Ринок сталі Китаю у 2021-2023 рр.: надлишкові потужності та збільшення експорту

Щороку Китай збільшує металургійні потужності при зниженні видимого споживання сталі

Китай – це найбільший глобальний виробник сталі, котрий, за даними Global Energy Monitor, налічує близько 500 металургійних підприємств різних типів загальною потужністю близько 1,17 млрд т сталі/рік на 2023 рік.

Щороку китайські металурги поступово збільшують виробничі потужності, зокрема у 2021 році вони становили 1,146 млрд т, у 2022-му – 1,149 млн т, а у 2023-му – 1,173 млрд т. При цьому, завантаження потужностей скорочується, створюючи надлишок. Так, у 2021-му цей показник становив 90,1%, у 2022-му – 88,1%, 2023-му – 86,9%.

Виробництво сталі в Китаї поступово зростало протягом останнього 10-річчя, але у 2020 році показник сягнув пікового значення в 1,065 млрд т, й почав спадну тенденцію, яка завершилась стабілізацією у 2023 році на рівні 1,019 млрд т порівняно з 1,013 млрд т у 2022-му. Пік 2020 року був спричинений відкладеним попитом та відновленням глобальної економіки після пандемії COVID-19. З того часу китайська влада запроваджувала обмеження на виробництво сталі для дотримання кліматичних цілей.

Видиме споживання сталі в країні протягом останніх двох років також піддається зниженню. Так, у 2021 році обсяг спожитої сталі сягнув 993,8 млн т, у 2022-му – 961,5 млн т, а у 2023-му – 935,5 млн т. Тобто за 3 роки падіння склало 5,9% або 58,3 млн т. Серед основних причин – криза на ринку нерухомості країни.

Оскільки темпи падіння споживання сталі є значно нижчими, ніж виробництва, великі обсяги невикористаної продукції відправляються на експорт. Так, з 2020 року по 2023 рік експорт сталі з Китаю зріс майже вдвічі, й сягнув максимуму з 2016 року:

2020 рік – 53,7 млн т;
2021 рік – 66,9 млн т;
2022 рік – 68,5 млн т;
2023 рік – 94,5 млн т.

Високі показники експорту у 2023 році викликані низькими цінами на металопродукцію порівняно з іншими країнами-експортерами, а також слабким внутрішнім попитом через проблеми у будівельному секторі, які спостерігалися протягом року.

Основні обсяги сталі експортувались до регіонів, в яких не діють торговельні бар’єри, зокрема Південно-Східна Азія, Близький Схід Південна Азія, Центральна Америка тощо. На них припадає понад 80% експорту сталі з Китаю.

При цьому, експорт сталі до Євросоюзу за останні три роки зазнав кардинальних змін. У 2021 році він становив 1,61 млн т, а у 2022-му та 2023-му – 3,184 млн т та 3,181 млн т відповідно.

ЄС захищає свій ринок сталі за допомогою імпортних квот та антидемпінгових заходів. Але постачання сталі з Китаю до ЄС зросли у 2022 році на 97,5% р./р., а у 2023-му – зменшились на 0,1% р./р., незважаючи на безліч заходів з обмеження торгівлі. Різке зростання було спричинене складною ситуацією в металургійні галузі ЄС після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Галузь блоку стикнулась з різким зростанням цін на енергоносії, що, своєю чергою, унеможливлювало конкурування місцевої продукції з більш дешевою китайською.

Експорт китайської сталі до США за останні 3 роки не зазнав кардинальних змін, хоча обставини 2022 року також дали привід для збільшення відвантажень:

2021 рік – 310 тис. т;
2022 рік – 420 тис. т;
2023 рік – 364 тис. т.

США значно краще оберігають внутрішній ринок від китайської продукції. Зокрема нещодавно президент Джо Байден доручив Торговому представнику США підвищити тарифи відповідно до розділу 301 Закону про торгівлю 1974 року на імпорт з Китаю на суму $18 млрд. Цей крок включає підвищення тарифної ставки на певну сталеву та алюмінієву продукцію китайського походження з 0,0-7,5% до 25% у 2024 році.

Питання зростання експорту сталі з Китаю є набагато ширшим, оскільки впливає на глобальні торгові потоки, рівень цін та завантаження потужностей у всьому світі.

«Криза в Китаї вкотре має результатом нову хвилю торгових обмежень і не тільки проти китайської продукції. Оскільки на азіатському ринку стає затісно – ціни падають, а продукція з Кореї, країн АСЕАН створює тиск на інші ринки. Наприклад Туреччини, чи Європи. І ми бачимо як ці країни реагують закриваючи свої ринки для всіх. Наприклад, захисними квотами», – коментує головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко.