Енергокриза перетвориться на фінансову та споживчу

Енергокриза, в яку занурилася Україна разом з економіками країн Євросоюзу, має два негативні наслідки. Перший – страх, що ми не пройдемо опалювальний сезон без допомоги інших держав. Україна вже звернулася за такою допомогою: ми імпортуємо електроенергію з Білорусі. Блекаут нам поки що не загрожує. Другий наслідок – неминучий і болісний – економічний спад.

Справа в тому, що природний газ коштує у вісім разів більше, ніж торік. Ціни на електроенергію за три останні місяці зросли більш ніж удвічі. І ми можемо впевнено прогнозувати, що історичне подорожчання енергоресурсів завдасть втрат усім галузям економіки. Удар відчують усі – від великих підприємств до малого та середнього бізнесу.

Слабкі точки

Що посилює ситуацію? Металургійна, хімічна та гірничодобувна галузі – це експортери, які забезпечують основний приплив валюти до країни. Зазвичай, це енергоємні виробництва, в собівартості яких частка енергоресурсів варіюється від 25 до 80%. Така енергозалежність означає низьку енергоефективність. Від неї страждає більшість наших великих виробництв. Отже, вони є вразливими й зазнають збитків – скоротять виробництво чи зупиняться.

Наприклад, газ є сировиною для азотних добрив. Через особливості технології, цей ресурс займає у структурі собівартості від 50 до 90%. Тому першими удар енергокризи не витримали саме хіміки. Одеський припортовий завод зупинився, як і аналогічні підприємства в Європі.

У металургів та гірників у структурі собівартості витрати на електроенергію становлять від 35 до 60%. Особливо чутливою є феросплавна галузь. Нікопольський завод феросплавів зупинив кілька печей, скоротивши виробництво готової продукції одразу, щойно на цінах в Україні позначився ціновий бум на енергетичних біржах ЄС.

Що буде далі?

Зростання цін на газ та електроенергію не припиняється – опалювальний сезон набирає обертів. Факторів, які знизили б градус цінового напруження, не видно. До яких наслідків готуватися?

Виробництво та експорт продукції в Україні знизяться, країна зменшить валютний виторг. що Зростання цін на газ й електроенергію виробник закладе у вартість своєї кінцевої продукції. У результаті ми зіткнемося з високою інфляцією: подорожчає все. На підвищення цін покупець відповість зниженням попиту. Це спричинить зменшення товарообігу всередині України, перетворивши енергокризу на фінансову та споживчу.

Болюча залежність

Чому нас так лихоманить від високих цін на газ? Україна – імпортозалежна країна. Обсяг видобутку газу державними компаніями останніми роками лише знижується. Комерційний видобуток зростає, але його поки що не вистачає, щоб перекрити дефіцит і говорити про газову незалежність України. З цієї причини ціни внутрішнього ринку прив’язані до вартості на газових хабах Євросоюзу, котирувань TTF і NCG. Адже ми купуємо відсутні обсяги газу саме там, у Євросоюзі. Тому існує пряма залежність вартості газу на внутрішньому ринку від вартості в ЄС. У Європі енергокриза в розпалі, і ми, на жаль, не суб’єкти, а об’єкти цієї кризи.

Подорожчання електроенергії в Україні має свої причини, які не пов’язані зі світовими процесами. Ми можемо повною мірою забезпечити себе електроенергією.

Ціни для промисловості

Ціни на газ для всіх категорій споживання в Україні формуються за єдиним принципом: вони включають вартість закупівлі газу в Євросоюзі, витрати постачальника на транспортування та реалізацію газу, а також його маржу, яка у незалежних постачальників (не монополістів) не перевищує 2-2,5%.

Інша річ, що уряд та Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), «вручну» встановлюють вартість природного газу для певних споживачів. Нині це населення, підприємства ТКЕ, бюджетна сфера та ОСББ. Вони отримують газ українського видобутку за спеццінами та захищені від цінових стрибків на період опалювального сезону. А промисловість та бізнес несуть на собі весь тягар енергокризи – купують газ за цінами з орієнтиром на європейські хаби.

Як здешевити газ для промпідприємств?

Щойно обсяги внутрішнього видобутку газу перевищать обсяги споживання в Україні, ми зможемо говорити про внутрішні індикативи та формування внутрішнього ринку природного газу. Або зможемо створити свій газовий хаб. Саме через відсутність газового хабу в Україні неможливо в найближчі 3-5 років забезпечити справедливу ціну на газ для промисловості на території України.

Роль природного газу в енергопереході

З усіх вуглеводнів природний газ є одним з найбільш чистих і перспективних джерел енергії. Для України, яка має великі його запаси, – передусім. Думаю, що такий стан справ збережеться в нашій країні впродовж наступних 25-30 років.

Останні події на ринках Європи та Азії явно вказують на те, що перехід до «зеленої» енергії без вуглеводнів, зокрема без вугілля та газу, у найближчі 7-8 років лише сповільниться. Наприклад, Німеччина має намір використовувати імпортне вугілля до 2038 року, хоча останню вугільну шахту в цій країні було закрито у 2018 році. Тому я вважаю, що наші плани щодо «зеленого» переходу мають впевнено спиратися на дві «ноги»: відновлювані джерела енергії та балансуючі потужності у вигляді природного газу та поки що вугілля.

Правильним буде нарощувати використання відновлюваних джерел енергії та не відмовлятися від усіх наявних у нас альтернатив – газу, вугілля та атомної енергії. Така політика дасть нам енергетичну самодостатність та почуття безпеки. Адже немає жодних гарантій, що це остання енергокриза у світі.