Дорогий газ: хто постраждав і як промисловці хеджують ризики

Нинішній рівень цін на природний газ вчетверо перевищує його середньостатистичну вартість за останні 5 років – $300 за тисячу кубометрів. Ціна в $1700 за 1000 куб. м, досягнута на європейських хабах у жовтні цього року, призвела до зупинення окремих промислових підприємств у єврозоні. Україна не стала винятком.

Хіміки та ПЕК – слабка ланка

Першою не витримала ціновий удар енергоємна промисловість, у собівартості якої частка газу сягає 90%. Це хімпром, точніше – виробництво азотних добрив, де газ є сировиною для випуску аміаку. Аміак використовується у виробництві карбаміду та аміачної селітри, яких дуже потребують аграрії.

Припинивши роботу в жовтні, Одеський припортовий завод досі простоює в очікуванні конкурентної сировини – природного газу. Інші азотні підприємства цієї осені майже повністю зупинили випуск власного аміаку з газу. Вони працюють на привізному, імпортному. Це дає змогу випускати хоча б аміачну селітру. Чому ці подробиці важливі для української економіки та кожного з нас?

Неповна завантаженість хімгалузі призведе до дефіциту українських добрив навесні та до істотного їх подорожчання. Є велика ймовірність, що це змусить агрогосподарства заощадити на внесенні добрив, а це, своєю чергою, може призвести до зниження врожайності в Україні наступного сезону. Неврожай для кожного українця означає подорожчання продовольства. А скорочення експорту з боку агрогосподарств та хімпрому призведе до втрати валютної виручки країни.

Не меншого удару енергокриза завдала теплоенергетичному комплексу. Вугілля для виробників тепла в жовтні цього року побило ціновий рекорд останніх 20 років, подорожчавши до $232 за тонну, CIF, Роттердам. Його дефіцит не обіцяє нам зниження цін до закінчення опалювального сезону. Виробництво електроенергії з природного газу як альтернативного ресурсу стало неактуальним через дорожнечу ресурсу. По суті, підприємства теплокомуненерго, які виробляють тепло для українських міст, стали збитковими.

Як справляються з кризою

Усі без винятку промислові підприємства намагаються оптимізувати витрати на споживання природного газу та електроенергії, що дорожчає за ним. Мені відомі приклади підприємств в агропромисловому комплексі, які, незважаючи на високий рівень рентабельності, намагаються зменшити залежність від дорогого природного газу, споживаючи альтернативні види палива. Вони переходять на використання біопалива, мазуту та LPG-газу.

Промисловий споживач розуміє, що природний газ дорожчатиме в міру спустошення українських сховищ газу (ПСГ). Тому вони знижують ризики фінансових втрат за допомогою інструментів, які пропонують постачальники.

А саме – закуповують природний газ для закачування його до сховищ за оптимальною ціною. Знаходять додаткові джерела фінансування, щоб придбати ресурс за передоплатою, що знижує закупівельну вартість ресурсу. Активно використовують форвардні контракти з придбання природного газу. Усі ці можливості дають виробникам змогу заощадити, оскільки передумов зниження вартості газу поки що немає.

Видобуток газу зросте

Очевидно, що за підсумками цього опалювального сезону ми побачимо зниження споживання газу промисловістю. За нашими очікуваннями, падіння може сягнути 13-15% від рівня минулого сезону. Але є й позитивні сигнали: високі ціни на природний газ та його дефіцит в Україні стимулюють інвестиції у видобуток цього ресурсу.