Новини Глобальний ринок Індія 347 13 Грудня 2024
Сплеск дешевого імпорту призвів до скорочення ринкової частки місцевих металургів
Завантаження потужностей сталеливарної промисловості Індії у 2024/2025 році (закінчується у березні 2025-го) вперше за чотири роки може опуститися нижче 80% через зростання обсягів дешевого імпорту. Такий прогноз наводить індійське рейтингове агентство ICRA.
У постковідний період індійська сталеливарна промисловість змогла підтримувати рівень використання потужностей на понад 80%, потужний інвестиційний портфель та комфортні рівні боргового навантаження три роки поспіль, між 2021-2022 та 2023-2024 роками.
Однак сплеск дешевого імпорту призвів до скорочення ринкової частки місцевих металургів.
«У поєднанні з рекордними поточними планами розширення рівень використання потужностей галузі, як очікується, впаде з 85% відсотків у 2023/2024 фінроці до приблизно 78% у поточному, що є найнижчим показником за останні чотири роки», – зауважив Гірішкумар Кадам, старший віцепрезидент і керівник групи рейтингів корпоративного сектору ICRA.
Враховуючи низькі перспективи економічного зростання Китаю та інших провідних світових центрів виробництва та споживання сталі, потоки торгівлі металопродукцією були перенаправлені на ринки з високими темпами зростання, такі як Індія, зауважують в ICRA.
Рейтингове агентство зазначає, що збільшення потужностей на 90-95 млн т на рік, що передбачає інвестиції в розмірі $45-50 млрд, може зіткнутися з ризиком уповільнення темпів зростання, якщо прибутки сталеливарних заводів країни не зростуть порівняно з попередніми рівнями.
Нагадаємо, що Індія з початку 2024/2025 фінансового року (квітень-жовтень 2024 року) збільшила імпорт металопрокату до 7-річного максимуму в 5,7 млн т.
Другий за величиною виробник сталі у світі продовжує зберігати статус нетто-імпортера сталі, який сформувався у 2023/2024 фінроці. Ключовим постачальником металопрокату на індійський ринок є Китай.
Як повідомляв GMK Center, міністерство сталі країни запропонувало ввести захисне мито в розмірі 25% на імпорт певних сталевих виробів, що може стати відповіддю на занепокоєння місцевих металургів щодо збільшення постачань дешевої металопродукції з-за кордону.