Що таке гроші? Це знаки, які держава та суб’єкти господарювання погоджуються приймати в обмін на товари та як свідчення сплати податків. Це спрощене визначення. Одне із визначень.
Отже, якщо ви маєте легітимне право на обладнання, яке ці знаки випускає, чи є у вас гроші?
Ну звісно ж, є! Ще й стільки, скільки вам потрібно. Україна має власну суверенну грошово-кредитну систему та національну валюту. Отже, можна казати, що гроші в країні завжди є, принаймні для пріоритетних напрямів. Треба лише ці напрями ідентифікувати (для себе) і далі фінансувати.
Власне, це розуміють і в Україні. Ті, кому треба. На деякі напрями держава та НБУ завжди знаходять кошти, особливо не переймаючись розміром фіскального дефіциту. Картину цих пріоритетів і напрямів дає дуже цікавий графік з Інфляційного звіту НБУ за квітень 2020 року.
Що ж ми бачимо? У всі періоди незмінним об’єктом пріоритетного фінансування була фінансова система, тобто банки. У них системно вливають кошти НБУ та уряд через дефіцитне фінансування, іншими словами через емісію. Наприклад, у 2016 році на докапіталізацію банків було витрачено близько 5% широкого дефіциту сектору державного управління із загальних 7% від ВВП. Простіше кажучи, для цього було емітовано чи надруковано близько 140 млрд грн (еквівалент $5,5 млрд), а в наступному 2017-му — ще близько 70 млрд грн.
А яку фінансову підтримку отримали в цей час сектори, пов’язані із виробничим та технологічним розвитком країни? Максимум 1-1,5 млрд грн. Тобто мізер, нічого…
Отже, в країні, яка має суверенну валюту, кошти для розвитку завжди будуть. За потреби уряд та НБУ збільшують дефіцит та випускають гривню. Вони завжди знаходять її для банків і фінансового сектору, і ніколи — для виробництва та технологій, тобто для реальної економіки, яка створює додану цінність і робочі місця.
Така політика створила жорсткий монетарний голод для промисловості та сите життя для банків, підкріплене дивними інструментами легких заробітків, як, наприклад, сертифікати НБУ з височенною дохідністю. Ця політика також зручна, щоб проводити ідею про порятунок через зовнішню фінансову допомогу й нездатність профінансувати власний економічний розвиток.
Крім можливостей дефіцитного фінансування, джерелом коштів для розвитку країни є також тіньова економіка, кошти населення поза банківською системою, амністія виведених капіталів тощо.
Тому радійте, бо гроші є. І плачте, тому що вони недоступні.
Оригінальну версію тексту читайте тут
Страхування воєнних вантажних ризиків є найважливішою передумовою успішності морського експорту та імпорту через порти Великої…
Головним активом українських металургійних заводів є їхні робітники. Люди, без яких доменні печі, прокатні стани…
Влітку минулого року українська промислова компанія «Інтерпайп» вперше у своїй історії почала оперувати судном, яке…
Наслідком серії потужних ракетних обстрілів по українській газовій інфраструктурі стало різке зменшення власного видобутку. На…
«Укрзалізниця» пропонує підвищення вантажних тарифів як «чарівну пігулку», яка вирішить проблему з її збитковістю. Але…
Група «Метінвест» розробила плани щодо будівництва нового заводу в Італії ще до війни. Станом на…