Індустріалізація космосу: шанс для українського бізнесу

Колонка написана у співавторстві з Олександром Левенком, директором українського офісу НДІ Індустріалізації космічного простору

Україна має багато досягнень в мирному освоєнні космосу. З березня 1962 року із шести космодромів світу стартували 163 ракети-носія українського виробництва, вивівши на орбіти понад 1100 супутників на замовлення 25 країн світу. Вироблено понад 392 космічних апаратів. Також українські науково-дослідні інститути, конструкторські бюро та підприємства брали участь у Місячній програмі СРСР.

Утім, успіхи ці належать до епохи old, або heritage space, коли все створювалося державними структурами й державним коштом. Сьогодні людство входить в епоху newspace, коли приватні гравці захоплюють значні частки ринків виробництва, засобів доступу та присутності в космосі, беруть участь у пріоритизації напрямів освоєння космічного простору.

На перший план виходять такі технології:

• дистанційне зондування Землі (ДЗЗ), дані якого використовуються для управління біоресурсами, в секторі оборони та безпеки, в розвідці й добуванні корисних копалин;
• космічний зв’язок (у тому числі в стандарті 5G) і просторове позиціонування;
• космічна добувна (гірничорудна) промисловість;
• орбітальна обробка матеріалів (наприклад, у невагомості й вакуумі поза космічним апаратом методом безконтейнерної металургії можна виробляти понад 400 унікальних сплавів).

Ці технології можуть органічно влитися в структуру великих українських і міжнародних агропромислових, інформаційно-комунікаційних, транспортних, гірничодобувних і металургійних компаній. Профільні центральні органи державної влади та галузеві об’єднання мають враховувати це під час формування стратегії та програм проривного розвитку не лише космічної галузі, а й інших секторів, що слугують драйверами зростання сучасної української економіки (АПК, ІКТ, гірничо-металургійного комплексу).

Участь української космічної галузі в освоєнні навколоземних орбіт – це крок до створення українського сегменту «Місячного селища», зокрема автоматичної промислової лабораторії на Місяці. Перспективним також є напрям добування корисних копалин на астероїдах і планетах Сонячної системи у співпраці зі світовими лідерами індустрії.

Водночас використання космосу в парадигмі Індустрії 4.0 має бути «екологічним», що передбачає забезпечення керованого повернення на Землю з космічного простору всього, що виведено в космос: космічних апаратів, ступенів ракет-носіїв, розгінних блоків, аерокосмічних систем. Космос не має техногенно засмічуватися. Перехід усіх космічних розробок на багаторазовість ракетно-космічних виробів актуальний і в зв’язку з необхідністю зниження витрат.

З огляду на потенціал аерокосмічної галузі та завдяки накопиченим науково-технічних досягненням Україна в епоху newspace може стати важливим постачальником рішень смарт-використання космічного простору в парадигмі Індустрії 4.0, зокрема відігравати суттєву роль у контролі космічного простору, а також в розробці та виробництві багаторазових аерокосмічних систем керованих космічних апаратів, ракет-носіїв, здатних повертатися на Землю. Одним з таких транспортних рішень для обслуговування нової космічної індустрії можуть стати здатні повертатися багаторазові орбітери, що маневрують на орбітах.

Основоположні документи розвитку космічної галузі України, які зараз розробляються або оновлюються, зокрема п’ятирічна цільова науково-технічна програма, мають відповідати трендам new industrial space. Отже, вони мають бути спрямовані не на створення якогось вузла й не на конкретних виконавців, а на впровадження результатів наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок, у тому числі за попередніми державними програмами.

Можливі напрями:

• створення розподіленого орбітального угрупування (космічної нейронної мережі) з елементами інтелекту на основі супутників-«нейронів» довготривалого обслуговування й багаторазового використання різного призначення (ДЗЗ, зв’язок, інтернет, позиціонування в просторі, відпрацювання нових технологій) з лазерним оптичним зв’язком та управлінням через космічний диспетчерський пункт;
• створення ракетно-космічного комплексу орбітального виробництва (наприклад, напівпровідників, людських органів для імплантації, графену, отримання гелію-3, вирощування кристалів тощо), що можливе в тому числі в тісній співпраці з українськими лідерами металургійної, фармакологічної та хімічної промисловості;
• створення транспортної системи обслуговування орбітальних угруповань на основі багаторазових орбітерів різного типу й довготривалого використання, що включає багаторазовий ракетно-космічний комплекс для запуску орбітальних об’єктів, можливо, за принципом «повітряний старт»;
• розвиток наземного комплексу забезпечення індустріалізації космічного простору (включно з послугами управління життєвими циклами космічних апаратів і глибокої обробки отримуваних з космосу даних).

Космічна програма України має бути максимально синхронізованою з програмами її основних партнерів в аерокосмічній галузі, фокусуватися на «вибуховому» вирішенні як завдань освоєння космосу, так і цілком земних проблем.

Оскільки через прогнозовану економічну рецесію в світі в 2020-2021 рр. про пряме виділення значущих державних бюджетів на космічні програми не йдеться, українським гравцям космічної галузі варто відпрацювати дієві механізми отримання коштів за різноманітними галузевими програмами, а також у рамках державно-приватного й міжнародного партнерства.

Для цього Україні слід створити інституційні передумови, зокрема:

1. Підтримати створення науково-технічних та індустріальних парків за участю авіакосмічних підприємств, КБ і НДІ, а також участь українських структур в аналогічних іноземних науково-технічних та індустріальних парках;
2. Розширити мережу зарубіжних представництв авіакосмічній галузі;
3. Підкріпити закон України про космічну діяльність зі змінами й доповненнями, нещодавно внесеними до нього законом №143-IX від 02.10.2019, який зрівняв можливості приватних і державних гравців космічної галузі, законодавством про дистанційне зондування Землі з використанням аерокосмічної техніки, про космічну навігацію, а також низкою підзаконних нормативних актів у сфері стандартизації та сертифікації результатів космічної діяльності в Україні;
4. Підписати міжнародні угоди про співпрацю України з Європейським космічним агентством та окремими країнами, які, зокрема, мають або будують свої космодроми (США, Індія, Китай, Казахстан, Швеція, Канада, Велика Британія, Португалія та ін.), для забезпечення доступу в космос ракет-носіїв і космічних об’єктів українського виробництва;
5. Сприяти реорганізації державних підприємств космічної галузі в Україні з метою підвищення їхньої ефективності.

Пандемія коронавірусу, що стала «чорним лебедем» для людства, підкреслила необхідність створення наших «баз» за межами Землі, які будуть своєрідною страховкою для збереження досягнень земної цивілізації та людського генофонду.