Чому не знижується виробництво сталі в Китаї

«Кілька років тому в ринкових оглядах ключових світових виробників залізної руди – Rio Tinto і BHP – регулярно заявлялося, що до кінця наступного десятиліття виробництво сталі в Китаї сягне 1 млрд т»,– пишуть старший редактор S&P Global Platts Пол Бартоломеу і старший аналітик S&P Global Platts зі сталевої промисловості Цзин Чжан у колонці для The Barrel Blog.

Це здавалося неймовірним, адже темпи економічного зростання в країні йшли на спад. Більше того, у 2015 році виробництво сталі в Китаї знизилося на 2,3% – до 804 млн т.

Багато китайських чиновників і аналітиків вважали, що споживання сталі в країні в 2014 році сягнуло піку. Пекін зменшував обсяги сталевого виробництва і рухався в бік економіки, орієнтованої на споживання; заснованої на більш чистих технологіях і такої, що виробляє продукти з більшою доданою вартістю.

Тобто ера активного нарощування промислового потенціалу, ера «міст-примар», «токсичних» активів, зростаючого боргу і надлишку, якими був відомий Китай, добігала кінця. Китай вступав в нову еру – еру сталого зростання на чолі з політикою скорочення забруднення навколишнього середовища. У цих умовах про нарощування виробництва до 1 млрд т не могло бути й мови.

Тому збільшення виробництва на 15% за останні два роки для багатьох стало несподіванкою. За даними World Steel Association, в 2018 році Китай виробив рекордні 928 млн т сталі, що на 6,6% більше, ніж роком раніше (більшість передрікали зростання не більше ніж на 1-2%).

Первісне припущення Rio Tinto і BHP про те, що Китай до 2020 року наростить виробництво до 1 млрд т, тепер не здається таким вже малоймовірним. Для цього достатньо було весь час мати середньорічне зростання на рівні на 1%.

Тим часом 2019 рік Китай почав з великого стрибка: лютневий обсяг виробництва становив 71 млн т, що на 9,2% більше порівняно з лютим попереднього року.

За прогнозами S&P Global Platts, виробництво сталі в Китаї цього року зросте на 1-3% – до 947-956 млн т. Заводи завантажені роботою і намагаються скористатися хорошою маржею.

Основна проблема в тому, що в разі уповільнення китайської економіки і зниження внутрішнього попиту надлишкова продукція потрапить на зовнішні ринки. Це може дестабілізувати світові ціни на сталь, як було в 2014-2016 роках: тоді Китай експортував понад 100 млн т на рік. До кінця 2015-го ціни на сталь і сировину досягли дна. (…)

Пропускна здатність

Китай стверджує, що з усіх сил намагається скоротити сталеві потужності. Так, у 2017 році уряд закрив близько 140 млн т нелегальних потужностей, які працювали на базі індукційних печей (невеликі установки для виробництва арматури, що працюють на брухті). Також протягом 2016-2018 років закрили 150 млн т легальних потужностей. Принцип простий: китайські компанії можуть будувати нові об’єкти тільки в тому випадку, якщо скоротять аналогічні за обсягом старі потужності.

Однією з причин різкого збільшення сталевого виробництва в Китаї в 2018 році може бути те, що в попередньому, 2017-го, обсяги індукційних печей в офіційні дані просто не потрапили.

За оцінками S&P Global Platts, незважаючи на всі скорочення, Китай вже має потужності для виробництва 1,15 млрд т сталі на рік. Більше того, він будує нові: за прогнозами Platts, цього року КНР введе в експлуатацію близько 34 млн т нових потужностей, заснованих на конверторному виробництві, і ще 15-17 млн т – заснованих на електродугових печах.

Електродугові печі вважаються більш екологічним методом виробництва, тому Пекін намагається нарощувати відповідні потужності. Швидше за все, влада буде поблажливішою і поступливішою щодо таких виробництв.

Незважаючи на те, що введення нових потужностей в Китаї допускається лише у разі закриття наявних (в еквівалентних або навіть більших обсягах), цього року очікується збільшення сталеливарних потужностей КНР.

Чому? Тому що минулого року Китай ввів в експлуатацію дев’ять нових станів гарячої прокатки загальною виробничою потужністю близько 25,35 млн т на рік, а цього року планується запустити ще 12 (потужністю 25,1 млн т на рік).

