих відсотках ОВДП справді непогано збільшило дохідність банків – за 11 місяців 2019 року банківський сектор показав рекордний прибуток на рівні 59 млрд грн, що втричі більше, ніж у 2018-му. Однак кредитування реального сектору за той самий період зменшилося на 66,5 млрд грн.

Уряд акцентує увагу на програмі «Доступні кредити 5-7-9%» для малого бізнесу, яка стартувала в лютому цього року, але ця програма доволі обмежена – передбачено лише 2 млрд грн, чого очевидно не вистачить для потреб і малого та середнього бізнесу, і великої промисловості. Водночас, за даними самого НБУ, у банках коштів більш ніж достатньо. Ліквідність банківської системи – понад 230 млрд грн. Отже, проблема не у нестачі коштів, а у відсутності державної політики та скоординованих дій Кабміну та НБУ.

Що пропонується

Подальше зниження вартості кредитування засобами монетарної політики шляхом зниження ключової ставки НБУ з прив’язкою до очікуваного рівня інфляції (попри поступове зниження протягом останнього часу облікова ставка НБУ (11%) більше ніж у двічі перевищує темпи інфляції 2019 року – 4,1%) та застосування механізмів довгострокового рефінансування банків для спрямування кредитування у реальний сектор економіки, створення умов для МСБ з доступу до стартового капіталу.

Державним банкам слід здійснювати довгострокове кредитування держзамовників в національній валюті під проекти локалізації виробництва складної техніки в Україні тощо. На загал – потрібні спільні зусилля влади, бізнесу та експертів з формування в Україні якісних умов для бізнесу, відновлення промислового зростання та залучення портфельних інвестицій з-за кордону.

На цьому напрямі вже є певні досягнення. Зокрема, УСПП та парламентський комітет з економічного розвитку запланували спільне засідання на базі ДП «Антонов» для обговорення проблем вітчизняного авіапрому і пошуку рішень для виходу з кризи. До цих процесів, сподіваємося, долучаться й урядовці.

Нарешті створено майданчик для комунікації ділових асоціацій та роботодавців з Кабміном – Координаційний центр з питань промисловості під керівництвом прем’єр-міністра України (за участю представників профільних міністерств, Нацбанку, парламентських комітетів, податківців, митників, а також УСПП і низки великих промислових асоціацій та підприємств).

Днями УСПП та інші ділові об’єднання підписали з МЗС України меморандум про сприяння експортерам. Йдеться про оновлення складу Ради експортерів та інвесторів при МЗС України, спільні заходи щодо просування економічних інтересів України за кордоном, надання практичної допомоги українським організаціям і підприємствам під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Також ми надіслали главі держави запрошення організувати особисту зустріч президента з представниками національного бізнесу, його громадських структур та зробити такі зустрічі регулярними.

Процес запущено і ми щиро сподіваємося, що вистачить політичної волі та розуміння в уряді та парламенті для зупинення процесів деіндустріалізації, натомість – для розвитку високотехнологічних галузей, створення в Україні нових робочих місць з конкурентними зарплатами.