5 думок про секвестр бюджету

Міністерство фінансів планує здійснити скорочення витрат бюджету в зв’язку з екстреною ситуацією в економіці на тлі коронавірусу. Народні депутати поки що не підтримали уряд, але попередньо очікується зниження доходів держбюджету на 123 млрд грн, збільшення витрат на 79 млрд грн, збільшення дефіциту бюджету до 298 млрд грн, а також створення стабілізаційного фонду для боротьби з пандемією в сумі 97 млрд грн.

У зв’язку з цим хочеться висловити кілька думок:

1. Дохідна частина українського бюджету на 2020 рік була завищена й до коронавірусу – про це я писав ще минулого року.

2. Якщо уважно розглянути зміни, які пропонує Мінфін, стає очевидно, що загальні витрати держбюджету не скорочуються, а збільшуються на 79 млрд грн, з 1200 млрд до 1279 млрд грн. Інше питання, що за окремими статтями справді плануються скорочення. Тобто в одних заберуть гроші, іншим – докинуть. Суто методологічно, відбувається перерозподіл видатків, а не секвестр.

3. Очікується скорочення витрат на розвиток і скорочення витрат місцевих бюджетів. Влада планує ліквідувати державний фонд регіонального розвитку (7,5 млрд грн), фонд енергоефективності (1,6 млрд грн), субвенцію на підтримку й розвиток об’єднаних територіальних громад (2,1 млрд грн). При цьому раніше місцеві бюджети вже позбавили податку на землю та податку на нерухомість, що є суттєвою частиною їхніх доходів, особливо малих і середніх міст.

Створено стабілізаційний фонд боротьби з коронавірусом, витрати якого чітко не розписані, але вже зрозуміло, що частина з них піде на компенсацію втрат місцевих бюджетів. Тобто все відбувається, м’яко кажучи, в якомусь ручному режимі, без продуманої стратегії – однією рукою відбираємо гроші у місцевих бюджетів, іншою можливо частково відшкодуємо.

4. Уряд, по суті, відмовився від приватизації – планували 12 млрд грн, а залишилося лише близько 500 млн грн. Також уряд відмовився від проведення перепису населення в 2020 році – витрати на Держслужбу статистики скорочено наполовину, на 1,3 млрд грн.

5. Темпи нарощування держборгу збільшаться в 3,5 раза – з 83 млрд грн до 296 млрд грн. Відбуватиметься потужне наростання державного боргу шляхом додаткового збільшення як внутрішніх запозичень – на 146,5 млрд грн (з 231,1 млрд грн до 377,6 млрд грн), так і зовнішніх – на $4 млрд (з $4,9 млрд до $8,9 млрд).

Це означає, що боргове навантаження на бюджет у майбутні періоди дедалі збільшуватиметься. У такій ситуації ні про який розвиток економіки мови бути не може, адже й без того більше третини доходів бюджету йде на погашення та обслуговування боргів.

Моя основна думка щодо надоперативних дій з боку влади – потрібно зняти надзвичайно жорстокий тотальний карантин і припинити блокувати транспорт, припинити блокувати торгівлю, припинити блокувати сервіси й сектор послуг. Необхідно зосередитися на найбільш незахищених і таких, що мають високий ризик смертності, категоріях громадян – людей, старших за 65 років, і людей із хронічними захворюваннями – і саме для них застосовувати карантинні заходи. При перегляді бюджету потрібно більше грошей спрямувати на закупівлю медикаментів і захисних засобів, підвищення зарплат медикам.

Сконцентруватися саме на цьому, а не ставити на стоп-кран всю економіку і потім героїчно боротися з наслідками її зупинення. А наслідки вже очевидні – через тотальний карантин мільйони українських громадян були позбавлені джерела доходу.

Що я рекомендував би:

1. Держборг слід було б не нарощувати, а реструктуризувати. До кінця 2020 року (за вирахуванням здійснених платежів у першому кварталі) з держбюджету за зовнішнім державним боргом необхідно погасити й виплатити відсотків на суму $5 млрд. Йдеться не про дефолт, а про конструктивний вихід із ситуації.

МВФ і Світовий банк заявили про те, що готові відстрочити бідним країнам повернення боргів у зв’язку з важкою економічною ситуацією. Україна могла би цим скористатися і запропонувати реструктуризацію, звільнившись від сплати зовнішніх боргів щонайменше на два роки (це близько $11 млрд). Це, до речі, набагато більше, ніж той самий стабілізаційний фонд, до якого планують закласти $3,3 млрд.

Також необхідно вжити заходів і по реструктуризації внутрішнього боргу.

2. Попутно здійснити податкову реформу, знизити податкове навантаження. Наприклад, замінити, нарешті, податок на прибуток податком на виведений капітал. Під час кризи було б менше нарікань.

3. Замість того щоб урізати й без того мізерні обсяги коштів, що спрямовуються на підтримку експорту (через Експортно-кредитне агентство), слід було би передбачити близько 10 млрд грн для наших експортерів високотехнологічної продукції (не сировини). Тим більше що ситуація на зовнішніх ринках погіршується.

4. Здійснити заходи щодо імпортозаміщення та максимальної локалізації, а не купувати вживані французькі вертольоти, американські локомотиви (майже без локалізації), польські трамваї тощо. Йдеться передусім про держзакупівлі в сумі близько 700 млрд грн на рік, які необхідно витрачати пріоритетно на закупівлю українських товарів і послуг.

5. Переглянути грошово-кредитну політику з метою здешевлення та подовження кредитного ресурсу. Йдеться про фінансування інфраструктури, авіабудування, суднобудування, вагонобудування та інші напрями. Це не українське ноу-хау, такі інструменти застосовують успішні розвинені країни.