Внесок ГМК до ВВП України склав 5,5% у 2025 році

Гірничо-металургійний комплекс України є одним із секторів, що найбільше постраждали від війни, однак він і надалі залишається наріжним каменем національної економіки, забезпечивши 5,5% ВВП у 2025 р.

Про це йдеться у дослідженні GMK Center «Внесок ГМК в економіку України 2025».

Частка галузі у ВВП скоротилася з 7,2% у 2024 р. внаслідок зниження виробництва сталі (-2,2%) та залізної руди (-3,3%), а також зупинки видобутку коксівного вугілля у Покровську. Шахтоуправління «Покровське» було основним джерелом коксівного вугілля в Україні, забезпечуючи 66% внутрішнього ринку у 2024 р.

У той час як провідні економіки світу, такі як США, ЄС, Велика Британія, Китай та Індія, підтримують свої металургійні галузі через торговельні обмеження та різноманітні субсидії, український металургійний сектор не має аналогічної державної підтримки, що призводить до втрати конкурентоспроможності як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Минулого року експорт продукції гірничо-металургійного комплексу сягнув $6,2 млрд, а частка галузі у загальному експорті становила 15,2% (15,4% у 2024 р.). Українська металургія дедалі більше інтегрується в європейську металургійну промисловість, при чому ця тенденція посилилася торік: частка ЄС в експорті української сталі зросла з 66% у 2024 р. до 79% у 2025 р.

Європейський Союз став основним напрямком експорту, оскільки українські металургійні компанії, стикаючись із широким спектром викликів, пов’язаних із війною, не можуть ефективно конкурувати на глобальних ринках. Китайський і російський експорт витіснили українську продукцію з традиційних ринків у регіоні Близького Сходу та Північної Африки (MENA), Туреччині та інших регіонах. На внутрішньому ринку частка імпорту у 2025 р. досягла 40%.

Як раніше повідомляв GMK Center, загальне виробництво сталі в Україні за чотири роки скоротилося на 65% порівняно з довоєнним рівнем – до 7 млн т на рік проти 21 млн т у 2021 році. Компанії галузі змушені знижувати завантаження виробничих потужностей через високі витрати, пов’язані з CBAM, та дороговартісну електроенергію, що робить українську продукцію неконкурентоспроможною на експортних ринках.