Яким же буде попит на сталь в Китаї? У 2018 році він був надзвичайно високий: час від часу маржа і ціни досягали 6-річного максимуму, а експорт готової продукції скоротився до порівняно скромних 70 млн т. Утім, в останньому кварталі ситуація сильно погіршилася, оскільки контроль уряду над боргами і витратами спричинив погіршення ліквідності. Зростання ВВП сповільнилося до 6,4%, Пекін здійснив нові кроки зі стимулювання економіки.

Важливо також відзначити, що в прогнози аналітиків щодо цін були закладені очікування щодо обмеження виробництва сталі в Китаї в зимовий період (в рамках програми зниження шкідливих викидів). Але на тлі ослаблення економіки обмеження щодо виробництва лібералізували, що також позначилося на цінах.

Прогноз не надихає

У першій половині 2018 року маржинальність продажів арматури на місцевому ринку Китаю в середньому становила $133,3 за т, у другій половині – $ 130,8 за т. Це свідчить про стійкість будівельної галузі. Маржинальність гарячекатаного прокату на китайському ринку в першому півріччі становила в середньому $132 за т, а в другому, згідно з аналізом Platts, – знизилася до $99,7 за т.

Гарячекатаний прокат залишається ключовим сталевим продуктом, використовуваним у виробництві, але попит на нього нестабільний через проблеми в споживчих сегментах: автомобілебудуванні, виробництві побутової та іншої техніки. Багато споживачів мають високу частку позикового майна, їм стало складніше позичати гроші. Минулого року вперше з початку 1990-х років впало виробництво автомобілів. Цього року Пекін планує реалізувати деякі заходи для стимулювання попиту в згаданих сегментах, але порівняно з минулим роком ринок плоского прокату зросте, найімовірніше, не набагато.

Перспективи для довгих сталевих виробів, таких як арматура, більш позитивні, адже попереду залишається великий відрізок будівельного сезону. Згідно з даними Національного бюро статистики КНР, інвестиції в нерухомість у січні-лютому цього року зросли на 11,6% у річному обчисленні та становили 1,2 трлн юанів ($0,18 трлн). Фінансування проектів житлової нерухомості становило 72% від загального обсягу, збільшившись на 18% у річному обчисленні – до 0,87 трлн юанів. Однак ціни на житло на початку року знизилися. За оцінками S&P Global Ratings, у 2019 році китайський сектор нерухомості скоротиться на 8-12%.

Пекін також збільшив інвестиції в інфраструктуру шляхом випуску облігацій місцевої позики. Інвестиції в основний капітал інфраструктурного сектору в 2018 році збільшилися лише на 3,8% у річному обчисленні – значне уповільнення порівняно з 19% зростання в 2017 році. Причина – загальнонаціональна кампанія зі зниження частки позикових коштів.

У період із січня по березень цього року Китай випустив на 1,22 трлн юанів ($0,18 трлн) облігацій внутрішньої місцевої позики. У перші два місяці 2019 року інвестиції в інфраструктурне будівництво зросли на 4,3% у річному обчисленні, а в залізничний транспорт – на 22,5%.

Але зростання попиту з боку інфраструктури, найімовірніше, буде помірним. Прогноз щодо загального попиту на сталь на залишок року в найкращому разі стійкий. У листопаді минулого року World Steel Association прогнозувала, що в 2019-му попит на сталь у Китаї не зросте, але потім визнала, що швидше за все буде якесь підвищення. Більш позитивний в своїх прогнозах був ANZ Bank: наприкінці березня вони заявили, що переглянули прогноз щодо зростання попиту на сталь в Китаї у 2019 році з 3% до 4,5%.

Пекіну потрібно підтримувати стале економічне зростання і створення робочих місць, не перегинаючи палицю і не нарощуючи борг. Народний банк Китаю вже заявив, що цього року не буде великої кількості стимулюючих заходів. Застосовуватимуть точкові заходи, а за необхідності – деякі фіскальні важелі. Але все вказує на те, що стимули цього року застосовуватимуть обережно.

З урахуванням збільшення потужностей, про яке йшлося вище, прогнозованого рівня виробництва і стриманих прогнозів щодо попиту та цін можна очікувати, що китайський сталевий експорт цього року зросте. Деякі китайські сталеливарники очікують збільшення експорту в 2019 році на 5-10% (порівняно з 70 млн т минулого року).

Навряд чи ми повернемося до темних часів 2014-2015 років, але додаткові обсяги китайської сталі на світовому ринку точно чинитимуть тиск на регіональні ціни, а також можуть вплинути на маржинальність сталевої продукції цього року.

Переклад і адаптація Ілони Македон

Повну версію колонки Пола Бартоломеу і Цзина Чжана читайте тут