Дізнатись більше
Новини Глобальний ринок Бразилія 337 17 Грудня 2024
Сектор не готовий взяти на себе нездійснені кліматичні зобов'язання
Амбітні цілі Бразилії щодо скорочення викидів, оголошені на конференції COP29, залишили у ступорі сталеливарні компанії країни. Галузь відмовляється приймати недосяжні цілі та просить запровадити аналог CBAM, повідомляє Bloomberg.
«Баку залишив нас скам’янілими. У нас були важкі зустрічі з урядом. Сектор не візьме на себе зобов’язання, які є нездійсненними», – заявив виконавчий президент галузевої асоціації Aco Brasil Марко Поло де Мелло Лопес.
Бразилія наступного року прийматиме кліматичну конференцію ООН. Країна оголосила про нову мету – до 2035 року скоротити викиди на 67% від рівня 2005-го. Нещодавно президент підписав законопроєкт, який створює бразильський ринок вуглецевих квот, який дозволить запровадити штрафи для вуглецево-інтенсивних компаній.
У Aco Brasil підрахували, що для досягнення нульового рівня викидів до 2050 року сталеливарному сектору країни знадобиться 180 млрд реалів ($29,3 млрд) капітальних витрат. Галузь стурбована тим, що споживачі не готові платити більше за сталь з меншим вуглецевим слідом. Марія Крістіна Юань, керівник відділу інституційних зв’язків асоціації, зауважує, що наслідки можуть бути катастрофічними для бразильських металургів, які зіштовхуються зі зростаючим «хижацьким імпортом», особливо з Китаю.
Металурги просять бразильський уряд запровадити механізм транскордонного вуглецевого коригування, подібний до європейського CBAM, аби захистити місцеву промисловість в умовах запровадження вуглецевого ринку. За словами Марії Крістіни Юань, є сенс принаймні не допустити ввезення металопродукції з вищим вуглецевим слідом.
На металургійний сектор припадає близько 4% викидів парникових газів у Бразилії, що нижче середнього світового показника в 7%.
Нагадаємо, що країни групи BASIC (Бразилія, Південна Африка, Індія та Китай) під час COP29 наполягали на обговоренні європейського механізму транскордонного вуглецевого коригування. Суперечка підкреслила напруженість між країнами, які мають різні програми щодо клімату та обмежений час для узгодження ключових питань.
