Німеччина запускає програму декарбонізацію промисловості на €6 млрд

Ініціатива вперше включає технологію захоплення та зберігання вуглецю

Німецький уряд оголосив про запуск масштабної програми підтримки декарбонізації промисловості на €6 млрд, вперше включивши технологію захоплення та зберігання вуглецю (CCS) до кліматичних контрактів. Про це повідомляє Reuters.

Ініціатива спрямована на енергоємні сектори, такі як хімічна промисловість, сталеливарні заводи, цементні та скляні підприємства, на тлі жорстких кліматичних цілей і побоювань щодо конкурентоспроможності німецької промисловості.

Компанії мають до 1 грудня 2025 року подати заявки на участь у торгах наступного року. Старт аукціонів очікується в середині 2026 року, за умови затвердження парламентського бюджету та дозволу від ЄС щодо державної допомоги. Нова хвиля програми розширює минулорічні умови, додаючи CCS, що дозволяє уловлювати CO2 та зберігати його під землею, зменшуючи шкідливі викиди.

Уряд пропонує 15-річні контракти, у рамках яких компанії отримають субсидії на впровадження чистих технологій виробництва, що захистить їх від коливань цін на енергію та вуглецеві викиди. Контракти розподілятимуться через конкурентні аукціони, зокрема, перевага надаватиметься проєктам з найменшими витратами на скорочення тонни CO2. Підприємства, що отримають підтримку, будуть зобов’язані виконувати встановлені етапи скорочення викидів.

Промислові асоціації позитивно оцінили включення CCS та гнучкий підхід програми. Вони наголошують на необхідності прагматичного підходу, що поєднує досягнення кліматичних цілей із підтримкою економіки, враховуючи високі ціни на енергію та зниження продуктивності окремих секторів. Експерти відзначають, що програма може стати важливим кроком у збереженні конкурентоспроможності німецької промисловості та стимулюванні переходу до «чистих» технологій.

Нагадаємо, нещодавно німецький виробник сталі Salzgitter вирішив відкласти на три роки подальші етапи реалізації масштабного «зеленого» проєкту Salcos. Його мета – скорочення викидів CO2 у виробництві сталі завдяки використанню водню. Рішення пояснюється складними умовами ринку та повільним розвитком ринку водневих технологій.